- •1.Особливості засобів реабілітації при гострій та хронічній перенапрузі.
- •2.Раціональне харчування як фактор відновлення
- •3.Використання методу варіаційної пульсометрії при аналізі процесів відновлення.
- •4.Загальна характеристика процесу адаптації.
- •5.Питний режим при реабілітації
- •6.Аналіз процесів відновлення після фізичних навантажень різної інтенсивності.
- •7.Основні типи адаптивної поведінки організму та їх характеристика.
- •8.Особливості харчування на різних етапах тренувального та змагального періодів.
- •9.Оцінка міри втоми за рахунковими параметрами системи кровообігу.
- •10.Хвороба і адаптація. Поняття про донозологічні стани.
- •11.Загальна характеристика фармакологічних засобів профілактики і відновлення.
- •12.Оцінка міри втоми за рахунковими параметрами системи дихання.
- •13.Загальні вимоги до програм з фізичної реабілітації.
- •14.Загальна характеристика вітамінів як засобу реабілітації.
- •15.Функціональні проби системи дихання як метод оцінки розвитку втоми.
- •16.Визначення поняття реабілітація, її види і загальна характеристика.
- •17.Загальна характеристика гідротерапії як засобу реабілітації.
- •18.Використання розрахункових показників при аналізі процесів відновлення.
- •19.Адаптація (термінова і стійка) серцево-судинної системи організму до м’язової роботи.
- •20.Загальна характеристика бальнеотерапії як засобу реабілітації.
- •21.Визначення типів реакції організму на фізичні навантаження.
- •22.Здоров’я та хвороба в світі теорії адаптації.
- •23.Залежність реабілітаційних заходів від адаптивних можливостей організму.
- •24.Загальна характеристика основних принципів фізичної реабілітації.
- •25.Визначення адаптаційного потенціалу організму.
- •26.Загальна характеристика педагогічних засобів реабілітації.
- •27.Дієтотерапія як засіб реабілітації.
- •28.Роль активного відпочинку як засобу відновлення організму.
- •29.Загальна характеристика медико-біологічних засобів реабілітації.
- •30.Фітотерапія як засіб реабілітації
- •31.Побудова ламаної відновлення.
- •32.Загальна характеристика основних принципів фізичної реабілітації.
- •33.Загальна характеристика психологічних засобів реабілітації.
- •34.Оксигенотерапія, її різновиди та характеристика.
- •35.Особливості відновного процесу при проведенні повторних навантажень.
- •36.Загальна характеристика втоми, іі види і теорія.
- •37.Фізіотерапія, види, характеристика.
- •38.Вивчення рівня працездатності при розвитку втоми (за індексом Руфье).
- •40.Гідротерапія, види, характеристика, ефективність.
- •41.Діагностика розвитку втоми за даними центральної гемодинаміки.
- •42.Об’єкт, предмет і етапи реабілітації.
- •43.Загальна характеристика масажу як засобу реабілітації.
- •44.Оцінка ступеню втоми за рахунковими параметрами системи кровообігу. Див. Пит. 9
- •45.Основні методи діагностики втоми.
- •46.Пелоїдотерапія як засіб реабілітації.
- •47.Фактори, які впливають на зниження працездатності.
- •3. Гостре та хронічне перенапруження
- •48.Загальна характеристика кліматотерапії як засобу реабілітації.
- •49.Оцінка функціонального стану за рахунковими параметрами дихальної системи.
- •50.Поняття про відновлення, загальна характеристика структури відновного процесу.
- •51.Застосування анаболічних стероїдів та стимуляторів, їх негативний вплив на організм.
- •52.Використання методу амплітудної пульсометрії при аналізі процесів відновлення.
- •53.Загальна характеристика педагогічних засобів відновлення.
- •54.Особливості проведення реабілітаційних заходів в циклічних видах спорту.
- •55.Загальна характеристика психологічних засобів відновлення.
- •56.Особливості проведення реабілітаційних заходів в ациклічних видах спорту.
- •57.Поняття про реабілітаційний центр, його структура, особливості.
- •58.Особливості фізичної реабілітації осіб різної статі, віку з різними функціональними станами організму.
- •59.Загальна характеристика окремих ланок центру реабілітації.
- •60.Особливості відновного процесу при проведенні повторних навантажень.
- •61.Поняття про адаптаційний синдром, його характеристика та види.
- •62.Загальні принципи та методи оцінки ефективності засобів реабілітації.
- •63.Вивчення впливу розминки на характер процесів відновлення.
- •64.Гостре та хронічне перенапруження, особливості реабілітації.
- •65.Сумісність та раціональне поєднання засобів відновлення.
- •67.Роль активного відпочинку як засіб відновлення.
48.Загальна характеристика кліматотерапії як засобу реабілітації.
Під кліматотерапією розуміють використання впливу різних метеорологічних факторів і особливостей клімату даної місцевості, а також спеціальних кліматичних дій (процедур) з лікувальною і профілактичною метою. В поняття кліматотерапії включається ряд елементів.
1. Вплив зміни кліматичних районів. Приїзд хворого на курорт, який відрізняється сприятливими кліматичними умовами з точки зору впливу на патологічний процес, є важливим елементом кліматотерапії. В цьому випадку кліматичні умови полегшують функціонування організму, поступово тренують його механізми адаптації, розширюють можливості компенсації порушених функцій. Зміна кліматичних районів може діяти стимулюючим чином, змінити реактивність організму і викликати зміни в проходженні хвороби, що має значення при повільних патологічних процесах і сприяє їх зникненню.
2. Вплив метеорологічних умов у звичних для хворого кліматичних умовах (приміські санаторії, будинки відпочинку і т.д.). Лікування на курортах, які не відрізняються за кліматичними умовами від постійного місця проживання, має значення для хворих з ослабленими адаптаційними механізмами, які різко реагують на зміну кліматичних районів.
3. В поняття кліматотерапії включається застосування спеціальних кліматотерапевтичних процедур: повітряних і сонячних ванн, сну на повітрі, таласотерапії (сон на березі моря, морські купання), при яких досягається максимальний вплив кліматичних факторів на хворих.
Лікувальна дія клімату може використовуватись для профілактики і лікування захворювань в будь-яких кліматичних районах. Лікування кліматом складається з впливу особливостей кліматичних умов місцевості і спеціальних кліматопроцедур. До спеціальних методів кліматотерапії належать: аеротерапія, геліотерапія, таласотерапія.
Аеротерапія - лікувальний і профілактичний вплив відкритого свіжого повітря - важливий метод, який можна застосовувати в будь-яких кліматичних районах у всі пори року. Аеротерапія є основою кліматолікування, складовою частиною санаторно-кліматичного режиму. Вплив свіжого повітря під час прогулянок, екскурсій, спортивних ігор і т.д. є елементом аеротерапії, кліматичним фоном, на якому найефективніше діють спеціальні види аеротерапії.
Геліотерапія - застосування сонячних променів з лікувальною і профілактичною метою.
Основним дієвим фактором в геліотерапії є енергія електромагнітного (світлового) випромінювання Сонця в діапазоні довжин хвиль 290-3000 нм, який містить основну частину загального потоку сонячної радіації і, проходячи через атмосферу, досягає земної поверхні в послабленому вигляді. Випромінювання цього діапазону за міжнародною класифікацією поділяють на три частини: ультрафіолетову -УФ (коротше 400 нм), видиму (400-760 нм), інфрачервону - 14 (довше 760 нм). В свою чергу УФ-радіацію поділяють на довгохвильову частину - УФ-А (315-400 нм), короткохвильову - УФ-В (280-315 нм) і УФ-С (коротше 280 нм), яке затримується атмосферою.
Таласотерапія як один з методів кліматотерапії має різне тлумачення. В широкому розумінні таласотерапія включає використання з метою загартовування і лікування різних кліматичних, бальнеологічних і гідротерапевтичних факторів, пов'язаних з перебуванням біля моря.
