2. Газове зварювання трубних конструкцій.

Широке застосування отримало газове зварювання труб невеликого діаметра (до 100 мм з товщиною стінок до 2-3 мм), особливо при монтажі систем опалення та гарячого водопостачання, водопроводів, газопроводів і інших трубчастих конструкцій.

Труби зварюють найчастіше встик, так як стикові з'єднання вимагають найбільш простої підготовки крайок, найменших витрат часу і витрат горючого газу.

При товщині стінок труб до 5 мм зварювання проводять без оброблення крайок, а стик збирають з зазором 1,5-2 мм.

При зварюванні труб з товщиною стінок більш 5 мм застосовують односторонній скос крайок під кутом 70-90º, залишаючи притуплення від 1,5 до 2,5 мм. Притуплення необхідно для того, щоб при зварюванні крайки не проплавлялись і розплавлений метал не протікав всередину труби.

Перед зварюванням труби вирівнюють так, щоб осі їх збігалися, і прихвачують. Для центрування труб застосовують центратори та інші пристрої.

Зварювання труб можна виконувати як лівим і правим способами.

Газовим зварюванням стики зварюють в один шар.

Я кщо трубу можна повертати, то зварювання ведуть у нижньому положенні; неповоротний стик зварюють у всіх просторових положеннях, що є найбільш важким для зварника.

Зварювання труб великого діаметру (300 мм і більше) виконують чотирма окремими ділянками (мал. а.)

Рис. Послідовність зварювання труб великого діаметру:

а - 200-300 мм; б - 500-600 мм; в - зварювання без повороту

При зварюванні труб діаметром 500-600 мм зварювання можуть вести одночасно два зварювальника. Спочатку заварюють верхню частину труби на ділянках 1 і 2 (рис. б), потім трубу повертають і також одночасно заварюють ділянки 3 і 4.

Якщо повертати трубу не можна, то ділянки 3 і 4 зварюють в порядку, зазначеному на рис.в, пунктирними стрілками.

3. Завдання. Назвіть спосіб, яким ви скористаєтеся, щоб усунути зовнішню тріщину в металі шва.

Тріщину засвердлюють по краях, щоб уникнути збільшення при подальшій вирубці. Після засвердлювання вирубують метал близько тріщини до основного металу і знову заварюють

Білет № 23

1. Газові шланги (призначення, класифікація, вимоги техніки безпеки).

Рукава служать для підведення газу до пальника або різака. Рукава повинні володіти достатньою міцністю, витримувати певний тиск, бути гнучкими і не обмежувати рухів зварювальника.

Згідно Гост 9356-75, рукава роблять з вулканізованої гуми з тканинними прокладками.

Кисневі рукава мають внутрішній і зовнішній шар з вулканізованої гуми і кілька шарів з лляної або бавовняної тканини.

Залежно від призначення рукави гумові для газового зварювання й різання металів підрозділяють на наступні класи:

• I - для подачі ацетилену, міського газу, пропану і бутану під тиском до 0,63 МПа;

• II - для подачі рідкого палива (бензину, гасу або їх суміші) під тиском до 0,63 МПа;

• III - для подачі кисню під тиском до 2 МПа.

Внутрішній діаметр рукавів дорівнює 6,3; 8,0; 9,0; 10,0; 12,0; 12,5; 16,0 мм.

Рукава постачають довжиною 10 і 14 м.

Залежно від призначення зовнішній шар рукава фарбуюють у наступні кольори:

• червоний - рукава I класу;

• жовтий - рукава II класу;

• синій - рукава III класу.

Рукава призначаються для роботи при температурі від +50 до -35°С (238°К), для більш низької температури виготовляють рукави з термостійкого гуми, витримує температуру до -65°С.

Для нормальної роботи пальником або різаком довжина рукавів не повинна перевищувати 20 м, при використанні більш довгих рукавів значно знижується тиск газу.

Для подовження кисневих рукавів служать латунні, а ацетиленових - сталеві ніпелі, зовні які закріплюються спеціальними хомутами. Забороняється застосування ніпелів для з'єднання рукавів, по яких проходить бензин або гас, так як пальне може просочитися в з'єднання.

Кількість з'єднань рукавів не більше трьох.