4. Платоспроможність страховика та умови її забезпечення

Страхові компанії з метою забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальниками зобов'язані дотримуватися певних вимог, які забезпечують їхню платоспроможність. Відповідно до чинного законодавства (розділ IIIЗакону України "Про страхування" (2001 р.)), умовами забезпечення платоспроможності страховиків є

• наявність сплаченого статутного фонду;

• наявність гарантійного фонду страховика;

• перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;

• створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов'язань, які бере на себе перестраховик, тобто системи перестраховування.

Платоспроможність підприємств, організацій – це їх здатність своєчасно та повністю здійснювати свої платежі за зобов’язаннями, які випливають із торгових, кредитних або інших операцій грошового характеру.

Платоспроможність страховика – це здатність страхової компанії виконати фінансові зобов’язання, в першу чергу страхові зобов’язання, в повному обсязі та своєчасно за рахунок ліквідних активів і платежів.

Платоспроможність - об’єктивний показник поточного фінансового стану шляхом його прогнозування в досяжному майбутньому.

Усі зобов’язання страховика можна розділити на дві групи:

• зовнішні зобов’язання - перед страхувальниками, перестрахувальни­ками, бюджетом й іншими кредиторами;

• внутрішні зобов’язання - перед власниками, філіями, співробітниками та інші.

Більш суттєвою є платоспроможність страховика за зовнішніми страховими зобов’язаннями - перед страхувальниками, перестрахувальниками. Платоспроможність по страхових зобов’язаннях забезпечується за допомогою страхових резервів і власних коштів. Якщо обсяг страхових резервів недостатній, то страховик виконує страхові зобов’язання за рахунок власних коштів. Якщо обсяг власних коштів перевищує обсяг зовнішніх зобов’язань (у тому числі страхових), можна вважати страховика платоспроможним.

У світовій практиці запас платоспроможності страховика, як правило, визначається окремо для ризикових видів страхування й окремо для страхування життя. Рівень платоспроможності, зазвичай, оцінюється через зіставлення фактичної і розрахункової (нормативної) плато­спроможностей. Фактичний запас платоспроможності (так звані нетто-активи) звичайно визначається як різниця між обсягом активів і сумою зобов’язань страховика (у тому числі страхових), що повинна бути позитивною. У такому випадку власних коштів страховика, вільних від зобов’язань, буде достатньо, щоб виконати всі страхові зобов’язання, тобто страховик вважається платоспроможним.

Розрахунковий (нормативний) запас платоспроможності може визначатися за обсягом отриманих за звітний період страхових премій (за обсягом прийнятих страхових зобов’язань) або за обсягом зроблених за звітний період страхових виплат (за обсягом виконаних страхових зобов’язань). Очевидно, що для максимальної надійності з двох зазначених показників повинен бути обраний той, що протягом того самого звітного періоду є більшим.

В Україні прийняті такі вимоги для забезпечення плато­спроможності:

• наявність оплаченого статутного фонду в обсязі, що встановлений вимогами законодавства;

• наявність у страховика гарантійного фонду, вільного від прийнятих ним страхових зобов’язань;

• створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

• перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

З розвитком страхового ринку посилюється визначення ступеня надійності та платоспроможності страхових компаній, оцінки їх фінансових результатів.

Для правильного вибору страхової компанії необхідно знати такі 4 головні речі:

1. умови страхування (правила та договір страхування);

2. розмір страхового тарифу;

3. порядок виплат страхових виплат;

4. реальний фінансовий стан страховика;

ЗУ “Про страхування” встановив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядком розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядковував види обов’язкового страхування та рекомендований перелік добровільних видів страхування. Важливе місце у вирішення цих завдань займає фінансовий аналіз, який спрямований на дослідження фінансової надійності страховика та його стійкості.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов’язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням з вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових.

Страхові зобов’язання приймаються рівними обсягам наявних технічних резервів.На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності. Методика обчислення нормативного запасу платоспроможності неоднакова для страхових компаній, які здійснюють страхування життя і які здійснюють загальні види страхування.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, що визначається множенням загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичних резервів) на коефіцієнт 0,05.Загальна величина резерву довгострокових зобов’язань дорівнює сумі резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів), розрахованих на цю саму дату окремо за кожним договором страхування життя.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює загальні види страхування, обчислюється двома способами.

Для подальшого порівняння з фактичним запасом платоспроможності обирається більша з отриманих величин.

Відповідно до першого способу, нормативний запас платоспроможності обчислюється множенням суми страхових премій за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,18 (останній місяць складатиметьсяз кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на скориговану суму страхових премій, належних перестраховикам. Сума страхових премій, належних перестраховикам, коригується множенням на встановлені Законом «Про страхування» коефіцієнти, а саме:

- у 2002 році – 0,75;

- у 2003 році – 0,60;

- у подальші роки – 0,50.

Відповідно до другого способу нормативний запас платоспроможності обчислюється множенням суми страхових виплат за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,26(останній місяць складатиметьсяз кількості днів на дату розрахунку).При цьому сума страхових виплат зменшується на скориговану сумустрахових виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування. Коригування здійснюється з використанням таких самих коефіцієнтів, які використовуються в першому

способі розрахунку нормативного запасу платоспроможності.

Завдання аудитора – розрахувати обидва з передбачених законодавством показників нормативного запасу платоспроможності,обрати більший з них і порівняти з фактичним нормативним запасом. Якщо фактичний показник перевищує обраний більший показник, то можна говорити про дотримання страховиком визначених законодавством вимог.

Економічний смисл такого порівняння полягає в тому, щоб визначити, наскільки обороти за страховими операціями конкретного страховика відповідають його фінансовим можливостям. Обороти страхової компанії за звітний період можна розглядати як з погляду на зібрані страхові премії, так і на здійснені страхові виплати. Через це законодавство встановлює два показники нормативного запасу платоспроможності. Вільний від зобов’язань власний капітал страхової компанії (а саме цей показник уособлює фактичний запас платоспроможності) має станови ти не менше ніж 18 % від оборотів страховика за преміями і не менше ніж 26 % від оборотів страховика за виплатами.Якщо для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій страхова компанія використовує перестрахування, то показники нормативного запасу платоспроможності дещо зменшуються.Тобто законодавчі вимоги для такої страхової компанії менш жорсткі.

Крім ніж трьох головних умов забезпечення платоспроможності, законом з метою підтримки належного рівня платоспроможності страховиків визначено обов’язкові вимоги передачі ризиків на перестрахування. Це стосується,по-перше, зобов’язань страховика за окремими об’єктами страхування; по-друге – загальної суми зобов’язань страховика.

У першому випадку законодавство вимагає від страховика укласти договір перестрахування, якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.У другому випадку йдеться про те, що страховики, які прийняли на себе страхові зобов’язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов’язань у перестраховиків (резидентів або нерезидентів).

Перевіряючи дотримання цих законодавчих вимог, аудитор спирається на дані аналітичного обліку, зокрема на дані журналу обліку договорів страхування, який має вести страхова компанія. Порівнюючи страхові суми за окремими договорами страхування з обсягом сплаченого статутного фонду, сформованих страхових і вільних резервів, аудитор переконується в дотриманні вимог щодо максимальної відповідальності страховика за окремим об’єктом страхування.

Дослідження стійкості та надійності страхової компанії зводиться до аналізу звітності на предмет достатності власного капіталу страхової компанії, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто фінансового стану страховика.

Фінансова стійкість страховика характеризується з позицій таких характеристик фінансового стану:

1. високої платоспроможності, тобто здатності вчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями;

2. високої ліквідності балансу, тобто достатнього рівня покриття залучених пасивів активами;

3. високої рентабельності, тобто значної прибутковості, яка забезпечує необхідний розвиток компанії.

На сьогодні у вітчизняній науці і практиці не існує єдиного підходу до системи показників фінансової стійкості саме страхових компаній. У більшості методиках пропонується оцінювати фінансову стійкість страхових організацій на основі системи показників фінансової стійкості будь-якого суб’єкта господарювання з адаптацією їх до галузевих особливостей даної сфери. Найбільш адаптованою методикою можна вважати методику, яка передбачає оцінку фінансової стійкості за 2 напрямами:

1. оцінка фінансової стійкості, виходячи з рівня покриття запасів і витрат джерелами коштів:

ЗЗ (СС+ ДЗ) – ОС;

де, ОС основні засоби і необоротні активи, тис. грн.;

ЗЗ – запаси і витрати (підсумок другого розділу активу балансу);

СС – джерела власних коштів, тис. грн.;

ДЗ – довгострокові кредити і позикові кошти, тис. грн.

2. оцінка фінансової стійкості компанії виходячи з рівня покриття основних засобів і необоротних активів джерелами коштів:

ОС  (СС + ДЗ) - ЗЗ

Саме виходячи з цих передумов виділяють 4 типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

Аналіз рентабельності (збитковості) страхової діяльності доцільно здійснювати на основі розрахунку системи показників ефективності страхової діяльності: