1. Електроди (класифікація, маркування, вимоги до зберігання).

Електродом називають металевий або неметалевий стрижень, призначений для підведення струму до зварювальної дуги.

Для напівавтоматів і автоматів в якості електрода застосовують зварювальний, порошковий і самозахисний дріт.

Електроди підрозділяються на плавкі і неплавкі.

Плавкі електроди виконані з чавуну, сталі, алюмінію, міді і їхніх сплавів. Вони являють собою певних розмірів металеві стрижні, на поверхню яких напресуванням або зануренням нанесено спеціальне покриття.

Неплавкі електроди виконані з технічного вольфраму і його сплавів, вугілля і графіту. Вони призначені для підвищення температури зварювальної ванни при своєму згоранні.

Призначення покриття електродів.

1. Захист розплавленого металу від кисню й азоту повітря при зварюванні. Це досягається газами, які утворюються з покриття в зоні дуги.

2. Теплоізоляція розплавленого металу (для повільного процесу кристалізації, що забезпечує пластичність зварного шва).

3. Для сталого горіння зварювальної дуги (покриття вводяться іонізуючі добавки).

4. Легування металу шва.

Класифікація покритих металевих електродів.

За ГОСТ 9466-75 передбачається наступна класифікація електродів:

За призначенням:

• У - для зварювання вуглецевих, низьколегованих сталей;

• Л - для легованих конструкційних сталей;

• Н - для наплавлення поверхневих шарів з особливими властивостями;

• Т - для зварювання високолегованих теплостійких сталей;

•В - для зварювання високолегованих сталей.

За товщиною покриття:

Залежно від відношення діаметра покриття (D) до діаметра сталевого стрижня (d).

• D/d≤1,2 - тонке покриття (М);

• (1,2<D/d≤1,45)- середнє покриття (С);

• (1,45<D/d≤l,8)- товсте покриття (Д);

• (D/d > 1,8)- особливо товсте покриття (Г);

За видами покриття:

• А - кисле;

• Б - основне;

• Ц - целюлозне;

• Р - рутилове.

По допустимим просторовим положенням:

• 1 - для всіх положень;

• 2 - для всіх положень, крім вертикального «зверху вниз»;

• 3 - для нижнього, горизонтального і вертикального «знизу вгору»;

• 4 - для нижнього та нижнього «човник».

2. Запобіжні затвори (призначення, класифікація, пристрій, вимоги техніки безпеки).

Запобіжні затвори - це пристрої, що оберігають ацетиленові генератори і газопроводи від потрапляння в них вибухової хвилі при зворотних ударах полум'я зі зварювальної пальника або різака.

Зворотним ударом називається займання горючої суміші в каналах пальника або різака і поширення полум'я назустріч потоку горючої суміші.

Запобіжні затвори бувають рідинні і сухі.

Запобіжні затвори встановлюють між ацетиленового генератором або ацетиленопроводом і пальником або різаком. Якщо зварювання або різання ведуть від ацетиленового балона, запобіжний затвор не ставлять, тому що ацетилен з балона в пальник або різак надходить з підвищеним тиском, а встановлений на балоні редуктор і пориста маса, що заповнює балон надійно захищають балон від полум'я зворотного удару.

Затвори діляться:

• за пропускною здатністю - 0,8; 1,25; 2,0; 3,2 м³/год;

• за граничним тиском: низького тиску, в яких граничний тиск ацетилену не перевищує 0,01 МПа; середнього - 0,07 МПа; високого тиску - 0,15 МПа.

Затвор складається з циліндричного корпусу 1 з верхнім і нижнім сферичними днищами. В нижнє днище вкручено зворотний клапан, що складається з корпуса 4, гумового клапана 3 і ковпачка 2. Зворотний клапан має отвір зливу води, закритий пробкою 6, і ніпель 7 для введення ацетилену в затвор.

Сітка 5 призначена для затримки частинок карбіду мулу, окалини й інших твердих частинок. У верхній частині затвора розташований полумягасник 10 і штуцер 11, у нижній частині - розсікач 14.

Пробка 8 призначена для зливу води. Вода в затвор заливається до рівня контрольної пробки 9 при відкрученій накидній гайці 12 і знятому ніпелі 13.

Ацетилен надходить в затвор по газопідвідній трубці, піднявши гумований клапан, проходить через шар води, потім виходить через ніпель 13 в шланги пальника або різака.