8. Способи ремонту і підсилення металевих конструкцій.

Основними способами ремонту і підсилення сталевих конструкцій є:

- збільшення площі поперечного перерізу окремих елементів конструкції; заміна елементів;

- зміна конструктивної схеми всієї споруди або її окремих елементів, у результаті чого міняється розрахункова схема;

- зміна виду з'єднань елементів і конструкцій;

- регулювання напружень.

 Кожен із цих способів може застосовуватися самостійно або у комбінації з іншими. При виборі способу підсилення і розробці проекту підсилення необхідно враховувати вимоги монтажної технологічності.

  При проектуванні підсилення способом збільшення перерізів необхідно:

 - забезпечити надійну спільну роботу елементів підсилення і підсилюваного елемента, у тому числі виконати вимоги місцевої стійкості (розміри звисів, вигинів) і неспотворення перерізу (установлення в необхідних випадках ребер, діафрагм тощо);

- не допускати вирішень, що утруднюють проведення заходів щодо антикорозійного захисту, що спричиняють щілинну корозію та утворення замкнутих порожнин, застосовуючи при потребі герметизацію щілин;

- визначати місця обриву елементів підсилення за умови роботи непідсилених перерізів при дії розрахункових навантажень у пружній стадії, не допускаючи різких концентрацій напружень у зазначених місцях;

- враховувати наявність конструктивного оформлення вузлів, ребер жорсткості, прокладок та ін., а також допустимість збільшення габаритів будівельних конструкцій;

конструктивного вирішення.

  Основними способами зміни конструктивної схеми є:

- введення жорстких конструкцій і зв'язків, які забезпечують передачу навантажень із рядових поперечників на торці будинку і використовуються за необхідності підсилення великої кількості перевантажених колон;

- введення шпренгелів, що розвантажують елементи ферм і зменшують їх розрахункову довжину;

- перетворення розрізних конструкцій в нерозрізні;

- введення в існуючу конструкцію додаткових шарнірів, які знижують згинальні моменти;

- включення ліхтарів у роботу кроквяних конструкцій;

- створення розподільних конструкцій, що передають локальні навантаження на декілька елементів.

 При підсиленні конструкцій зі зміною конструктивної схеми необхідно:

- враховувати перерозподіл зусиль у конструкціях, елементах, вузлах, а також в опоpax, включаючи додаткові перевірки фундаментів;

- враховувати зміну розрахункової довжини елементів, особливо при використанні таких змін розрахункової схеми, коли ця довжина збільшується;

- враховувати різницю температур, якщо існуючі та нові конструкції можуть експлуатуватися в різних температурних режимах, а також температурний режим при замиканні статично невизначених систем.

  Зміну виду з'єднань елементів і конструкцій, як правило, зводять до заміни розладнаних заклепкових з'єднань фрикційними сполученнями на високоміцних болтах або заклепкових і болтових з'єднань зварними. При цьому не рекомендується утворення комбінованих з'єднань із передачею частини зусиль на болти, а іншої частини - на зварювання.

  Спосіб підсилення конструкцій, що передбачає регулювання напружень, дозволяє зменшити зусилля, які діють у конструкції. Перевага його полягає в тому, що підсилення може виконуватися без розвантаження конструкцій і зупинки технологічного процесу.

 Конструктивне регулювання напружень здійснюють одним із таких способів:

- введенням у конструктивну схему напружуючих затяжок із пристроями для їх натягування;

- тимчасовим зняттям зв'язків або розніманням з'єднань, навантаженням частини конструкцій, що залишилась (наприклад, з використанням гідродомкратів), і відновленням зв'язків або сполучень під навантаженням;

- частковим розвантаженням системи від дії навантажень типу власної ваги та установкою в цьому стані додаткових елементів, що включаються в роботу після відновлення повного навантаження.

 При регулюванні зусиль у системі величину зусиль попереднього напруження слід коригувати залежно від температури замикання.