4. Добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень та інше добровільне сільськогосподарське страхування

В сільському господарстві існує 5 конкретних об'єктів страхування. До них відноситься нерухоме майно, транспортні засоби і сільськогосподарська техніка, врожай, тварини і багаторічні насадження. Найбільш специфічними з них є врожай, тварини і багаторічні насадження. Нерухоме майно, сільськогоспо­дарська техніка і транспортні засоби страхуються на умовах і в порядку, наближеному до порядку страхування нерухомого майна і транспортних засобів інших суб'єктів господарювання.

Крім звичайних видів страхування в сільському господарстві виокремлюють два специфічних види:

1. страхування врожаю та багаторічних культур і багаторічних насаджень;

2. страхування сільськогосподарських тварин.

Найбільш ризикованими є вирощування врожаю сільськогосподарський культур та багаторічних насаджень. Правильно організована система страхування врожаю сільськогосподарських культур відіграє важливу роль у розвитку сільськогосподарського виробництва, особливо рослинництва.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур здійснюється на випадок настання таких страхових подій:

1. посуха, вимерзання, заморозок, град, злива, буря, повінь, пожежа;

2. вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом;

3. зниження якості продукції.

Розмір страхового забезпечення залежить від величини збитку, величини врожайності, універсальності страхування.

Страхове відшкодування виплачується при наявності таких подій:

1. стихійне лихо;

2. недобору урожаю.

Для економічної і продовольчої безпеки держави та створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки необхідно забезпечувати сільськогосподарським підприємствам належний страховий захист. З цією метою було запроваджено обов’язкове страхування врожаю, порядок та умови здійснення якого визначались Постановою Кабінету Мiнiстрiв України від 11 липня 2002 року № 1000 «Про затвердження порядку та правил проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності».

Проте у 2012 році сільськогосподарське страхування зазнало значних змін у зв’язку з прийняттям Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 02.09.2012 р. № 4391-17

За раніше діючих умов страховими ризиками у разі страхування врожаю визнавались град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Не підлягав обов’язковому страхуванню врожай природних сінокосів і пасовищ; сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво; сільськогосподарськихкультур, що висівалися понад три роки і жодного разу підприємства не одержали врожаю; підпокривних та безпокривних багаторічних трав; посівів та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

Страхова оцінка (СО) врожаю с/г культур визначалась:

СО = Вср*ЗП*Ц

Вср – врожайність середньорічна за попередні 5років (ц/га)

ЗП – фактична площа посіву чи посадки (га)

Ц – ціна одного центнера врожаю за минулий рік (грн.)

Страхова сума не могла перевищувати 70% розрахованої страхової оцінки врожаю.

Загальним збитком вважалась повна чи часткова втрата застрахованого врожаю.

Якщо врожай повністю знищувався, то збиток відповідав обсягу страхової суми, якщо частково пошкоджувався, то для обчислення суми збитку (З) використовували такий підхід:

З = (Вср – Вф)*ЗП*Ц

де Вф – фактична врожайність, ц/га

Якщо на звільненій чи пошкодженій площі пересівались чи підсівались с/г культури, то сума збитків зменшувалась на вартість врожаю пересіяних або підсіяних культур.

Врожай і сільськогосподарські тварини можуть страхуватися як в колективних, так і в індивідуальних (приватних) сільгосппідприємствах. За формою таке страхування може бути обов'язковим і добровільним. Згідно із Законом України "Про страхування" (редакція 2001 р.) обов'язковими видами страхування є:

1) страхування врожаю сільгоспкультур і багаторічних насаджень державними сільгосппідприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами усіх форм власності;

2) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Об'єктом цього страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням врожаю. Страховим ризиком є зменшення або повне неотримання врожаю внаслідок граду, пожежі, вимерзання, урагану, бурі, зливи, зсуву, повені, посухи, повного раптового знищення посівів карантинними шкідниками.

Страхова сума визначається в розмірі вартості врожаю і обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні 5 років заданими обліку страхувальника на ціну 1 ц продукції за минулий рік і на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай. За згодою сторін замість ціни за останній рік може братися заставна ціна продукції певної культури, визначена в установленому порядку.

На страхування беруться тварини віком від одного року. Тривалість дії договору страхування - один рік.

Страхова сума встановлюється на підставі балансової вартості тварини, але не повинна перевищувати її ринкової вартості.

Максимальні страхові тарифи становлять 5% від страхової суми. Страховий платіж визначається на підставі базової формули (1).

Величина збитків і одночасно величина страхового відшкодування визначається як різниця між страховою сумою за кожною твариною і вартістю придатних до вживання або переробки м'яса, шкіри тощо, причому обов'язково враховується норматив виходу м'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій. Якщо кількість придатних до вживання або переробки м'яса менша, ніж визначена на підставі нормативу виходу, збиток і відшкодування визначається як різниця між страховою сумою і вартістю м'яса за нормативом виходу. У такому ж порядку визначається збиток і страхове відшкодування, якщо м'ясо визнане повністю непридатним для вживання або переробки.

Якщо ветеринарний спеціаліст визнав м'ясо і шкіру вимушено забитої тварини непридатною до вживання чи переробки і страхувальник здав його на спеціалізоване ветеринарно-санітарне підприємство, страхове відшкодування виплачується у розмірі різниці між страховою сумою і сумою, отриманою за здане м'ясо, шкіру.

Якщо страхувальником подано документ про вартість зданої на вимушений забій тварини у живій вазі, страхове відшкодування виплачується у розмірі різниці між страховою сумою і сумою, отриманою страхувальником за здану тварину. Якщо страхувальник продав частину м'яса вимушено забитої тварини, вартість всього м'яса визначається за ціною реалізацією на підставі поданого страхувальником документа.

Добровільне страхування сільськогосподарських тварин здійснюється невеликою кількістю компаній. Найбільш широко його здійснює НАСК «Оранта». Враховуючи добровільність страхування, правила інших компаній можуть відрізнятися предметами страхування, видами ризиків, страховими тарифами та іншими елементами.

Згідно з правилами НАСК "Оранта" конкретними об'єктами (предметами) страхування є сільськогосподарські тварини, домашня птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім'ї у вуликах. Свині, хутрові звірі і кролики беруться на страхування віком від 4 місяців, птиця у бройлерних господарствах віком від одного місяця, Птиця яйценосних порід від 5 місяців, велика рогата худоба, вівці і кози віком від6 місяців, коні віком від одного року. Страховими ризиками є загибель, знищення або вимушений забій внаслідок інфекційних хвороб, пожежі і стихійних лих (удар; блискавки, бурі, урагану, бурану, граду, зливи, повені, землетрусу, селю} нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та на випадок вимушеного забою (знищення) за розпорядження спеціалістів ветеринарної медицини при боротьбі з інфекційними хворобами Молодняк свиней, хутрових звірів, домашньої птиці, великої рогатої худоби овець, кіз, коней, які не досягли віку дорослих тварин, страхується лише на випадок загибелі, падежу, вимушеного забою або знищення внаслідок стихійного лиха, пожежі і дії електричного струму. Тварини можуть бути застраховані на випадок крадіжки або неправомірних дій третіх осіб за додатковими умовами з підвищеною тарифною ставкою.

Страхова сума встановлюється в межах (тобто не вище) дійсної вартості. Страхові тарифи визначені за кожен окремий ризик (інфекційних хвороби, пожежа, стихійне лихо, нещасний випадок) і за велику рогата худобу становлять 2%, птицю і хутрових звірів - 5%, свиней і бджіл - 4%, овець і кіз - 3% дійсної вартості. Величина страхового платежу визначається в загальному порядку на підставі базової формули.

Після загибелі, падежу або вимушеного забою тварин страхувальник в дводенний термін повинен повідомити НАСК "Оранта". Представники компанії створюють комісію, котра встановлює причину випадку і величин} збитку. Розмір прямого збитку за загиблих тварин визначається шляхом встановлення середньої страхової суми за одну голову тварини чи птиці або бджолосім'ю за договором страхування та множенням її на кількість загиблих голів чи бджолосімей. Збиток за вимушено забитих тварин визначається на підставі страхової суми за мінусом вартості реалізованого м'яса, придатного для їжі, і шкурок хутрових звірів та кролів. При розрахунку розміру збитку за молодняк тварин спочатку встановлюють вікову групу на день загибелі, за котрою тварини обліковуються, потім визначається страхова сума за одну голову згідно з договором страхування і множиться на кількість загиблих голів

Страхове відшкодування повинно бути виплачене протягом 7 діб після отримання НАСК "Оранта" усіх необхідних документів. Якщо страхове відшкодування виплачуватись не буде, то протягом тих же 7 діб НАСК "Оранта" повинна надіслати страхувальнику письмове повідомлення про відмову з поданням його причин.