- •Суть методу прямої потенціометрії. Пряме потенціометричне визначення рН розчинів.
- •4. Вибір електродів в залежності від типу реакції, що лежить в основі потенціометричного титрування.
- •5.Типи хімічних реакцій, що застосовується в потенціометричному титруванні.
- •6.Криві потенціометричного титрування, визначення точок еквівалентності на кривих потенціометричного титрування.
- •7.Способи визначення концентрації методом прямої потенціометрії. Переваги та недоліки потенціометричного титрування.
- •8.Приклади використання потенціометричного титрування у кількісному аналізі речовин з використанням реакцій окиснення-відновлення, осадження, комплексоутворення та кислотно-основної взаємодії.
- •9.Теоретичні основи амперометричного титрування.
- •12. Фізико-хімічні основи кондуктометричного методу аналізу. Кондуктометричне титрування.
- •10. Що спільне і що відмінне в амперометричному титруванні та полярографії?
- •11. Типи кривих амперометричного титрування, визначення кінцевої точки титрування.
- •13. Який вигляд має крива кондуктометричного титрування сильної кислоти сильною основою?
- •14. Який вигляд має крива кондуктометричного титрування суміші кислот hCl I ch3cooh сильною основою?
- •16 Високочастотне кондуктометричне титрування.
- •18. Класифікація методів кулонометричного аналізу.
- •19. Закони, що лежать в основі кулонометрії.
- •20. Визначення точки еквівалентності в кулонометричному титруванні.
- •15. Визначення точки еквівалентності на кривих кондуктометричного титрування.
- •21.Види забруднених осадів та їх характеристики
- •21. Гідроліз солей. Визначення реакції середовища у розчинах солей, що гідролізують.
- •22. Способи підвищення та зменшення гідролізу солей. Навести приклади використання цього процесу в аналізі.
- •24. Окислювально-відновні реакції в аналітичній хімії. Каталітичні та автокаталітичні реакції. Поняття про індуковані (спряжені) та реакції дисмутації. Навести приклади.
- •26. Фактори, що впливають на величину окислювально-відновних потенціалів. Навести приклади.
- •1) Вплив температури розчину.
- •2) Вплив присутності каталізаторів.
- •28. Основні окисники та відновники, які використовуються при аналізі іонів.
- •29. Будова комплексних сполук (теорія Вернера). Типи комплексних сполук, які використовуються в аналітичній хімії. Навести приклади. Теорія Вернера.
- •30. Константа нестійкості комплексних сполук та константа стійкості. Зв’язок між цими величинами, фактори, від яких залежить їх значення.
- •31. Умови утворення та руйнування комплексних сполук.
- •33. Умови та способи отримання колоїдних розчинів.
- •36. Методи розділення і концентрування речовин.
- •37. Механізми процесу екстракції хімічних сполук. Вимоги до органічних розчинників, які використовуються в екстракції.
- •38. Закон розподілу в екстракції. Константа розподілу, ступінь однократної екстракції, коефіцієнт розподілу, зв’язок між названими величинами. Фактори, що впливають на величину цих показників
- •39. . Криві (ізотерми) екстракції. Фактори, що впливають на характер кривих екстракції.
- •40.Застосування екстракції для ідентифікації катіонів та аніонів. Навести приклади.
- •1.Суть методу кислотно-основного титрування. Ацидиметрія та алкаліметрія.
- •2.Криві титрування методу нейтралізації. Фактори, що впливають на величину стрибка на кривій титрування.
- •5. Крива титрування слабкої кислоти.
- •6. Теорії індикаторів методу нейтралізації.
- •8.Похибки кислотно-основного титрування
- •1. Аналітична хімія як дисципліна та її завдання.
- •2. Класифікація методів хімічного аналізу в залежності від кількості аналізованого зразку. Переваги напівмікрометоду аналізу.
- •3. Способи проведення хімічних реакцій в аналізі. Навести приклади.
- •4. Основні вимоги до аналітичних реакцій. Способи підвищення чутливості та специфічності аналітичних реакцій.
- •5. Зовнішній ефект (аналітичний сигнал) якісних реакцій.
- •6. Характеристики чутливості якісних реакцій (граничне розбавлення, гранична концентрація, мінімальний об’єм граничного розбавленого розчину, границя визначення).
- •7. Систематичний та дробний аналіз. Групові та специфічні якісні реакції.
- •8. Вимоги до групового реагенту. Основні групові реагенти кислотно-основної класифікації.
- •9. Методи розділення і концентрування речовин. Навести приклади.
- •10. Види класифікацій катіонів на аналітичні групи. Їх коротка характеристика.
- •13. Фактори, що впливають на утворення осадів і повноту осадження. Вказати умови утворення та розчинення осадів на прикладі сполуки KtaAnb у випадках:
- •14. Стан електролітів в розчинах. Активна концентрація електролітів у розчинах. Зв’язок між коефіцієнтом активності та іонною силою розчину.
- •15. Електролітична дисоціація води. Іонний добуток води. Водневий та гідроксильний показники.
- •16. Дисоціація електролітів у водному середовищі. Сильні та слабкі електроліти.
- •17. Ступінь дисоціації слабких електролітів. Фактори, що впливають на його величину. Закон розведення Оствальда
- •Кислота основа
- •19. Розрахунок рН у водних розчинах сильних і слабких кислот, сильних і слабких основ.
- •Розрахунок рН розчинів слабких кислот і основ.
- •20. Призначення та склад буферних розчинів. Буферна ємність.
- •1 Класифікація методів окисно-відновного титрування.
- •2.Способи фіксування точки еквівалентності в методах окисно-відновного титрування. Їх коротка характеристика.
- •3. Редокс-індикатори. Механізм дії забарвлення редокс-індикаторів. Навести формули відповідних індикаторів.
- •4.Криві окислюваьно-відновлювального титрування. Фактори, що впливають на величину стрибка кривої титрування
- •6.Застосування перманганатометрії в аналізі. Титранти та індикатори методу.
- •1.Класифікаці методів кількісного аналізу.
- •4. Поняття про генеральну та вибіркову сукупності.
- •5. Статистична обробка результатів аналізу.?
- •1.Гравіметричний аналіз.
- •2. Основні етапи гравіметричного визначення досліджуваних речовин.
- •3. Осадова форма. Гравіметрична форма.Гравіметричний фактор.
- •4. Умови одержання аморфних та кристалічних осадів
- •5. Забруднення осадів. Види забруднень осадів.
- •1 Закон еквівалентів, його застосування.
- •2. КласифІкація тиТриметричних методів аналізу за типом хім..Реакцій. Класифікація методів титриметричного аналізу
- •3. Пряме титрування.
- •4. Зворотне титрування. Титрування за заміщенням
- •5Точка еквівалентності.Методи.
- •6.Як перевірити місткість вимірювального посуду(колб, б*бюреток, піпеток). Криві поправок.
- •7. Способи вираження концентрації розчинів Концентрація розчинів і способи її вираження
- •8.Речовини –стандарти та їх розчини.
- •Класифікація хроматографічних методів аналізу. Розподільча хроматографія, її характеристика:
- •2.Адсорбційна та іонообмінна хроматографія. Коротка характеристика. Назвати основні групи іонообмінників. Їх застосування в аналізі
- •3.Афінна хроматографія. Принцип розділення. Гель-хроматографія. Суть методу. Застосування в аналізі.
- •4.Хроматографія в тонкому шарі сорбенту. Механізми розділення речовин в тонкому шарі. Величина Rf. Фактори, що впливають на цю величину
- •5.Способи хроматографування. Характеристика одномірного, двомірного, висхідного, низхідного та кругового способів хроматографування
- •6.Сорбенти для тонкошарової хроматографії, їх модифікації. Вибір рухомої фази у тонкошаровій хроматографії.
- •8.Хроматографія на папері. Основні етапи розділення речовин на папері.
- •9.Високоефективна рідинна хроматографія. Основні теоретичні положення даного методу
- •10.Газо-адсорбційна та газо-рідинна хроматографія. Фактори, що впливають на розділення речовин за допомогою названих методів.
- •12)Основні системи і вузли газового хроматографа. Їх характеристика та призначення
- •13)Якісний газо-хроматографічний аналіз. Абсолютні та відносні параметри утримування в газовій хроматографії
- •14)Кількісний газо-хроматографічний аналіз. Метод абсолютного калібрування та метод внутрішнього стандарту в газовій хроматографії, їхні переваги та недоліки.
- •15.Ідентифікація суміші спиртів газо-хроматографічним методом аналізу
- •16.Рефрактометричний метод аналізу. Розрахунок рефрактометричного фактору, питомої та молярної рефракції речовини. Застосування рефрактометрії.
- •Метод Фаянса-Фішера-Ходакова
- •Умови проведення титрування:
- •Титрант: втор. Станд. Розчин Hg2(no3)2.
- •Переваги меркурометрії порівняно з аргентометрією:
- •Переваги комплексонів.
- •Меркуриметрія
Метод Фаянса-Фішера-Ходакова
Титрант: AgNO3 – втор. станд. розчин.
Стандартизація за перв. станд. розч. натрій хлориду NaCl методом піпетування:
AgNO3 + NaCl = AgCl + NaNO3.
Індикатором при стандартизації є 5 % роз. калій хромату K2CrO4 (до появи коричнево-червоного аргентум хромату):
2AgNO3 + K2CrO4 = Ag2CrO4+ 2KNO3.
Середовище: рН~ 6,5-10,3 при визначенні хлоридів і рН~ 2,0-10,3 при визначенні бромідів і йодидів.
Індикатори методу: флуоресцеїн при визначенні хлоридів і еозин при визначенні бромідів і йодидів.
Умови проведення титрування:
1. Кислотність розчинів
2. Концентрація реагуючих розчинів
3. Врахування адсорбційної здатності індикаторів та присутніх у розчині іонів.
4. Титрування поблизу т.е. слід проводити повільно
5. Титрування з адсорбційними індикаторами проводять в розсіяному світлі
Меркурометрія. Речовини, які визначають даним методом. Титранти та індикатори методу.
Титрант: втор. Станд. Розчин Hg2(no3)2.
Стандартизація: за стандартним розчином NaCl:
Hg2(NO3)2 + 2NaCl = Hg2Cl2 + 2NaNO3
Індикатори: 1) розчин ферум (ІІІ) тіоціанату (до знебарвлення);
2) 1-2 % спиртовий розчин дифенілкарбазону (до появи синього забарвлення).
1) 2Fe(SCN)2+ + Hg22+ = Hg2(SCN)2 + 2Fe3+.
!!! Для врахування об’єму титранта, який витрачено на титрування індикатора титрують “сліпу пробу” –
!!! Індикатор додають перед закінченням титрування, бо якщо його додати спочатку, то може задовго до т.е. утворитись дифенілкарбазид меркурію (ІІ) і дати синє забарвлення скоріше, ніж буде відтитровано галогенід.
Визначувані речовини: хлориди і йодиди.
Середовище: дуже кисле (може бути до 5 моль/л іонів H+).
Переваги меркурометрії порівняно з аргентометрією:
1. Можливість титрування в дуже кислих розчинах.
2. Титрант дешевший.
3. Солі Меркурію (І) є менш розчинні, тому точність і чутливість титрування вищі, а стрибок титрування на кривій є значно більшим.
4. Можливість проведення титрувань з індикатором дифенілкарбазоном в каламутних і забарвлених розчинах.
5. Можливе реверсивне титрування солей меркурію (І) .
8. Класифікація комплексонометричних методів, застосування в аналізі.
Комплексометричним титруванням, або комплексометрією, називають титриметричні методи, які базуються на реакціях утворення розчинних комплексів.
Комплексометричним титруванням можна визначати як іони-комплексоутворювачі, так і іони або молекули, які виступають лігандами.
В методі комплексометричного титрування виділяють такі методи:
- меркуриметрія;
- фторидометрія;
- ціанідометрія;
- комплексонометрія.
Ця класифікація базується на використанні різних титрантів, за назвою яких і називається метод.
9. Використання комплексонів в титриметричному аналізі. Їх коротка характеристика. Приготування та стандартизація робочого розчину трилону Б. Комплексонами називають органічні речовини, які містять одну або декілька амінодикарбоксильних груп – N(CH2COOH)2/
-
CН2-СООН
В 1945р. швейцарський вчений Г.Шварценбах запропонував органічні реагенти комплексони, які представляють собою поліамінокислоти. Комплексони утворюють міцні, розчинні у воді, внутрішньокомплексні сполуки з катіонами різних металів. Найпростіший комплексон – імінодиоцтова кислота.
|
-
CН2-СООН
Комплексони утворюють численні і міцні, тобто з високими константами стійкості, внутрішньокомплексні сполуки з катіонами різних металів. Ці сполуки почастково рекомендувалися для пом’якшення води (зменшення твердості) в друкарській справі та фотографії.
Комплексони вступають в реакції з катіонами багатьох металів в співвідношенні 1:1, утворюючи розчинні у воді комплекси. Комплексонометричне титрування дозволяє скоротити час аналізу і є дуже простим і точним. В державній фармакопеї є розділ комплексонометрії.
Зараз синтезовано і досліджено декілька сотень комплексонів. Однак в комплексонометрії головним чином застосовують комплексон, який називається етилендиамінтетраоцтовою кислотою (комплексон ІІ, ЕДТА): гексадентатний ліганд
ЕДТА – біла кристилічна речовина, малорозчинна у воді (тобто 710-3 моль/л). Внаслідок низької розчинності сама кислота не підходить для приготування тетранта. Для цієї мети застосовують її динатрієву сіль, яку отримують додаванням до розчину кислоти гідроксиду натрію до рН~5:
H4Y + 2NaOH = 2H2O + Na2H2Y.
Динатрієва сіль кристалізується з двома молекулами води: Na2H2Y · 2H2O. Ця сіль відносно добре розчинна у воді. Динатрієву сіль етилендиамінтетраоцтової кислоти називають також комплексом ІІІ або трилоном Б.
Титрування розчином цієї солі зараз виконують більшість комплексонометричних визначень.