64.Гостре та хронічне перенапруження, особливості реабілітації.

Гостре чи хронічне перенапруження розвивається частіше в тих випадках, коли навантаження перевищує функціональні можливості спортсмена. така ситуація перш за все виникає у недостатньо тренованих, проте такий стан може виникнути й у добре тренованих спортсменів.

Такий стан може виникати після перенесених захворювань, особливо у випадках, коли не була проведена достатня медична реабілітація. Стійкість до фізичних наднавантажень знижують також нервове напруження, особливо під час змагань, порушення режиму харчування та сну, хронічні інфекції. Особливо небезпечні форсовані тренування тоді, коли спортсмен до них не підготовлений. Така ж ситуація може виникнути при недостатній акліматизації при переїздах в умовах високогір’я та різних часових поясів.

При різкому фізичному перенапруженні може виникати дистрофія (гостра) міокарда, гостра серцева недостатність і навіть інфаркт міокарда [4–6]. Іноді реєструються випадки смерті спортсменів під час змагань. Ураження органів дихання при різкому перенапруженні може виражатися в емфіземі легень, спонтанному пневмотораксі, гострій легенево-серцевій недостатності.

Протеїнурія, гематурія, циліндрурія можуть з’являтися у спортсменів і вважаються фізіологічними, якщо ці патологічні елементи зникають протягом 24–48 годин відпочинку після тяжких фізичних навантажень. Інакше необхідне детальне обстеження з метою виявлення патології нирок.

До гострого патологічного стану, що виникає внаслідок перенапруження, належить запаморочення з короткочасною чи частковою втратою свідомості. Виділяють два основні кардіоваскулярні механізми втрати свідомості у спортсменів: перший пов’язаний із зменшенням кількості крові, що викидається серцем; другий — із короткочасною зупинкою серця. В обох випадках порушується кровообіг головного мозку. Порушення оксигенації нервової тканини призводить у першу чергу до втрати або затьмарення свідомості.

Короткочасна втрата свідомості може виникнути у спортсменів при раптовій зупинці після інтенсивного бігу, їзди на велосипеді, бігу на ковзанах чи лижах тощо. Розвивається так званий гравітаційний шок.

Тому для профілактики гравітаційного шоку необхідно продовжувати рухатися після фінішу ще 2–3 хвилини з помірною інтенсивністю.

Проте коли гравітаційний шок усе ж розвивається, у спортсмена з’являється різка блідість шкіри, йому треба надати горизонтальне положення з трохи піднятими ногами. Частіше за все цього буває досить для відновлення свідомості. Але якщо хворий у найближчі 40–60 секунд не прийде до тями, необхідно терміново поміряти артеріальний тиск, який часто виявляється різко зниженим, і ввести йому центральні аналептики або серцеві засоби парентерально. Одночасно хворому дають понюхати ватку, змочену 10% розчином нашатирного спирту. Переносити спортсмена треба обов’язково в горизонтальному положенні.

У східній медицині в таких випадках уводять голки, європейці у випадках тривалої непритомності й судинного колапсу застосовують інтенсивну фармакологічну терапію.

У клініці хронічного перетренування виділяють 3 стадії.

І стадія. На цій стадії скарги практично відсутні. Тільки інколи деякі спортсмени відзначають порушення сну, можуть знижуватися спортивні досягнення. У цій стадії найчастіше можуть з’являтися зміни зі сторони серцево-судинної системи, які виникають після фізичних навантажень.

ІІ стадія. Для цієї стадії характерні різноманітні скарги: слабкість, швидка стомлюваність, підвищене роздратування, інколи навіть неприємні відчуття у ділянці серця. Сон не приносить відпочинку й відновлення сил. Відновлювальний період після фізичних навантажень затягується. У деяких спортсменів з’являється вегетосудинна дистонія за гіпер- або гіпотонічним типом із тахі- або брадикардією. Такий стан може з’являтися навіть у спокої.

При перетренуванні І та ІІ стадії тренування на 2–3 тижні замінюються активним відпочинком.

Якщо немає значних змін в органах та системах, то при перетренуванні досить зменшити або на кілька тижнів відмінити тренування, а активний відпочинок із мінімальними навантаженнями доповнити призначенням вітамінізованої їжі або вітамінів С, групи В, Е. Інколи цього буває недостатньо, для більш надійної та скорішої реабілітації доцільно призначати немедикаментозну терапію, застосовувати традиційні методи рефлексотерапії.

Особливо доцільно поєднувати рефлексотерапію з психотерапією, в І та ІІ стадіях перетренування достатньо методу раціональної психотерапії. При цьому треба у доступній формі пояснити хворому механізм дії на організм стимуляції точок акупунктури.

ІІІ стадія. Для неї характерні всі симптоми І та ІІ стадій перетренування, що були розглянуті вище, а також поява симптомів гіпер- або гіпостенічної форм неврастенії. Гіперстенічна форма пов’язана з ослабленням гальмівного процесу, а друга, гіпостенічна, — із перенапруженням збуджувального процесу в корі головного мозку. Якщо в клініці гіперстенічної форми неврастенії переважають підвищена збудженість, різка втома, слабкість і порушення сну, то при гіпотонічній формі, окрім слабкості та швидкої втомлюваності, спостерігаються апатія, сонливість удень. При обох формах неврастенії можуть з’являтися головний біль та запаморочення. Необхідно також зазначити, що в третій стадії перетренування можуть спостерігатися фобії: страх перед підвищеним навантаженням, незвичайно посилене почуття страху перед змаганнями.

Це вже прикмети неврозу нав’язливих станів, які інколи пропонують лікувати за допомогою заспокійливих засобів (валеріана) або навіть транквілізаторів.

При хронічному фізичному перенапруженні у спортсменів досить часто з’являється дистрофія міокарда. Мають місце кілька досить обґрунтованих теорій, серед яких теорія нейродистрофії, теорія надлишку катехоламінів, із якими пов’язують не тільки вегетосудинну дистонію, але й стимуляцію переходу іонів кальцію в міокардіальні клітини, що сприяє витісненню з клітин міокарда іонів калію. У виникненні дистрофії міокарда велике значення має підвищення секреції тироксину щитоподібною залозою, що закономірно відбувається при будь-якому фізичному навантаженні, у тому числі й у спорті.

Окрім традиційної фармакологічної терапії дистрофії міокарда, психотерапії, правильного раціонального відпочинку та харчування з достатньою кількістю калію, магнію та вітамінів, необхідна (за нашими даними) для надійнішої реабілітації пролонгована (у декілька етапів протягом 2–3 місяців) рефлексотерапія. Це здебільшого традиційна голкотерапія та прогрівання акупунктурних точок полиновими сигаретами у ділянці точок.

При підвищеному фізичному навантаженні, особливо в період підготовки до змагань, у спортсменів нерідко виникає перезбудження, неврівноважений стан, що у свою чергу знижує фізичну і психічну працездатність.

У спортивній медицині найчастіше спостерігаються неврастенія та невроз нав’язливих станів. Виникненню неврозів сприяють передусім конституційні особливості особистості, черепно-мозкові травми, перенесені соматичні та інфекційні захворювання і, звичайно, велика фізична та психічна перевтома. Ось чому не тільки грамотно розроблений режим навантажень і відпочинку, що, звичайно, залежить від тренера, але й наявність у команді лікаря — не лише загальної практики, але й психотерапевта, а також психолога — є обов’язковими.

Окрім розумної фармакологічної терапії, доцільним є призначення психотерапії та рефлексотерапії. Ефективне поєднання точкового масажу, голкотерапії, прогрівання акупунктурних точок полиновими сигаретами або конусами.

Особливу увагу при лікуванні захворювань хребта й суглобів необхідно приділяти грамотній і дозованій лікувальній гімнастиці, яка може й повинна застосовуватися в гострому, підгострому періодах і довгостроково в період реабілітації, причому в цей період вона займає провідне місце.