Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
коновал рекон андроид.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
946 Кб
Скачать
☆

20. Ремонт і підсилення армокам’яних конструкцій.

Класифікація способів підсилення

3.3.1 Основними способами підсилення (відновлення несучої спроможності) констру­

кцій є:

Ремонт і підсилення несучих і огороджувальних будівельних конструкцій і основ промислових будинків та споруд

­ повна чи часткова заміна існуючої кладки несучих конструкцій шляхом її

аналогічного перекладання;

­ відновлення несучої спроможності існуючої кладки шляхом ін'єктування тріщин та

місць локального руйнування;

­ відновлення чи підвищення несучої спроможності (жорсткості) конструкцій

введенням різних елементів підсилення;

­ відновлення загальної (просторової) жорсткості або стійкості будинку (споруди).

21. Реконструкція окремих будівель.

Реконструкція будівель і споруд - це їхня перебудова, з метою часткової або повної зміни функціонального призначення, встановлення нового ефективного обладнання, покращення забудови території, доведення значень основних техніко-економічних показників у відповідність із сучасними нормативними вимогами. Реконструкція будівель має за мету підвищення або зміну функціональних, конструктивних та есте­тичних якостей об'єктів у процесі їх служби. Реконструкція будівель і споруд здійснюється також при проведенні технічного переобладнання підприємств, однак, у цьому випадку витрати на будівельно-монтажні роботи не повинні перевищувати 10% загальних капіталовкладень. Перебудова містить у собі перепланування й збільшення висоти приміщень, підсилення, часткове розбирання й заміну конструкцій, а також надбудову, прибудову і покращення фасадів будинку. Реконструкція повинна носити комплексний характер, ураховувати тривалу перспективу розвитку міста, району підприємства. Роботи з реконструкції будинків і споруджень відрізняються підвищеної в порівнянні з новим будівництвом трудомісткістю на 25-30% , а по окремих ділянках і на 50-80%.

На сучасному етапі перебудови економіки, технічного прогре­су й науково-технічної революції на перший план виходить необ­хідність швидкої перебудови виробництва з використанням нових високих технологій. Відносна зміна технологій та заміна устатку­вання промислового виробництва проходять у машинобудуванні через 10-12 років, у хімічній промисловості – менше ніж 6-7 ро­ків, в електронній – менше ніж через 5 років. Особливо інтенсифі­кувався процес заміни технологій і устаткування останнім часом, що можна пов'язати із заміною власника, проникненням новітніх технологій з-за кордону, інтенсифікацією (через матеріальну сти­муляцію) науково-дослідних робіт в Україні. Зміна технологій та устаткування пов'язана, як правило, зі збільшенням навантажень на конструкції (через використання більш потужного устаткуван­ня, ущільнення його тощо); необхідність перепланування примі­щень, надбудови будівель і споруд, пропускання комунікацій.

Фізичний знос конструкцій промислових будівель (при правильній їх експлуатації) наступає через 100-120 років після спорудження.

З іншого боку, неправильна експлуатація може призвести до зниження (нижче від допустимого рівня) несучої здатності конструкцій. Такі пошкодження частіше за все носять локальний характер.

Усі ці перераховані вище фактори викликають необхідність проведення реконструкцій будівель та споруд виробничого призначення. В середньому реконструкція проводиться від 4 і більше разів за термін експлуатації будівлі чи споруди.

Необхідність реконструкції житлових будинків пов'язується в першу чергу, з моральним їх зносом, неможливістю нормальної експлуатації окремих конструкцій чи мереж, старістю. При цьому слід ураховувати фактор можливості розширення житлового фон­ду за рахунок надбудови будинків, що особливо актуально в престижних районах міст. Зараз є проблема еконо­мії енергоресурсів. Утеплення житлових будинків, доведення теплозахисних властивостей їх огороджуючих конструкцій до ви­мог існуючих нормативів, незважаючи на доволі значні одноразові фінансові затрати, дозволить швидко окупити реконструкцію та заощадити значні кошти на експлуатаційних витратах.

Доцільність проведення реконструкції обґрунтовується з різ­них точок зору: архітектурної, технічної, економічної. Наприклад, якщо будівля чи споруда є пам'ятником архітектури чи входить у заповідний архітектурний ансамбль, рішення про реконструкцію може бути прийняте навіть за тієї умови, що витрати на реконструкцію значно перевищують суму, необхідну для зведення нового аналогічного будинку. З технічної точки зору на діючих підпри­ємствах часто виникають ситуації, коли дорога реконструкція краща, ніж нове будівництво через, наприклад, складність проведення будівельних робіт на забудованій території, неможливість зупинення вироб­ництва даного об'єкта тощо.

З огляду на рентабельність, вважається, що реконструкція буді­вель та споруд є ефективною, коли витрати на реконструкцію не перевищують 70% вартості нової будівлі чи споруди. При цьому слід мати на увазі, що кошти, витрачені на реконструкцію, окуп­ляться за 3 – 4 роки проти 4,8 року при новому будівництві.

У кожному конкретному випадку повинно бути проведене техніко-економічне обґрунтування реконструкції. Ці роботи належать до спеціальних, і виконувати їх можуть лише спеціалізовані організації, що мають необхідне устаткування, навчений персонал і певний досвід виконання робіт. Тому найефективнішою формою реконструкції не завжди буває найбільш економічний варіант із точки зору вартості матеріалів та виконання робіт. При проведенні техніко-економічного обґрунтування слід ураховувати місцеві фактори: наявність кваліфікованої підрядної організації, втрати від зупинення виробництва, фінансові можливості замовника.