40.Гідротерапія, види, характеристика, ефективність.

Гидротерапевтические средства восстановления работоспособности

Гидротерапия способствует регуляции кровоснабжения тканей и ускорению в них окислительно-восстановительных процессов, выведению из организма метаболитов, ликвидации застойных явлений и микротравматических повреждений в опорно-двигательном аппарате.

Самой распространенной водной процедурой является обычный дождевой душ. В зависимости от температуры воды душ может быть холодным (15-20°), прохладным (20-30°), индифферентным (31-36°), теплым (37-38°) или горячим (свыше 38°).

Для восстановления сил обычно применяют кратковременный (0,5-2,0 минуты) холодный или горячий душ, который освежает и несколько возбуждает. Вечером — теплый душ, успокаивающий. В некоторых случаях можно использовать контрастный душ — комбинирование горячего и холодного душа: 50-60 сек душ с температурой воды 38-40°, затем 10-20 сек — с температурой 10-20°, чередовать 5-8 раз. Контрастный душ также несколько освежает и возбуждает.

Широко применяются для восстановления работоспособности различные ванны. Продолжительность общей ванны — 10-20 минут. Вода может быть пресной или содержать какие-либо добавки: солевые, щелочные или ароматические (хвойный экстракт и др.).

41.Діагностика розвитку втоми за даними центральної гемодинаміки.

Для оцінки функціонального стану серцево-судинної системи досить часто використовується метод тетраполярної реографії. За допомогою цього методу експериментальним шляхом визначають такі важливі параметри центральної гемодинаміки, як систолічний (СОК, мл) і хвилинний (ХОК, л/хв) об’єми крові.

Систолічний і хвилинний об’єми крові представляють фізіологічні показники, які найбільш повно характеризують кровопостачання організму в цілому. Вони залежать від віку, статі, ваги людини, положення тіла у просторі, температури навколишнього середовища, рівня тренованості тощо. В нормі величина СОК складає у дорослих здорових людей 50-70 мл, а ХОК – 3,5-5,5 л/хв

Під час фізичних навантажень, як правило, спостерігається збільшення абсолютних значень СОК і ХОК. Змінюються ці параметри і при захворюваннях серця, що призводить до декомпенсації серцево-судинної системи, яка може супроводжуватися, наприклад, вираженим зниженням ХОК. Нормалізація ж величин СОК і ХОК у процесі лікування або реабілітації може свідчити про ефективність терапевтичних і відновлювальних заходів.

Методика реєстрації реограми за допомогою методу реографії є такою: два електроди фіксуються на шиї, а два – на грудній клітці реципієнта на рівні мечовидного відростка. При цьому вимірювальні електроди розташовуються всередині по відношенню до струмових.

Отримана крива (реограма) піддається аналізу, внаслідок чого розраховуються інтегральні показники системи кровообігу.

Так, величина систолічного об’єму крові розраховується за формулою, запропонованою М.І. Тіщенком і модифікованою Ю.Т. Пушкарем:

СОК = (0,45 • Q ² • L • Ad • Tи) / Z ²

де Q – величина периметра грудної клітки, см; L – відстань між електродами напруги по передній поверхні грудної клітки, см;

Ad – амплітуда систолічної хвилі диференціальної реограми від її нульової лінії до піку, Ом/с;

Tи – час вигнання, визначене відстанню між початком підйому диференціальної кривої до нижньої точки інцизури, с.; Z – базовий опір, визначуваний по шкалі реографа, Ом.

Величина хвилинного об’єму крові (ХОК, л/хв) визначається за формулою:

ХОК = СОК • ЧСС

де СОК – величина систолічного об’єму крові, визначеного за допомогою методу тетраполярної реографії, мл, ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв.

Зареєстровані за допомогою методу реографії величини СОК і ХОК уможливлюють обчислення ряду таких комплексних гемодинамічних показників:

• Об’ємна швидкість вигнання крові:

VЕ= СОК / Тв

де VЕ - об’ємна швидкість вигнання крові, мл/с; СОК –

систолічний об’єм крові, мл; Tв – час вигнання, с.

• Потужність лівого шлуночка:

W = VЕ • СДД • 133 • 10 –6

де W – потужність лівого шлуночка, вт; VЕ - об’ємна швидкість

вигнання крові, мл/с; СДД – середній динамічний тиск, мм рт.ст.

• Серцевий індекс:

СІ = ХОК / (МТ 0,425 • ДТ 0,725 • 0,007184)

де СІ – серцевий індекс, л/хв/м2; ХОК - хвилинний об’єм кровообігу, л/хв; МТ – маса тіла, г; ДТ – довжина тіла, см.

В нормі величина СІ (еукінетичний тип регуляції) складає для здорових нетренованих людей 2,5–3,5 л/хв/м2. Відхиленнями від норми вважаються гіокинетичний (менше 2,5 л/хв/м2) і гиперкінетичний (більше 3,5 л/хв/м2) типи регуляції. Більш докладні значення СІ для осіб різної статі, віку і рівня тренованості наведені в додатках.

• Ударний індекс:

УІ = СОК / (МТ 0,425 • ДТ 0,725 • 0,007184)

де УІ – ударний індекс, мл/м2; СОК - систолічний об’єм крові,

мл; МТ – маса тіла, г; ДТ – довжина тіла, см.

Загальний периферичний опір:

ЗПО = ((АТд + 0,33 • (АТс – АТд)) • 1333 • 60)) / (ХОК • 1000)

де ЗПО – загальний периферичний опір, дин • с • см -0,5;

АТд – артеріальний тиск діастолічний, мм рт.ст.;

АТс – артеріальний тиск систолічний, мм рт.ст.;

ХОК - хвилинний об’єм кровообігу, л/хв.

В нормі величина ЗПО складає у здорових нетренованих чоловіків 1400-2200 дин• с • см -0,5, а у жінок – 1600-2400 дин • с • см -0,5.

• Питомий периферичний опір:

ППО = ЗПО • МТ 0,425 • ДТ 0,725 • 0,007184

де ППО – питомий периферичний опір, дин • с • см -0,5 • м2;

МТ – маса тіла, кг; ДТ – довжина тіла, с.