- •1.Особливості засобів реабілітації при гострій та хронічній перенапрузі.
- •2.Раціональне харчування як фактор відновлення
- •3.Використання методу варіаційної пульсометрії при аналізі процесів відновлення.
- •4.Загальна характеристика процесу адаптації.
- •5.Питний режим при реабілітації
- •6.Аналіз процесів відновлення після фізичних навантажень різної інтенсивності.
- •7.Основні типи адаптивної поведінки організму та їх характеристика.
- •8.Особливості харчування на різних етапах тренувального та змагального періодів.
- •9.Оцінка міри втоми за рахунковими параметрами системи кровообігу.
- •10.Хвороба і адаптація. Поняття про донозологічні стани.
- •11.Загальна характеристика фармакологічних засобів профілактики і відновлення.
- •12.Оцінка міри втоми за рахунковими параметрами системи дихання.
- •13.Загальні вимоги до програм з фізичної реабілітації.
- •14.Загальна характеристика вітамінів як засобу реабілітації.
- •15.Функціональні проби системи дихання як метод оцінки розвитку втоми.
- •16.Визначення поняття реабілітація, її види і загальна характеристика.
- •17.Загальна характеристика гідротерапії як засобу реабілітації.
- •18.Використання розрахункових показників при аналізі процесів відновлення.
- •19.Адаптація (термінова і стійка) серцево-судинної системи організму до м’язової роботи.
- •20.Загальна характеристика бальнеотерапії як засобу реабілітації.
- •21.Визначення типів реакції організму на фізичні навантаження.
- •22.Здоров’я та хвороба в світі теорії адаптації.
- •23.Залежність реабілітаційних заходів від адаптивних можливостей організму.
- •24.Загальна характеристика основних принципів фізичної реабілітації.
- •25.Визначення адаптаційного потенціалу організму.
- •26.Загальна характеристика педагогічних засобів реабілітації.
- •27.Дієтотерапія як засіб реабілітації.
- •28.Роль активного відпочинку як засобу відновлення організму.
- •29.Загальна характеристика медико-біологічних засобів реабілітації.
- •30.Фітотерапія як засіб реабілітації
- •31.Побудова ламаної відновлення.
- •32.Загальна характеристика основних принципів фізичної реабілітації.
- •33.Загальна характеристика психологічних засобів реабілітації.
- •34.Оксигенотерапія, її різновиди та характеристика.
- •35.Особливості відновного процесу при проведенні повторних навантажень.
- •36.Загальна характеристика втоми, іі види і теорія.
- •37.Фізіотерапія, види, характеристика.
- •38.Вивчення рівня працездатності при розвитку втоми (за індексом Руфье).
- •40.Гідротерапія, види, характеристика, ефективність.
- •41.Діагностика розвитку втоми за даними центральної гемодинаміки.
- •42.Об’єкт, предмет і етапи реабілітації.
- •43.Загальна характеристика масажу як засобу реабілітації.
- •44.Оцінка ступеню втоми за рахунковими параметрами системи кровообігу. Див. Пит. 9
- •45.Основні методи діагностики втоми.
- •46.Пелоїдотерапія як засіб реабілітації.
- •47.Фактори, які впливають на зниження працездатності.
- •3. Гостре та хронічне перенапруження
- •48.Загальна характеристика кліматотерапії як засобу реабілітації.
- •49.Оцінка функціонального стану за рахунковими параметрами дихальної системи.
- •50.Поняття про відновлення, загальна характеристика структури відновного процесу.
- •51.Застосування анаболічних стероїдів та стимуляторів, їх негативний вплив на організм.
- •52.Використання методу амплітудної пульсометрії при аналізі процесів відновлення.
- •53.Загальна характеристика педагогічних засобів відновлення.
- •54.Особливості проведення реабілітаційних заходів в циклічних видах спорту.
- •55.Загальна характеристика психологічних засобів відновлення.
- •56.Особливості проведення реабілітаційних заходів в ациклічних видах спорту.
- •57.Поняття про реабілітаційний центр, його структура, особливості.
- •58.Особливості фізичної реабілітації осіб різної статі, віку з різними функціональними станами організму.
- •59.Загальна характеристика окремих ланок центру реабілітації.
- •60.Особливості відновного процесу при проведенні повторних навантажень.
- •61.Поняття про адаптаційний синдром, його характеристика та види.
- •62.Загальні принципи та методи оцінки ефективності засобів реабілітації.
- •63.Вивчення впливу розминки на характер процесів відновлення.
- •64.Гостре та хронічне перенапруження, особливості реабілітації.
- •65.Сумісність та раціональне поєднання засобів відновлення.
- •67.Роль активного відпочинку як засіб відновлення.
35.Особливості відновного процесу при проведенні повторних навантажень.
36.Загальна характеристика втоми, іі види і теорія.
В кінці кожної роботи наступає втома. Втома це особ-ливий фізіологічний стан організму, який характеризу-ється тимчасовим зниженням працездатності, відчуттям стомлення.
Це є своєрідна захисна реакція. В її основі лежить:
а: виснаження центральної і перифиричної НС (порушення динамічної рівноваги між процесами збудження та гальмування, дискоординація між руховим аналізатором та вегетативною НС);
б: виснаження енергоресурсів, порушення біопроцесів;
в: накопичення продуктів обміну-молочної кислоти, закисно-перекісних продуктів, виснаження ферментів, нервових медіаторів та кенінів.
37.Фізіотерапія, види, характеристика.
Физические средства восстановления работоспособности
Современная физиотерапия располагает большим арсеналом природных и искусственных физических факторов, обладающих выраженной физиологической и терапевтической активностью. Они рекомендуются с профилактической и оздоровительной целью для поддержания высокой работоспособности и ускорения восстановления, а также при появлении начальных признаков патологических процессов в организме для ослабления их развития и дальнейшего лечения.
Физические воздействия, изменяя реактивность организма и повышая его сопротивляемость стрессогенным факторам внешней среды, являются средствами закаливания. Наиболее активными и физиологичными из доступных средств являются ультрафиолетовое излучение, аэроионизация, холодовые и тепловые процедуры. Воздействие их осуществляется через кожу. Физическое раздражение рецепторов кожи оказывает рефлекторное воздействие и на деятельность мышечной системы, внутренних органов и ЦНС.
Ультрафиолетовое облучение (УФО). Воздействуя на поверхностный слой кожи, УФО вызывает местные, сегментарные и общие реакции организма. При этом повышается содержание в тканях биологически активных веществ, возрастает синтез в организме витамина D и улучшается усвоение костной тканью кальция и фосфора, активизируются ферментативные реакции, изменяется проницаемость клеточных мембран и капилляров, усиливается кровообращение и питание тканей в целом, нормализуется деятельность нервной системы.
Аэроионизация. Аэроионы — это несущие положительные или отрицательные заряды частицы атмосферного воздуха. Под влиянием солнечной радиации, космического излучения, электрических атмосферных процессов и др. факторов образуются относительно легкие ионы кислорода. Чем чище и прозрачнее воздух, тем больше в нем легких отрицательных ионов кислорода. Таких ионов особенно много в воздухе в утренние часы на морском побережье, у водопадов, горных рек, в лесу. Концентрация их достигает 1000-5000 на 1 куб.см воздуха. В атмосфере больших городов и в жилых помещениях количество ионов кислорода снижено до 400-600 в куб.см.
Эффект температурных процедур обусловлен их раздражающим действием на терморецепторы кожи и рефлекторным влиянием на функциональное состояние организма.
Холодовые аппликации задерживают развитие острых воспалительных процессов. При кратковременном воздействии они усиливают, а при продолжительном — понижают возбудимость периферической и центральной нервной системы, усиливают обменные процессы в организме. Реакция на холодовые раздражители проявляется не только локально, а распространяется на весь организм. Регулярное применение холодовых процедур возрастающей интенсивности оказывает тренирующее влияние на системы терморегуляции, закаливает организм.
Холодовые воздействия применяют при травмах, охлаждая болезненное место водой, снегом, льдом или хлорэтилом, предупреждая этим развитие гематом. Аппликации из льда применяют на область живота и промежности для предупреждения утомления. Выраженный лечебный эффект оказывает последовательное применение холодных и горячих ванночек при травмах и болях в мышцах и связках конечностей, особенно ахилловых сухожилий. Утром, обычно 5-10 минут, принимают холодные ванночки на болезненное место, а вечером, в течение 15-20 минут — горячие.
Под воздействием тепловых процедур повышается температура крови и тела, усиливается кровоток, увеличивается глубина дыхания и усиливается потообразование. Тепло действует болеутоляюще и антиспазматически, вызывая расслабление мышц и изменяя чувствительность организма. Тепловые процедуры применяют в виде электросветопроцедур, водных процедур, бани и др.
Парная баня в России является самым распространенным и традиционным средством восстановления работоспособности и оздоровления организма. В последние годы широко используется и суховоздушная баня-сауна.
