- •Суть методу прямої потенціометрії. Пряме потенціометричне визначення рН розчинів.
- •4. Вибір електродів в залежності від типу реакції, що лежить в основі потенціометричного титрування.
- •5.Типи хімічних реакцій, що застосовується в потенціометричному титруванні.
- •6.Криві потенціометричного титрування, визначення точок еквівалентності на кривих потенціометричного титрування.
- •7.Способи визначення концентрації методом прямої потенціометрії. Переваги та недоліки потенціометричного титрування.
- •8.Приклади використання потенціометричного титрування у кількісному аналізі речовин з використанням реакцій окиснення-відновлення, осадження, комплексоутворення та кислотно-основної взаємодії.
- •9.Теоретичні основи амперометричного титрування.
- •12. Фізико-хімічні основи кондуктометричного методу аналізу. Кондуктометричне титрування.
- •10. Що спільне і що відмінне в амперометричному титруванні та полярографії?
- •11. Типи кривих амперометричного титрування, визначення кінцевої точки титрування.
- •13. Який вигляд має крива кондуктометричного титрування сильної кислоти сильною основою?
- •14. Який вигляд має крива кондуктометричного титрування суміші кислот hCl I ch3cooh сильною основою?
- •16 Високочастотне кондуктометричне титрування.
- •18. Класифікація методів кулонометричного аналізу.
- •19. Закони, що лежать в основі кулонометрії.
- •20. Визначення точки еквівалентності в кулонометричному титруванні.
- •15. Визначення точки еквівалентності на кривих кондуктометричного титрування.
- •21.Види забруднених осадів та їх характеристики
- •21. Гідроліз солей. Визначення реакції середовища у розчинах солей, що гідролізують.
- •22. Способи підвищення та зменшення гідролізу солей. Навести приклади використання цього процесу в аналізі.
- •24. Окислювально-відновні реакції в аналітичній хімії. Каталітичні та автокаталітичні реакції. Поняття про індуковані (спряжені) та реакції дисмутації. Навести приклади.
- •26. Фактори, що впливають на величину окислювально-відновних потенціалів. Навести приклади.
- •1) Вплив температури розчину.
- •2) Вплив присутності каталізаторів.
- •28. Основні окисники та відновники, які використовуються при аналізі іонів.
- •29. Будова комплексних сполук (теорія Вернера). Типи комплексних сполук, які використовуються в аналітичній хімії. Навести приклади. Теорія Вернера.
- •30. Константа нестійкості комплексних сполук та константа стійкості. Зв’язок між цими величинами, фактори, від яких залежить їх значення.
- •31. Умови утворення та руйнування комплексних сполук.
- •33. Умови та способи отримання колоїдних розчинів.
- •36. Методи розділення і концентрування речовин.
- •37. Механізми процесу екстракції хімічних сполук. Вимоги до органічних розчинників, які використовуються в екстракції.
- •38. Закон розподілу в екстракції. Константа розподілу, ступінь однократної екстракції, коефіцієнт розподілу, зв’язок між названими величинами. Фактори, що впливають на величину цих показників
- •39. . Криві (ізотерми) екстракції. Фактори, що впливають на характер кривих екстракції.
- •40.Застосування екстракції для ідентифікації катіонів та аніонів. Навести приклади.
- •1.Суть методу кислотно-основного титрування. Ацидиметрія та алкаліметрія.
- •2.Криві титрування методу нейтралізації. Фактори, що впливають на величину стрибка на кривій титрування.
- •5. Крива титрування слабкої кислоти.
- •6. Теорії індикаторів методу нейтралізації.
- •8.Похибки кислотно-основного титрування
- •1. Аналітична хімія як дисципліна та її завдання.
- •2. Класифікація методів хімічного аналізу в залежності від кількості аналізованого зразку. Переваги напівмікрометоду аналізу.
- •3. Способи проведення хімічних реакцій в аналізі. Навести приклади.
- •4. Основні вимоги до аналітичних реакцій. Способи підвищення чутливості та специфічності аналітичних реакцій.
- •5. Зовнішній ефект (аналітичний сигнал) якісних реакцій.
- •6. Характеристики чутливості якісних реакцій (граничне розбавлення, гранична концентрація, мінімальний об’єм граничного розбавленого розчину, границя визначення).
- •7. Систематичний та дробний аналіз. Групові та специфічні якісні реакції.
- •8. Вимоги до групового реагенту. Основні групові реагенти кислотно-основної класифікації.
- •9. Методи розділення і концентрування речовин. Навести приклади.
- •10. Види класифікацій катіонів на аналітичні групи. Їх коротка характеристика.
- •13. Фактори, що впливають на утворення осадів і повноту осадження. Вказати умови утворення та розчинення осадів на прикладі сполуки KtaAnb у випадках:
- •14. Стан електролітів в розчинах. Активна концентрація електролітів у розчинах. Зв’язок між коефіцієнтом активності та іонною силою розчину.
- •15. Електролітична дисоціація води. Іонний добуток води. Водневий та гідроксильний показники.
- •16. Дисоціація електролітів у водному середовищі. Сильні та слабкі електроліти.
- •17. Ступінь дисоціації слабких електролітів. Фактори, що впливають на його величину. Закон розведення Оствальда
- •Кислота основа
- •19. Розрахунок рН у водних розчинах сильних і слабких кислот, сильних і слабких основ.
- •Розрахунок рН розчинів слабких кислот і основ.
- •20. Призначення та склад буферних розчинів. Буферна ємність.
- •1 Класифікація методів окисно-відновного титрування.
- •2.Способи фіксування точки еквівалентності в методах окисно-відновного титрування. Їх коротка характеристика.
- •3. Редокс-індикатори. Механізм дії забарвлення редокс-індикаторів. Навести формули відповідних індикаторів.
- •4.Криві окислюваьно-відновлювального титрування. Фактори, що впливають на величину стрибка кривої титрування
- •6.Застосування перманганатометрії в аналізі. Титранти та індикатори методу.
- •1.Класифікаці методів кількісного аналізу.
- •4. Поняття про генеральну та вибіркову сукупності.
- •5. Статистична обробка результатів аналізу.?
- •1.Гравіметричний аналіз.
- •2. Основні етапи гравіметричного визначення досліджуваних речовин.
- •3. Осадова форма. Гравіметрична форма.Гравіметричний фактор.
- •4. Умови одержання аморфних та кристалічних осадів
- •5. Забруднення осадів. Види забруднень осадів.
- •1 Закон еквівалентів, його застосування.
- •2. КласифІкація тиТриметричних методів аналізу за типом хім..Реакцій. Класифікація методів титриметричного аналізу
- •3. Пряме титрування.
- •4. Зворотне титрування. Титрування за заміщенням
- •5Точка еквівалентності.Методи.
- •6.Як перевірити місткість вимірювального посуду(колб, б*бюреток, піпеток). Криві поправок.
- •7. Способи вираження концентрації розчинів Концентрація розчинів і способи її вираження
- •8.Речовини –стандарти та їх розчини.
- •Класифікація хроматографічних методів аналізу. Розподільча хроматографія, її характеристика:
- •2.Адсорбційна та іонообмінна хроматографія. Коротка характеристика. Назвати основні групи іонообмінників. Їх застосування в аналізі
- •3.Афінна хроматографія. Принцип розділення. Гель-хроматографія. Суть методу. Застосування в аналізі.
- •4.Хроматографія в тонкому шарі сорбенту. Механізми розділення речовин в тонкому шарі. Величина Rf. Фактори, що впливають на цю величину
- •5.Способи хроматографування. Характеристика одномірного, двомірного, висхідного, низхідного та кругового способів хроматографування
- •6.Сорбенти для тонкошарової хроматографії, їх модифікації. Вибір рухомої фази у тонкошаровій хроматографії.
- •8.Хроматографія на папері. Основні етапи розділення речовин на папері.
- •9.Високоефективна рідинна хроматографія. Основні теоретичні положення даного методу
- •10.Газо-адсорбційна та газо-рідинна хроматографія. Фактори, що впливають на розділення речовин за допомогою названих методів.
- •12)Основні системи і вузли газового хроматографа. Їх характеристика та призначення
- •13)Якісний газо-хроматографічний аналіз. Абсолютні та відносні параметри утримування в газовій хроматографії
- •14)Кількісний газо-хроматографічний аналіз. Метод абсолютного калібрування та метод внутрішнього стандарту в газовій хроматографії, їхні переваги та недоліки.
- •15.Ідентифікація суміші спиртів газо-хроматографічним методом аналізу
- •16.Рефрактометричний метод аналізу. Розрахунок рефрактометричного фактору, питомої та молярної рефракції речовини. Застосування рефрактометрії.
- •Метод Фаянса-Фішера-Ходакова
- •Умови проведення титрування:
- •Титрант: втор. Станд. Розчин Hg2(no3)2.
- •Переваги меркурометрії порівняно з аргентометрією:
- •Переваги комплексонів.
- •Меркуриметрія
29. Будова комплексних сполук (теорія Вернера). Типи комплексних сполук, які використовуються в аналітичній хімії. Навести приклади. Теорія Вернера.
Найбільш вдало властивості і будову комплексних сполук пояснює координаційна теорія Вернера. Він висунув ідею про координацію, тобто просторове оточення іона металу аніонами або нейтральними молекулами. Комплексними називаються хімічні сполуки, кристалічні решітки яких складаються з комплексних груп, утворених внаслідок взаємодії іонів або молекул, здатних існувати самостійно.Згідно з координаційною теорією, у молекулі будь-якої комплексної сполуки один з іонів, звичайно позитивно заряджений, займає центральне місце і називається комплексоутворювачем, або центральним іоном. Основними типами комплексних сполук є:
аміакати – сполуки, що містять амін-комплекси: [Сu(NH3)4]SO4 – тетраамінкупрум(ІІ) сульфат;
гідрати – містять аква-комплекси: [Cr(H2O)6]Cl3 – гексааквахром(ІІІ) трихлорид;
гідроксокомплекси – лігандами є гідроксид-йони: К2[Zn(ОН)4] – дикалій тетрагідроксоцинкат;
ацидокомплекси – лігандами є аніони (залишки кислот): К2[PlСl4] – дикалій тетрахлороплатинат(ІІ) та ін.
30. Константа нестійкості комплексних сполук та константа стійкості. Зв’язок між цими величинами, фактори, від яких залежить їх значення.
[Ag(NH3)2]+ + I-→ AgI↓ + 2NH3;
2[Ag(NH3)2]+ + H2S → Ag2S↓ + 2NH3 + 2NH4+.Дисоціація іонів [Ag(NH3)2]+, підлягає закону діючих мас і може бути охарактеризована відповідною константою рівноваги, що називається константою нестійкості комплексного іона:
Константи
нестійкості для різних комплексних
іонів дуже різні і можуть бути мірою
стійкості комплексу. Константи
нестійкості, у вираз яких входять
концентрації іонів і молекул, називаються
“концентраційними”.
З
поданої формули видно, що чим менша
концентрація продуктів розкладання,
тобто, чим стійкіший комплекс, тим менша
його константа нестійкості. Так, серед
однотипних
сполук[Ag(NO2)2]-[Ag(NH3)2]+[Ag(S2O3)2]-3[Ag(CN)2]-
,Кнест ... 1,3
∙ 10-3 6,8
∙ 10-8 1
∙ 10-13 1
∙ 10-21
стійкість комплексу зростає при переході
від [Ag(NO2)2]-до
[Ag(CN)2]-.
Іон [Ag(CN)2]- такий
стійкий, що навіть добавляння йодиду
калію до розчину комплексної солі не
приводить до утворення осаду йодиду
срібла. Але при дії сірководню, внаслідок
дуже малої величини добутку розчинності
сульфіду срібла, все-таки випадає осад
сульфіду срібла..Останнім часом для
характеристики стійкості комплексних
сполук вважають за краще користуватися
величиною, оберненою константі
нестійкості, яка називається константою
стійкості. Для іона [Ag(NH3)2]+константа
стійкості дорівнює:
31. Умови утворення та руйнування комплексних сполук.
Стійкість комплексних сполук залежить від їх здатності до дисоціації, тому й методи руйнування та утворення комплексних сполук базуються на принципах зміщення рівноваги дисоціації комплексного іона. Змістити рівновагу процесу дисоціації комплексного іона можна, впливаючи як на іони комплексоутворювачів , так і на іони ліганда.Щоб зруйнувати комплексний іон, потрібно послабити або звести до мінімуму здатність центрального іона до комплексоутворення або посилити дисоціацію комплексу.Здатність центрального іона до комплексоутворення можна послабити шляхом зміни його заряду – відновленням або окисненням іона.Посилити дисоціацію можна щляхом зменшення концентрації центрального іона.
32. Колоїдні розчини. Будова міцели в колоїдних розчинах. Вплив процесів агрегації та седиментації на утворення колоїдних розчинів. Гідрофільні та гідрофобні колоїдні частинки. Вважається, що колоїдний розчин складається з міцел, які утворюються зарядженими колоїдними частинками. Заряд виникає внаслідок вибіркової адсорбції іонів на поверхні частинок, або за рахунок іонізації поверхневих функціональних груп твердої фази. В міцелі розрізняють три складових частини: ядро, адсорбційний шар іонів і дифузійний шар іонів. Ядро складає основну масу міцели і є сукупністю нейтральних атомів або молекул, загальною кількістю сотні та мільйони одиниць. На ядрі адсорбуються іони (вибіркова адсорбція) які надають йому певного заряду, тому їх називають потенціало-утворюючими. Потенціал, що виникає на ядрі, отримав ще назву електротермодинамічного і він обумовлює подальше приєднання до потенціал-утворюючих іонів деякої кількості інших іонів з протилежним знаком заряду. Розглянемо будову міцели йодиду срібла:
AgNO3 + KI → KNO3 + AgI↓
