22. Надбудови над будівлями.

для збільшення корис­них площ будівель застосовують також добудову нових приміщень надбудовою та прибудовою.

Надбудови за конструктивними ознаками можна поділити на такі, що виконують:

• без додаткових навантажень на основні несучі конструкції;

• із додатковими навантаженнями;

• з підсиленням основних несучих конструкцій;

• зі зміною конструктивної схеми;

• із застосуванням додаткових несучих опор.

Надбудови без додаткових навантажень на основні несучі конст­рукції виконують зі збереженням їх у наявному стані. Якщо вони не мають пошкоджень і перевантажень, то їх не підсилюють. Зазвичай це є збільшення висоти будинку зі збереженням його внутрішньої струк­тури, особливостей габаритів, несучої основи. У такий спосіб можна надбудувати 1—2 поверхи у більшості будинків традиційної забудови заввишки в два —п'ять поверхів. Такі надбудови можливі внаслідок ущільнення ґрунту основи в процесі експлуатації будинку в разі задо­вільного стану фундаментів і потрібного запасу міцності стін і опор.

Надбудови зі зміною конструктивної схеми будинку здійснюють, звільнивши від додаткового навантаження, тобто маси надбудованих поверхів, основні несучі елементи наявного будинку і передавши до­даткове навантаження на ті конструкції, які ненавантажені або наван­тажені слабко. Такі надбудови доцільно споруджувати лише тоді, коли потрібний об'єм надбудови не можна здійснити без зміни конструктив­ної схеми з підсиленням основних несучих конструкцій, що слід довес­ти під час обстеження будинку та підготовки до проектування. Надбу­дови зі зміною конструктивної схеми дають можливість підвищити бу­дівлю на 3 —4 поверхи.

Надбудови із застосуванням додаткових несучих опор можуть бути споруджені над будь-яким будинком і на будь-яку висоту. Конструк­тивне рішення таких надбудов — це спорудження нових опор або інших несучих елементів частини будівлі, що надбудовується, які засновуються на власних фундаментах. Ці несучі конструкції можна розміщувати як усередині габариту наявного будинку, так і поза ним. З урахуван­ням труднощів улаштування фундаментів для додаткових опор їх ба­жано розміщувати з більшими відстанями, ніж у новому будівництві. У більшості випадків застосовують масивні монолітні бетонні фундамен­ти або фундаменти з набивних паль. Планування та конструкції по­верхів, що надбудовуються, при цьому можуть бути зовсім іншими, ніж у наявному будинку.

Конструктивне рішення такої надбудови має два основних варіанти. У першому випадку влаштовують платформу (стіл) основи, на якому нові поверхи можуть мати які завгодно конструктивні схеми. У друго­му — на кожному поверсі або через поверх передбачають несучі еле­менти у вигляді балок (ферм, рам), що встановлюються на додаткових колонах надбудови.

23. Підсилення фундаментів.

Основні методи підсилення фундаментів і підстав: зміцнення фундаментів, збільшення опорної площі, поглиблення і заміна фундаментів, мистецтв, закріплення грунту підстави. Сильно выветрившаяся кладка зміцнюється шляхом часткової заміни зруйнованої кладки нової, розчищення і закладення тріщин, а також нанесення захисних покриттів на поверхні. Заміна виконується послідовно ділянками довжиною 1-2 м в залежності від стану споруди з тим, щоб не оголювати фундамент на велику довжину. Якщо кладка зруйнувалася по всій товщі фундаментів, проводиться її цементація. Збільшення опорної площі може застосовуватися в будь-яких грунтах і проводиться шляхом влаштування по периметру фундаменту з кожної сторони додаткових охоплюють бетонних приставних черевиків. Для підвищення міцності сполучення башмаков з існуючим фундаментом в кладку закладаються металевих сіт. поперечні балки. Вуха - вадження стрічкових фундаментів ведеться окремими, порівняно невеликими ділянками.

Заглиблення фундаментів застосовується тільки в сухих і маловологих грунтах з збільшенням, у разі потреби, їх опорних площ.

Нормативний тиск на грунт основи під підошвою заглибленого фундаменту може бути підвищена проти фактич. тиску під існуючим фундаментом за рахунок обтиснення грунтів, а також і за рахунок збільшення глибини закладення. Підвищення нормативного тиску за рахунок обтиснення грунту приймається в межах 10-20%. Фундаменти можна поглиблювати лише для споруд гарної схоронності, що мають досить міцну кладку без слідів значить, деформацій.

Для заміни фундаментів найбільш придатні набивні палі, виготовлені за допомогою буріння та бетонування підводним способом. Палі розміщуються з кожного боку фундаментної стрічки, а для заміни окремо стоять фундаментів - двох протилежних сторін або в кутах опори. Голови паль перекриваються поздовжніми залізобетонними рандбалками, з до-рим укладаються поперечні залізобетонні або металевих сіт. ригелі, пропущені через отвори, пробурені в кладці існуючих фундаментів, а іноді і стін, опираються на цих фундаментах.

Осадка нових пальових фундаментів може бути причиною деформацій існуючої споруди, тому необхідна предварит, обтиск гидравлич. домкратами кожної палі навантаженням, за величиною дорівнює тій, до-раю за розрахунку повинна припадати на палю від існуючої споруди, та витяг палі під навантаженням до повної стабілізації осад.