Інформаційні процеси приведуть до корінних змін у політичній сфері державного управління, що, у свою чергу, відіб'ється і на питаннях визначення національних пріоритетів, цілей і цінностей.

США залишаться в авангарді інформаційної революції. Північноамериканська економіка і суспільство добре підготовлені до викликів інформаційної революції, оскільки мають добре розвинені інфраструктури і людський капітал, сильну економіку і суспільство, які легко адаптуються до різних змін, розвинене правове поле, що захищає інтелектуальну власність.

Інформаційна революція в Європі, за прогнозами RAND, буде розвиватися повільніше і трохи іншим шляхом: європейцям, з одного боку, властива велика економічна і соціальна активність, з іншого боку, ринок Європи сильніше регламентований, а в цілому європейці менш схильні до ризиків, що уповільнює процес «творчого руйнування». Прагнення не відстати від США, як вважають в RAND, внесе напругу в європейські економіки, суспільства і держави, що відстають і переможені з'являться і в межах Європи. Це, у свою чергу, може через якийсь час створити зростаюче напруження і в НАТО.

Стрімкий розвиток інформаційних технологій в країнах АТР приведе до його швидкого залученню до глобалізованого світу.

Країни АТР - Японія, Сінгапур, Тайвань, Південна Корея, Малайзія, Таїланд і Філіппіни і особливо Китай - стануть головними виробниками високотехнологічних продуктів на світовій арені, поставляючи до 70-80% усього світового виробництва високотехнологічних матеріалів, компонентів і виробів.

Разом з тим країни, що зволікають з переходом до інноваційного розвитку, можуть становити серйозну загрозу для світової безпеки, адже інформаційні технології дозволяють не тільки об'єднатися і організуватися, а й завдати потужного удару по розвинених високотехнологічних країнах. При цьому будь-які геополітичні події на зразок нової «холодної війни» і військових конфліктів навіть на регіональному рівні можуть негативно вплинути не тільки на учасників конфліктів, а й на світ в цілому.

36. Проаналізуйте основні поняття міжнародної інформаційної безпеки.

«Міжнародна інформаційна безпека» -

1)       взаємодія акторів міжнародних відносин з операцій підтримання сталого миру на основі захисту міжнародної інфосфери, глобальної інфраструктури та суспільної свідомості світової спільноти від реальних і потенційних інформаційних загроз;

2)       стан міжнародних відносин, що виключає порушення міжнародної стабільності і створення загрози для безпеки держав і світового співтовариства в інформаційному просторі;

Поняття МІБ

«Жорстка сила» розглядається як діяльність акторів міжнародних відносин, спрямована на досягнення поставленої мети шляхом впливу на інших акторів через примус і нав’язування власних інтересів за допомогою економічної та військової сили, зокрема, з використанням високих технологій.

«М’яка сила» тлумачиться як політика, спрямована на досягнення переваг внаслідок використання інформаційно-психологічних впливів дипломатичного, політично-пропагандистського та суспільно-культурного характеру;

До «м’якої сили» віднесено політичну ідеологію, суспільні цінності, зовнішню політику. Перші два компоненти «м’якої сили» тлумачаться як історична спадщина нації, третій – характеризується як суб’єктивний чинник, привнесений політичним керівництвом.

«М’яка сила» – це не тільки власне вплив, а й «привабливість», оскільки потенціалом «м’якої сили» у світовій політиці виступає те, що «надихає і приваблює» і дозволяє досягати бажаного результату.

«Розумна сила» визначається як оптимальне поєднання елементів «м’якої» та «жорсткої» сили у міжнародних відносинах, що передбачає стратегічне використання дипломатії, переконання, розбудову потенціалу та проекцію сили і впливу у спосіб, який є найбільш ефективним з погляду політичної і соціальної легітимності;

«Інформаційні озброєння» - комплекс технічних та інших заходів, методів і технологій, спрямованих на встановлення контролю над інформаційними структурами потенційного противника, втручання у роботу його систем управління, інформаційних мереж та комунікацій з метою руйнування або модифікації даних, дезінформації, поширення інформації спеціального призначення у системах формування громадської думки і прийняття рішень, а також як сукупність засобів впливу на свідомість і психологічний стан політичних і військових структур, спецслужб та населення для протидії можливим інформаційним впливам іншої сторони;

«Міжнародні / спеціальні інформаційні операції» розглядаються як форма міждержавного протиборства, яка реалізується з використанням інформаційного впливу на системи управління різного призначення інших держав, а також на політичну владу і суспільство в цілому, на інфраструктуру і засоби масової комунікації для досягнення переваг з одночасним захистом національної інфосфери від аналогічних дій;

«Критично важливі структури» визначаються як об’єкти, системи та інститути держав, які, в першу чергу, зазнають впливу в умовах міжнародного інформаційного протиборства та стосуються політичної, суспільної, економічної, військової, науково-технологічної, духовної та інших сфер життєдіяльності суспільства;

«Загрози для міжнародної інформаційної безпеки» тлумачаться як інформаційно-технологічні, інформаційно-комунікаційні, інформаційно-психологічні чинники, що створюють небезпеку для інтересів акторів міжнародних відносин у світовому інформаційному просторі і реалізуються через порушення інфраструктури, вільного обігу інформації, неправомірність використання інформації;

«Міжнародний інформаційний тероризм» розуміється як використання телекомунікаційних та інформаційних систем і ресурсів і вплив на такі системи і ресурси в міжнародному інформаційному просторі в терористичних цілях;

Кібертероризм – дії з дезорганізації інформаційних систем, що створюють небезпеку загибелі людей, завдання значного майнового збитку або настання інших суспільно небезпечних наслідків, якщо вони здійснені з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення або впливу на прийняття рішень органами влади, політично вмотивовані хакерські операції, з тяжкими наслідками для функціонування державних і суспільних систем, зорієнтований на широке висвітлення в засобах масової інформації та спричинення суспільного резонансу.

Психотероризм розглядається як негативні інформаційно-психологічні впливи, перш за все маніпулятивні, на масову свідомість, суспільство, владні структури, громадську думку.

Медіатероризм є особливим різновидом інформаційних загроз, глибинна сутність якого полягає у спробах шляхом організації спеціальних медіа-кампаній зруйнувати знаково-символьну інфраструктуру будь-якого суспільства, держави, системи міжнародних відносин. Йдеться про руйнацію символів влади (і не лише державної), оскільки спектр таких руйнівних деконсолідуючих медіа-впливів спричинює створення атмосфери громадянської недовіри до дій та намірів політичної влади, непокори, дискредитацію відомих політичних персоналій, руйнацію ідеалів

«Міжнародна інформаційна злочинність» визначається як використання телекомунікаційних та інформаційних систем і ресурсів, вплив на такі системи і ресурси в міжнародному інформаційному просторі у протиправних цілях.

37. Проаналізуйте теорії міжнародної інформаційної безпеки

Теорія «м’якої сили» вперше на науково-теоретичному рівні була сформульована Дж.Наєм задля підтримки позитивного іміджу держави в міжнародних відносинах і просування найбільш значимих досягнень американської культури і соціальної політики.

Ідея про абсолютну перевагу США не лише за показниками військової сили та економічної потуги, а й за параметрами інформаційно-психологічного впливу на міжнародні відносини, тобто ідею «м’якої сили».

До «м’якої сили» віднесено політичну ідеологію, суспільні цінності, зовнішню політику. Перші два компоненти «м’якої сили» тлумачаться як історична спадщина нації, третій – характеризується як суб’єктивний чинник, привнесений політичним керівництвом.

«М’яка сила» – це не тільки власне вплив, а й «привабливість», оскільки потенціалом «м’якої сили» у світовій політиці виступає те, що «надихає і приваблює» і дозволяє досягати бажаного результату.

Теорія «інформаційної парасолі»

·      представлено у дослідженні Дж.Ная та У.Оуенса «Головна сила Америки – її інформаційні можливості» (1996 р.)

·      стверджується домінуюча роль США в інформаційній революції, тобто у використанні надважливих засобів комунікації та інформаційних технологій (супутникового спостереження, прямого мовлення, швидкісних комп’ютерів, унікальних можливостей в інтегруванні складних інформаційних систем), у політиці стримування й нейтралізації традиційних воєнних загроз та нових видів озброєнь.

·      саме наявність інформаційних переваг зумовлює інтелектуальний зв’язок між зовнішньою політикою США та їх військовим потенціалом, збереження світового лідерства за допомогою нових засобів впливу та закріплення домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях.

Теорія «розумної сили» запропонована Дж.Наєм та Р.Армітіджем у доповіді «Більш розумна, більш безпечна Америка»

·      розглядається як еволюція концепту «м’якої» сили, що передбачає раціональний розподіл наявних ресурсів між категоріями «жорсткої» і «м’якої» сили і може зумовити суттєві зміни міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки.

·      розширює сферу застосування концепції «розумної сили» задля обстоювання національних інтересів США на міжнародній арені, повернення Америці статусу інтелектуального лідера та підтримання іміджу й репутації США на засадах ідеї «глобального добробуту»

«Теорію інформаційних озброєнь» представлено у дослідженні Р.Шафранскі, в якому концептуальні засади інформаційних озброєнь розглядаються у загальному контексті засобів глобального протиборства на інформаційному театрі воєнних дій.

·      слід поділяти театр воєнних дій на дві складові – традиційний простір і кіберпростір, при чому кіберпростору має надаватися більш вагоме значення,

·      визначає інформаційне протиборство як новітню форму конфлікту, тобто «мережевої» війни (netwar) або «кібервійни» (cyberwar).

·      засоби ведення інформаційної війни можуть бути використані, використовувалися і використовуватимуться як проти зовнішніх, так і проти внутрішніх ворогів.

·      доводить, що чим більш розвиненим є технологічний потенціал держави і чим більшою є її взаємодія з іншими акторами міжнародних відносин, тим більш уразливою може бути держава в інформаційній війні.

М.Лібіцкі «Що таке інформаційна війна»

Ø  звертає увагу на засоби завоювання держав без руйнівних наслідків за допомогою інформаційних озброєнь, зокрема, протидії міжнародному інформаційному тероризму.

Ø  виокремлює вісім напрямків такої боротьби:

§   боротьба з системами управління,

§    інформаційно-розвідувальні операції,

§   електронна боротьба,

§   психологічна боротьба,

§   «хакерська» боротьба,

§   «кібернетична» і «мережева» боротьба,

§   економічна інформаційна боротьба та

§   міжнародний інформаційний тероризм

Ознаки інформаційного способу ведення війни (за М.Лібіцкі)

Ø  Збройні сили  розосереджені по всій земній кулі, для командування і управління якими створені складні і надійні автоматизовані системи.

Ø  Конфлікти набудуть форми миттєвих війн - короткі зіткнення, коли активні бойові дії тривають лише кілька днів або тижнів, і в цих війнах Сполучені Штати (НАТО та / або сили ООН) беруть швидку перемогу внаслідок величезної переваги у військових ресурсах.

Ø  Війна більше не вимагатиме мобілізації населення. У цих війнах держави будуть використовувати нечисленних професійних солдатів, пілотів і допоміжних сил («інтелектуальні бійці» за Е.Тоффлером).

Ø  Особлива увага надається «управлінню сприйняттям» війни населенням у власній країні і в усьому світі.

Ø  Інформаційний спосіб ведення війни вимагає використання досконалих технологій.

Ø  Технології ведення «кібервійни» інформаційно-насичені.

Ø  При інформаційному способі ведення війни більше не потрібно тотальної мобілізації громадян і промисловості. Для ведення таких воєн необхідно використовувати у військових цілях найостанніші досягнення техніки: електроніки, обчислювальної техніки, телекомунікацій та аерокосмічної галузі.

Ø  Інформаційний спосіб ведення війни вимагає ретельного планування, але мета цього планування полягає в тому, щоб надати гнучкість діям у відповідь на дії супротивника.

Ø  Вимоги гнучкості планування призводять до того, що війна повинна бути запрограмованою заздалегідь без участі безпосередніх виконавців. «Прийняття багатьох рішень буде повністю автоматизовано», оскільки ухвалити рішення швидше, ніж людина може тільки комп'ютер.

Теорія мережево-центрованих війн. Автори концепції (віце-адмірал ВМС США Артур Себровскі і Джон Гарстка) вважають, що у військовій сфері така війна дозволяє перейти від війни на виснаження до більш швидкоплинною і більш ефективною форми, для якої характерні дві основні характеристики: швидкість управління і принцип самосинхронізації.

У концептуально-теоретичному плані Себровскі і Гарстка представили модель мережево-центрованої війни як систему, що складається з трьох решіток-підсистем: інформаційної, сенсорної і бойової.

Основу цієї системи складає інформаційна решітка, на яку накладаються і взаємоперетинаються сенсорна і бойова решітки. Інформаційна решітка-підсистема пронизує усю систему в повному обсязі. Елементами сенсорної системи є "сенсори" (засоби розвідки), а елементами бойової системи - "стрілки" (засоби ураження). Ці дві групи елементів об'єднуються органами управління та командування.

Теорія «превентивної дипломатії». Доктрина представлена у 1992 році Генеральним секретарем ООН Б.Бутросом-Галі у доповіді «Порядок денний для миру» (нова система глобальної безпеки), яка містила нове тлумачення миротворчості, підтримання миру і миробудівництва в постконфліктний період як першоджерела міжнародної інформаційної безпеки.

Заходи, спрямованих на попередження і врегулювання конфліктів на основі інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття рішень з проведення переговорного процесу, превентивного розгортання контингентів, створення демілітаризованих зон та відновлення діяльності демократичних інститутів.

Інформаційна складова доктрини передбачає можливість превентивних заходів лише за умови

§  доступу до об’єктивної, наукової, аналітично достовірної інформації

§  врахування та детального вивчення політичних, економічних і соціальних тенденцій в світі та регіонах, що можуть призвести до кризових ситуацій.

П'ять кілець полковника Уордена

Цілями для ураження обираються заздалегідь життєво важливі об'єкти держави-жертви.

відповідно до концепції «п'яти кілець полковника Уордена», супротивник розглядається як системи, що складається з п'яти радіальних кілець.

У центрі - політичне керівництво, потім слідують система життєзабезпечення; інфраструктура; населення і, лише в останню чергу збройні сили.

Політична сфера

Ø  структур управління місцевої та регіональної влади,

Ø  структур виборчих систем,

Ø  інформаційно-телекомунікаційних урядових систем спеціального призначення.

Суспільна сфера

Ø  системи формування громадської думки,

Ø  структури засобів масової комунікації,

Ø  інформаційно-організаційні структури політичних партій, громадських рухів, національно-культурних та релігійних інституцій,

Ø  структури забезпечення основних прав і свобод, плюралізму і незалежності виявлення поглядів, вільного обміну ідеями та інформацією.

Економічна сфера

Ø  системи загальноекономічного аналізу та прогнозування економічного розвитку,

Ø  структури прийняття рішень та координації управлінських дій в економічній сфері, зокрема, в умовах надзвичайного стану,

Ø  інфраструктури банківських мереж та систем,

Ø  системи управління в критично важливих для функціонування держави структурах (енергетика, транспортні комунікації, телекомунікаційні та інформаційні мережі).

Науково-технологічна сфера

Ø  феномену транскордонного переміщення інтелектуальних ресурсів, тобто вивезення інформації унікального науково-технологічного характеру на біологічних носіях до міжнародних систем спостереження,

Ø  результати аналізу та прогнозування тенденцій науково-технологічного розвитку в різних країнах з метою доступу до конфіденційних інформаційних ресурсів. системи накопичення науково-технічної інформації,

Ø  інституції та структури фундаментальних і прикладних досліджень,

Ø  об’єкти інтелектуальної власності, ноу-хау тощо

Військова сфера

Ø  інформаційні ресурси збройних сил,

Ø  ВПК,

Ø  системи управління військами,

Ø  системи контролю і постійного спостереження,

Ø  канали надходження інформації стратегічного, оперативного, розвідувального характеру.

Духовна сфера

Ø  система духовних ідеалів та морально-етичних цінностей суспільства,

Ø  конфесійні протистояння,

Ø  релігійний фанатизм тощо.

38. Охарактеризуйте специфіку рівнів міжнародної інформаційної безпеки (глобальний, регіональний, національний).

Рівні міжнародної інформаційної безпеки

Глобальний рівень МІБ

Ø  На глобальному рівні провідну роль у розробці та реалізації стратегії МІБ відіграє Рада Безпеки ООН

Ø  резолюція ГА ООН „Роль науки і техніки в контексті міжнародної безпеки і роззброєння” (1999 р.)

Ø  резолюція ГА ООН „Досягнення у сфері інформатизації та телекомунікацій у контексті міжнародної безпеки” (1999 р.)

Ø  резолюція ГА ООН „Створення глобальної культури кібербезпеки” (2003р.)

Регіональний рівень МІБ

На регіональному рівні провідну роль у розробці та реалізації стратегії МІБ відіграють

Ø  Організація Північноатлантичного договору (НАТО)

Ø  Шанхайська Організація Співпраці (ШОС)

Ø  Організація з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Національний рівень МІБ

На національному рівні провідну роль у розробці та реалізації стратегії МІБ відіграють

Ø  Сполучені Штати Америки

Ø  Китайська Народна Республіка

Ø  Російська Федерація

структур підготовки та ухвалення політичних рішень,

структур управління місцевої та регіональної влади,

структур виборчих систем,

інформаційно-телекомунікаційних урядових систем спеціального призначення.

системи формування громадської думки,

структури засобів масової комунікації,

інформаційно-організаційні структури політичних партій, громадських рухів, національно-культурних та релігійних інституцій,

структури забезпечення основних прав і свобод, плюралізму і незалежності виявлення поглядів, вільного обміну ідеями та інформацією.

системи загальноекономічного аналізу та прогнозування економічного розвитку,

структури прийняття рішень та координації управлінських дій в економічній сфері, зокрема, в умовах надзвичайного стану,

інфраструктури банківських мереж та систем,

системи управління в критично важливих для функціонування держави структурах (енергетика, транспортні комунікації, телекомунікаційні та інформаційні мережі).

інформаційні ресурси збройних сил,

ВПК,

системи управління військами,

системи контролю і постійного спостереження,

канали надходження інформації стратегічного, оперативного, розвідувального характеру.

феномену транскордонного переміщення інтелектуальних ресурсів, тобто вивезення інформації унікального науково-технологічного характеру на біологічних носіях до міжнародних систем спостереження,

результати аналізу та прогнозування тенденцій науково-технологічного розвитку в різних країнах з метою доступу до конфіденційних інформаційних ресурсів. системи накопичення науково-технічної інформації,

інституції та структури фундаментальних і прикладних досліджень,

об’єкти інтелектуальної власності, ноу-хау тощо