- •Суть методу прямої потенціометрії. Пряме потенціометричне визначення рН розчинів.
- •4. Вибір електродів в залежності від типу реакції, що лежить в основі потенціометричного титрування.
- •5.Типи хімічних реакцій, що застосовується в потенціометричному титруванні.
- •6.Криві потенціометричного титрування, визначення точок еквівалентності на кривих потенціометричного титрування.
- •7.Способи визначення концентрації методом прямої потенціометрії. Переваги та недоліки потенціометричного титрування.
- •8.Приклади використання потенціометричного титрування у кількісному аналізі речовин з використанням реакцій окиснення-відновлення, осадження, комплексоутворення та кислотно-основної взаємодії.
- •9.Теоретичні основи амперометричного титрування.
- •12. Фізико-хімічні основи кондуктометричного методу аналізу. Кондуктометричне титрування.
- •10. Що спільне і що відмінне в амперометричному титруванні та полярографії?
- •11. Типи кривих амперометричного титрування, визначення кінцевої точки титрування.
- •13. Який вигляд має крива кондуктометричного титрування сильної кислоти сильною основою?
- •14. Який вигляд має крива кондуктометричного титрування суміші кислот hCl I ch3cooh сильною основою?
- •16 Високочастотне кондуктометричне титрування.
- •18. Класифікація методів кулонометричного аналізу.
- •19. Закони, що лежать в основі кулонометрії.
- •20. Визначення точки еквівалентності в кулонометричному титруванні.
- •15. Визначення точки еквівалентності на кривих кондуктометричного титрування.
- •21.Види забруднених осадів та їх характеристики
- •21. Гідроліз солей. Визначення реакції середовища у розчинах солей, що гідролізують.
- •22. Способи підвищення та зменшення гідролізу солей. Навести приклади використання цього процесу в аналізі.
- •24. Окислювально-відновні реакції в аналітичній хімії. Каталітичні та автокаталітичні реакції. Поняття про індуковані (спряжені) та реакції дисмутації. Навести приклади.
- •26. Фактори, що впливають на величину окислювально-відновних потенціалів. Навести приклади.
- •1) Вплив температури розчину.
- •2) Вплив присутності каталізаторів.
- •28. Основні окисники та відновники, які використовуються при аналізі іонів.
- •29. Будова комплексних сполук (теорія Вернера). Типи комплексних сполук, які використовуються в аналітичній хімії. Навести приклади. Теорія Вернера.
- •30. Константа нестійкості комплексних сполук та константа стійкості. Зв’язок між цими величинами, фактори, від яких залежить їх значення.
- •31. Умови утворення та руйнування комплексних сполук.
- •33. Умови та способи отримання колоїдних розчинів.
- •36. Методи розділення і концентрування речовин.
- •37. Механізми процесу екстракції хімічних сполук. Вимоги до органічних розчинників, які використовуються в екстракції.
- •38. Закон розподілу в екстракції. Константа розподілу, ступінь однократної екстракції, коефіцієнт розподілу, зв’язок між названими величинами. Фактори, що впливають на величину цих показників
- •39. . Криві (ізотерми) екстракції. Фактори, що впливають на характер кривих екстракції.
- •40.Застосування екстракції для ідентифікації катіонів та аніонів. Навести приклади.
- •1.Суть методу кислотно-основного титрування. Ацидиметрія та алкаліметрія.
- •2.Криві титрування методу нейтралізації. Фактори, що впливають на величину стрибка на кривій титрування.
- •5. Крива титрування слабкої кислоти.
- •6. Теорії індикаторів методу нейтралізації.
- •8.Похибки кислотно-основного титрування
- •1. Аналітична хімія як дисципліна та її завдання.
- •2. Класифікація методів хімічного аналізу в залежності від кількості аналізованого зразку. Переваги напівмікрометоду аналізу.
- •3. Способи проведення хімічних реакцій в аналізі. Навести приклади.
- •4. Основні вимоги до аналітичних реакцій. Способи підвищення чутливості та специфічності аналітичних реакцій.
- •5. Зовнішній ефект (аналітичний сигнал) якісних реакцій.
- •6. Характеристики чутливості якісних реакцій (граничне розбавлення, гранична концентрація, мінімальний об’єм граничного розбавленого розчину, границя визначення).
- •7. Систематичний та дробний аналіз. Групові та специфічні якісні реакції.
- •8. Вимоги до групового реагенту. Основні групові реагенти кислотно-основної класифікації.
- •9. Методи розділення і концентрування речовин. Навести приклади.
- •10. Види класифікацій катіонів на аналітичні групи. Їх коротка характеристика.
- •13. Фактори, що впливають на утворення осадів і повноту осадження. Вказати умови утворення та розчинення осадів на прикладі сполуки KtaAnb у випадках:
- •14. Стан електролітів в розчинах. Активна концентрація електролітів у розчинах. Зв’язок між коефіцієнтом активності та іонною силою розчину.
- •15. Електролітична дисоціація води. Іонний добуток води. Водневий та гідроксильний показники.
- •16. Дисоціація електролітів у водному середовищі. Сильні та слабкі електроліти.
- •17. Ступінь дисоціації слабких електролітів. Фактори, що впливають на його величину. Закон розведення Оствальда
- •Кислота основа
- •19. Розрахунок рН у водних розчинах сильних і слабких кислот, сильних і слабких основ.
- •Розрахунок рН розчинів слабких кислот і основ.
- •20. Призначення та склад буферних розчинів. Буферна ємність.
- •1 Класифікація методів окисно-відновного титрування.
- •2.Способи фіксування точки еквівалентності в методах окисно-відновного титрування. Їх коротка характеристика.
- •3. Редокс-індикатори. Механізм дії забарвлення редокс-індикаторів. Навести формули відповідних індикаторів.
- •4.Криві окислюваьно-відновлювального титрування. Фактори, що впливають на величину стрибка кривої титрування
- •6.Застосування перманганатометрії в аналізі. Титранти та індикатори методу.
- •1.Класифікаці методів кількісного аналізу.
- •4. Поняття про генеральну та вибіркову сукупності.
- •5. Статистична обробка результатів аналізу.?
- •1.Гравіметричний аналіз.
- •2. Основні етапи гравіметричного визначення досліджуваних речовин.
- •3. Осадова форма. Гравіметрична форма.Гравіметричний фактор.
- •4. Умови одержання аморфних та кристалічних осадів
- •5. Забруднення осадів. Види забруднень осадів.
- •1 Закон еквівалентів, його застосування.
- •2. КласифІкація тиТриметричних методів аналізу за типом хім..Реакцій. Класифікація методів титриметричного аналізу
- •3. Пряме титрування.
- •4. Зворотне титрування. Титрування за заміщенням
- •5Точка еквівалентності.Методи.
- •6.Як перевірити місткість вимірювального посуду(колб, б*бюреток, піпеток). Криві поправок.
- •7. Способи вираження концентрації розчинів Концентрація розчинів і способи її вираження
- •8.Речовини –стандарти та їх розчини.
- •Класифікація хроматографічних методів аналізу. Розподільча хроматографія, її характеристика:
- •2.Адсорбційна та іонообмінна хроматографія. Коротка характеристика. Назвати основні групи іонообмінників. Їх застосування в аналізі
- •3.Афінна хроматографія. Принцип розділення. Гель-хроматографія. Суть методу. Застосування в аналізі.
- •4.Хроматографія в тонкому шарі сорбенту. Механізми розділення речовин в тонкому шарі. Величина Rf. Фактори, що впливають на цю величину
- •5.Способи хроматографування. Характеристика одномірного, двомірного, висхідного, низхідного та кругового способів хроматографування
- •6.Сорбенти для тонкошарової хроматографії, їх модифікації. Вибір рухомої фази у тонкошаровій хроматографії.
- •8.Хроматографія на папері. Основні етапи розділення речовин на папері.
- •9.Високоефективна рідинна хроматографія. Основні теоретичні положення даного методу
- •10.Газо-адсорбційна та газо-рідинна хроматографія. Фактори, що впливають на розділення речовин за допомогою названих методів.
- •12)Основні системи і вузли газового хроматографа. Їх характеристика та призначення
- •13)Якісний газо-хроматографічний аналіз. Абсолютні та відносні параметри утримування в газовій хроматографії
- •14)Кількісний газо-хроматографічний аналіз. Метод абсолютного калібрування та метод внутрішнього стандарту в газовій хроматографії, їхні переваги та недоліки.
- •15.Ідентифікація суміші спиртів газо-хроматографічним методом аналізу
- •16.Рефрактометричний метод аналізу. Розрахунок рефрактометричного фактору, питомої та молярної рефракції речовини. Застосування рефрактометрії.
- •Метод Фаянса-Фішера-Ходакова
- •Умови проведення титрування:
- •Титрант: втор. Станд. Розчин Hg2(no3)2.
- •Переваги меркурометрії порівняно з аргентометрією:
- •Переваги комплексонів.
- •Меркуриметрія
4. Основні вимоги до аналітичних реакцій. Способи підвищення чутливості та специфічності аналітичних реакцій.
Аналітичні реакції повинні відповідати в першу чергу таким вимогам: – чутливість, – селективність, – чіткий аналітичний сигнал, – добра відтворюваність, – простота виконання.. Чутливість аналітичної реакції залежить від умов її виконання:
– pH середовища;
– іонної сили
– наявності заважаючих реакцій
Для підвищення чутливості реакцій збільшують концентрацію речовини у розчині, найчастіше випаровуванням, використовують хімічно чисті реактиви, вільні від сторонніх домішок або попередньо видаляють чи маскують іони, що заважають. Чутливість зростає із збільшенням товщини шару розчину, який застосовується для виконання реакціїЧасто важливою умовою виконання реакції є підтримання відповідної температури. Чутливість реакцій, при яких спостерігається утворення осаду, часто можна підвищити, додаючи до розчину етиловий спирт, який знижує розчинність неорганічних сполук. Підвищення чутливості досягається також при струшуванні водної реакційної суміші з органічним розчинником, який не змішується з водою.
Застосовуючи специфічні реакції, можна виявити відповідні іони дробним методом.
Реакції, які дають ефект лише з обмеженим числом іонів, називаються вибірковими або селективними. Ступінь селективності реакції тим більша, чим менше число іонів, з якими реакція дає подібний ефект. З метою підвищення селективності аналітичних реакцій широко застосовують органічні реагенти, багато з яких є специфічними щодо окремих інградієнтів. Наприклад, виявлення іонів Ніколу з диметилгліоксимом.
5. Зовнішній ефект (аналітичний сигнал) якісних реакцій.
.Сигнал, який несе інформацію про елементарні об’єкти називаються аналітичним сигналом.
Аналітичний сигнал може бути носієм як якісної так і кількісної інформації. Під якісною інформацією розуміють дані про те, які елементарні об’єкти викликають даний сигнал. Інформація кількісного характеру – відомості про кількість цих об’єктів. Приклади аналітичних сигналів: tкип., утворення чи розчинення осаду, випромінювання енергії, поглинання енергії Інтенсивність аналітичного сигналу у (“ігрик”) залежить від кількості n елементарних об’єктів, які викликають цей сигнал. Математичну функцію
y = S n
називають градуювальною функцією, а її графічне зображення градуювальним графіком. Коефіцієнт S називається чутливістю методу аналізу. Якщо дана функція лінійна, градуювальний графік є прямою з нахилом S
Зменшення кількості елементарних об’єктів, які викликають аналітичний сигнал, викликає за собою зменшення інтенсивності сигналу. Якщо інтенсивність нижча деякого певного і характерного для даного методу значення, в ряді паралельних дослідів її можна виміряти, а в інших – ні. Кажуть, що в таких умовах аналітичний сигнал впевнено виявити неможливо.
6. Характеристики чутливості якісних реакцій (граничне розбавлення, гранична концентрація, мінімальний об’єм граничного розбавленого розчину, границя визначення).
Чутливістю реакції називають найменшу концентрацію іонів, яку можна відкрити за даною реакцією при певних умовах її виконання.
Чутливість реакції характеризують наступними параметрами:
Мінімальна (гранична) концентрація (Cmin) – найменша концентрація іонів або речовини, при якій дана реакція дозволяє ще відкривати їх у невеликій порції аналізованого розчину (об’єм 0.01- 0.03 см3):
,де V – об’єм розчинника, см3, який приходиться на 1 г досліджуваних іонів або речовини.
В старій літературі граничну (мінімальну) концентрацію називають чутливістю реакції і виражають в мкг/мл.
Граничне розведення (W) – величина, яка показує, в якому об’ємі розчину може міститися 1 г досліджуваної речовини, щоб вона була однозначно виявлена за допомогою даної аналітичної реакції; ця величина є зворотня мінімальній концентрації.
Відкриваний мінімум (m) – найменша маса речовини, котра може бути однозначно виявлена за даною реакцією в мінімальному об’ємі розчину. Ця величина дуже мала, її виражають у мікрограмах, тобто у мільйонних частках грама, позначають ; = 10–6 г.
Аналітична реакція тим чутливіша, чим менший відкриваний мінімум і гранична концентрація аналізованого розчину та чим більше граничне розведення. Взаємозв’язок між цими параметрами визначається формулами:
де: m – відкриваний мінімум, мкг;
Cmin – гранична концентрація;
W – граничне розведення;
Vmin – мінімальний об’єм розчину, необхідний для визначення досліджуваних іонів, мл.
