13. Фактори, що впливають на утворення осадів і повноту осадження. Вказати умови утворення та розчинення осадів на прикладі сполуки KtaAnb у випадках:
Осадження вважається практично повним, якщо концентрація осаджуваних іонів в розчині над осадом не перевищує 1 10-6 моль/л.
Повнота осадження осаду залежить від: його розчинності. Найбільш повно проходить осадження, якщо осад характеризується найменшою розчинністю. Для Ва2+, для прикладу, найкращим осаджувачем є SO42- -іон.
Повнота осадження електроліту підвищується при введені в розчин надлишку однойменних іонів. При меншому надлишку концентрація змінюється мало і повнота осадження не досягається. При надлишку осаджувача, більшому від 50%, може відбутися розчинення осадів за рахунок утворення комплексних сполук, кислих і або подвійних солей, наприклад:HgI2 + KI = K2[HgI4]
На повноту осадження впливає також ступінь іонізації електроліта-осаджувача.
На повноту осадження багатьох осадів дуже великий вплив має рН розчину. Практично повне осадження речовин відбувається при певному значенні рН.
Розчинення осадів
Для розчинення осаду необхідно, щоб його іонний добуток став меншим добутку розчинності. Цього досягають зниженням концентрації іонів в розчині над осадом
14. Стан електролітів в розчинах. Активна концентрація електролітів у розчинах. Зв’язок між коефіцієнтом активності та іонною силою розчину.
Електроліти – це речовини, розчини або розплави яких проводять електричний струм.Електроліти при розчиненні або розплавленні утворюють іони, рух яких і зумовлює їх електропровідність.Активність a – це ефективна концентрація, відповідно до якої електроліт виявляє себе в дії. Під активністю розуміють величину, при підстановці якої у термодинамічні рівняння обчислені значення збігаються з експериментально визначеними.Активність, як і молярна концентрація, має розмірність [моль/л] і пов’язана з нею залежністю:a = f C, де f – коефіцієнт активності, безрозмірна величина, на яку необхідно помножити концентрацію, щоб дістати значення активності.
Коефіцієнт активності формально ураховує всі види взаємодії між частинками, які призводять до відхилення від властивостей ідеального розчину. Тому коефіцієнт активності визначається експериментально.Коефіцієнт активності іонів є функцією не лише концентрації розчинів, він залежить також від природи електроліту, температури та іонної сили розчину μ.
Іонна сила характеризує електростатичну взаємодію іонів у розчині. Експериментально встановлено, що зі збільшенням іонної сили розчину коефіцієнт активності знижується. За значенням іонної сили розведених розчинів сильних електролітів обчислюють коефіцієнти активності іонів за формулою:
.
15. Електролітична дисоціація води. Іонний добуток води. Водневий та гідроксильний показники.
Хімічно чиста вода є дуже слабким електролітом, оскільки її дисоціація пригнічується дією водневих зв’язків, завдяки чому окремі молекули Н2О сполучаються в асоціати. З іншого боку, значна полярність ковалентних зв’язків О–Н деякою мірою спричиняє електролітичну дисоціацію/
для зручності при запису дисоціації води користуються скороченим рівнянням:
Н2О ⇔ Н+ + ОН–.
Іонний добуток води є сталою величиною за умов постійної температури. При підвищенні температури КН2О збільшується. Це зумовлено тим, що дисоціація води є ендотермічним процесом, який згідно з принципом Ле-Шательє посилюється із зростанням температури і послаблюється під час охолодження.Водневий показник рН – це величина, що характеризує кислотність середовища і дорівнює від’ємному десятковому логарифму концентрації іонів гідрогену [H+]: рН = –lg[H+].(8.13)
По аналогії з ним було введено і гідроксильний показник рОН: pОН = – lg[OH–].