7.Основні типи адаптивної поведінки організму та їх характеристика.

Основні типи адаптації. В залежності від характеру адаптації до екологічних факторів виділяють фізіологічну та морфологічну адаптацію. Фізіологічна адаптація характеризується зміною обміну речовин, який дозволяє розглянутої біологічній системі розвиватися в крайніх екологічних умовах, тобто за межами нормального інтервалу толерантності. Так, популяцію риб можна поступово пристосувати до дуже теплій воді, якщо максимально стерпну температуру підвищити, наприклад, з 26 до 38 ° С.

Для безхребетних тварин фізіологічної адаптацією є діапауза, при якій тварина приймає певну форму життєвого циклу (наприклад, личинка). Для неї характерна зупинка в розвитку, яка дозволяє організму пережити несприятливий кліматичний період.

Більш складне пристосування виражається в зміні форми індивідуума при впливі на нього одного або декількох екологічних факторів. Так, якщо стрілолист росте на берету річки, він утворює розетку листя, потужну кореневу систему і ланцетовидні листя і, навпаки, має прямостояче стебло, слаборозвинену кореневу систем) 'і витягнуті колінчаті листя, якщо росте у воді. Кожен з цих морфологічних типів — приклад адаптації до навколишнього середовища.

Природний відбір і екологічна адаптація. Якщо зміна триває довго, популяції піддаються генетичному відбору, який дозволяє їм щонайкраще пристосуватися до нових умов. В процесі еволюції з'являються екотипів. Гарним прикладом є деревій (Achillea lanulosa). На рівнині він являє собою рослина до 80 см заввишки, а в горах, навпаки, має розеткові форму (листя, зібрані біля поверхні грунту), і його висота не перевищує 20 см. Це не що інше, як результат адаптації до сильного холоду і снігу . Якщо насіння деревію, зібрані в горах, посіяти на рівнині, то з них виростуть рослини з ознаками високогірних форм. Отже, тут ми маємо справу з екотипів.

Ще один більш загальний приклад, що демонструє роль природного добору при адаптації до екологічного фактору, — мімікрія. Тут відбувається адаптація до біотичних чинників — хижацтву. У ході зміни поколінь відбиралися види, що імітують субстрат, тобто щось невидиме для хижаків, наприклад, тулуб деяких мешкають на деревній корі комах імітує лишайники, часто ростуть на деревах. В іншому випадку мімікрія призводить до того, що вид-жертва імітує отруйний вид (деякі метелики імітують метеликів з сімейства Danaidae, в організмі яких містяться алкалоїди, не перетравлюється птахами та іншими комахоїдними) або вид-хижак (наприклад. Calligo, метелики Амазонії, чиї крила схожі на голову хижого нічного птаха).

Усе життя людини проходить у безперервному зв’язку із зовнішнім середовищем, тому здоров’я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом дії природних, антропогенних та соціальних факторів і віддзеркалює динамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування.

Здоров’я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища і в онтогенезі, здоров’я визначає процес адаптації. Це не результат інстинкту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціально створену реальність. Він створює можливість пристосуватися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, лікування при порушеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.

Людина при взаємодії з навколишнім середовищем реагує індивідуально за допомогою фізіологічних реакцій.

У силу загальних соматичних властивостей фізіологічного пристосування організм може адаптуватися або виробити імунітет до найрізноманітніших зовнішніх факторів. Усі люди здатні проявляти необхідну пластичність реакцій у відповідь на зміни зовнішніх умов. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів навколишнього середовища виходять за межі оптимальних.

Адаптація залежить від сили дії факторів навколишнього середовища та індивідуальної реактивності організму. Критерієм ступеня адаптації є збереження гомеостазу незалежно від тривалості дії фактора, до якого сформувалася адаптація. В умовах захворювання наступає компенсація, під якою треба розуміти боротьбу організму за гомеостаз, коли включаються додаткові захисні механізми, які протидіють виникненню і прогресуванню патологічного процесу. Якщо надходить сигнали про велику небезпеку і включених механізмів не вистачає, виникає картина стресових захворювань, характерних для нашої цивілізації.

Індивідуальне пристосування до нових умов існування відбувається за рахунок зміни обміну речовин (метаболізму), збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу); імунітету, тобто несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників; регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран і т. ін.); адаптивних безумовних та умовно-рефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).

В організмі людини утворюється динамічний стереотип зі збереженням гомеостазу здорової людини, який виробився у процесі еволюційного розвитку в умовах навколишнього середовища. Здоров’я людини, забезпечення її гомеостазу може зберігатися і при деяких змінах параметрів, факторів навколишнього середовища. Такий вплив викликає в організмі людини відповідні біологічні зміни, але завдяки процесам адаптації (пристосування) у здорової людини фактори навколишнього середовища до певних меж дозволяють зберігати здоров’я.

До того часу, доки організм спроможний за допомогою адаптаційних механізмів та реакцій забезпечити стабільність внутрішнього середовища при зміні зовнішнього середовища, він знаходиться у стані, який можна оцінити як здоров’я. Якщо ж організм потрапляє в умови, коли інтенсивність впливу факторів зовнішнього середовища переважає можливості його адаптації, наступає стан, протилежний здоров’ю, тобто хвороба, патологія.