Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PATROLOGIYa_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
657 Кб
Скачать
☆

Розділ 3. Грецька література

Застосування мови койне (κοινή διάκεκτος) аж до 180, творення особливої християнської мови, що починається ще у Септуагінті. Проповідування – на грецькій. Нова термінологія, що часто походить із простонародних виразів. Гідні уваги такі христ. введення:

  • прийняття біблійних слів та виразів: осанна, алилуя, амінь;

  • зміна змісту поняття існуючих грецьких слів через наближення до біблійно-єврейської термінології: ό = kabot = слава Божа; διαθήκη = b(e)rit = союз Бога з людиною («testamentus»).

  • Звуження значення: ε̉κκλεσία = збір віруючих; α̉πόστολος = апостол із 12 учнів.

  • Введення нових технічних термінів: βαπτισμός = хрещення; ε̉χαριστία = євхаристія; γραφή = Святі Писання.

В святоотцівській грецькій мові проходить розвиток морфології і орфографії.

І. Грецькі апологети

Християнство від самого свого початку було змушене конфронтувати із жидами, а пізніше із елліністичним світом. Вже в Новому Завіті можна відчути апологетичні настрої, а наприклад: звинувачення євреїв в нерозпізнанні Месії, втрата обітниці та її перехід до християн; промова Павла в Ареопазі є апологетичним протиставленням «невідомого Бога». Проте лиш в ІІ ст. апологетика набула літературного стилю, у грекомовному середовищі імперії появився цілий ряд авторів, які називаються «грецькі апологети» (α̉πολογει̃ν = обороняти). Пізніші апологети, починаючи з ІV ст., не відносяться до цієї групи, бо їх апології відіграли зовсім іншу роль, як апології ІІ-ІІІ стт.

Ранньохристиянські апології поділяються на дві групи: протипоганські і протижидівські. Протипоганські апології мають форму бесід, опрацьовані вони по всіх правилах грецької риторики. Протижидівські апології мають форму діалогу-полеміки. Автори протижідівських апологій переслідують подвійну мету: а) скріплення християнської самосвідомості шляхом показування єдиноправдивності християнства та заперечування вчення і звичаїв юдеїв (правильне розуміння Старого Завіту, визнання Ісуса Христа як Месії); б) спонукати до навернення жидів, вияснюючи їм, як в Новому Завіті збуваються всі пророцтва Старого Завіту, що Старий Завіт є прототипом Нового Завіту.

Проте більшість апологій було присвячено не жидам, але поганам, тому що погани були найбільшою загрозою для Церкви. Тогочасна гедоністична поганська культура в корені не сприймала і відкидала християнство з його аскезою та есхатологічним змістом26. Починається війна культур, що переростає у відрите протистояння та переслідування християн. Для цього поганами вживаються всі можливі засоби. Перше, що послідувало - різного роду плітки та звинувачення: мовляв під час богослужінь вони вбивають своїх дітей і їдять їхні тіла (тістейські пири), допускаються крайньої оргічної розгнузданості (едіподеїзм), що вони є ворогами народу, бо свідомо відмовляються від участі в театрах, публічних релігійних культах і т. п. Як не дивно, але головною та офіційною причиною переслідувань християн в І-ІІІ стт. було звинувачення в атеїзмі, тому що християни категорично відмовлялися від офіційного культу. Дійшло до того, що християни було узаконено переслідувати не за певний конкретний проступок, а сам факт визнання себе християнином рахувався за злочин (non licet esse Christianos; In nomen Christianum).

Єдиним, хто міг змінити відношення до християн, був імператор, бо він виступав перед своїми громадянами, як гарант збереження порядку та справедливості. Тому, переважно всі апології є адресовані до імператорів. Головні аргументи, з якими виступають апологети перед імператорами, є такі: 1. якщо бути християнином є причиною для засудження, то всі повинні бути підлеглі переслідуванню, а не лиш по доносу - conquirendi non sunt, (Траян в 112 видає закон, згідно якого переслідувано християн, на яких було вчинено донос); 2. обов’язок винесення покарання вимагає визначення типу злочину, а натомість, християнам з огляду на їх високоморальну поведінку чогось злочинного інкримінувати було неможливо.

Християнським апологетам окрім того треба було розв’язати сумніви та очорнення на християн, розвіяти фальшивий образ, накинутий на них. Апологети тому доказують імператорам, що християни є добром для держави, бо вони найбільше моляться за владу і є найбільш зразковими у збереженні суспільного порядку. Складнішим для апологетів було обґрунтувати почитання єдиного Бога. Апологети відшукують усі можливі докази, але найбільше їм допомагає інтелектуальний досвід самих ж е таки поган – це є філософія (стоїки, платоніків). За допомогою філософів апологети доказують більшу раціональність віри в одного Бога за віру в багатьох богів. Апологети хочуть показати, як християни засвоїли все найкраще із філософських здобутків. Натомість, погани, з яких вийшли філософи, своєю аморальністю є негідні своїх філософів27. Християнство тому є правдивою філософією, бо тут можна знайти таке життя, яке колись було властивим тільки для філософів.

Більшість апологетичних творів є затрачено, а велика кількість збережених фрагментів знаходиться в Євсевія Кесарійського.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]