- •Патрологія
- •Частина і
- •(Нотатки із лекцій - рro manuscripto)
- •Вступ. Патрологія як богословська дисципліна
- •І. Патрологія як наука
- •1. Визначення Патрології. Поняття терміна «отець»
- •2. Термінологічна різниця: патрологія, патристика, історія церковної літератури6
- •3. Історія Патрології
- •5. Мови Отців
- •Іі. Переказ патристичних тектів7
- •1. Зародження первинних християнських текстів
- •4. Поділ Патрології
- •2. Поширення текстів
- •3. Способи поширення християнських текстів
- •3. Роль монашества у розвитку християнського переписування
- •Частина і. Донікейська доба. Церковна література перших трьох століть Вступ. Початки християнської літератури і. Усна традиція і передлітературні форми апостольського періоду7
- •Іі. Види апостольської літератури.
- •Розділ 1. Апокрифи Вступ. Формування біблійного канону.
- •Б. Старий Завіт
- •І. Апокрифічні Євангелія а. Вид літератури
- •Б. Протоєвангеліє від Якова8
- •В. Євангеліє від Томи
- •Д. Євангеліє від Никодима
- •Іі. Апокрифічні апостольські діяння а. Вид літератури
- •Б. Діяння Петра
- •В. Діяння Павла
- •Ііі. Апокрифічні листи а. Вид літератури
- •Б. Лист Псевдо-Варнави
- •Іv. Апокрифічні апокаліпсиси а. Вид літератури
- •Б. «Пастир Єрми»
- •Розділ 2. Апостольські Отці та субапостольська література
- •А. Св. Климент Римський. «Перший лист до Коринтян»
- •В. Св. Полікарп Смирнський. Лист до Филип'ян
- •А. Папій із Ієраполя
- •Б. Дідахе18
- •Частина іі. Отці Церкви та церковна література в часі великих гонінь Церкви
- •Розділ 3. Грецька література
- •І. Грецькі апологети
- •А. Апологія «До Діогнета»
- •1. Апологія ширша
- •2. Апологія коротша
- •3. Діалог із жидом Трифоном.
- •В. Татіян Сирійський30
- •2. Τò διὰ τεσσάρων εὐαγγέλιον, Четвероєвангеліє
- •Г. Афінагор із Афін, філософ
- •1. «Прошення за християн» (Πρεσβεία περὶ χριστιανω̃ν)
- •2. «Про воскресіння мертвих» (Περὶ α̉ναστάσεως νεκρω̃ν)
- •Е. Єрмій філософ
- •Ііі. Пасхальна гомілія Мелітона Сардійського
- •Іі. Писання про мучеників31
- •А. «Акти»
- •2. «Акти мучеників із Шілл»34
- •2. «Лист церков Відня та Ліону до Церкви в Малій Азії»36
- •Іv. Полемічна література а. Св. Іриней Ліонський39
- •1. «Викриття та заперечення фальшивоназваної гнози»
- •2. Представлення апостольської проповіді (’Еπίδειξις του̃ α̉ποστολικου̃ κηρύγματος)
- •3. Богослов’я св. Іринея44.
- •Б. Іпполит47
- •V. Початки наукової християнської літератури. Перші християнські школи a. Початки християнських шкіл і богословських традицій
- •Б. Климент Олександрійський
- •1. «Заохочення до греків» (Λόγος προτρεπτικός πρòς Έλληνας)
- •2. «Педагог» (Λόγος παιδαγωγός)
- •3. «Килими» (Στρωματεις)
- •1. Екзегетичні писання.
- •Розділ 4. Західна література. Західні письменники ііі ст.
- •І. Тертуліан59
- •2. «Проти Маркіона»
- •5. Навчання Тертуліана
- •Іі. «Октавій» Мінутія Фелікса
- •Ііі. Кипріян Карфагенський
- •3. Листи
- •Іv. Новатіян. «De trinitate»
- •V. Лактацій «християнський Цицерон». «Divine institutiones» I «Epitome»
Б. Климент Олександрійський
Тит Флавій Климент є перший знаменитий вчитель і письменник Олександрійської Церкви з кінця ІІ - початку ІІІ стт. Історичні свідчення про Климента є дуже скупі і невиразні. Припускається, що народився між 140 і 150 в Атенах чи в Олександрії. Отримує найвищу на той час освіту, вчителями його є найкращі філософи. Климент добре розбирався у всіх розгалуженнях античної літератури, він знав напам’ять твори багатьох грецьких авторів, як Гомер, Софокл, Гесіод та ін., а, навіть, згадує і цитує таких письменників, філософів, котрі зустрічаються тільки в нього. Клименту стають відразливими крайній антроморфізм, низький рівень поганської моралі та невідповідність між навчанням філософів та їх життям. Климент все більше симпатизує простій, але водночас у всьому по-філософськи досконалій вірі християн. Для навернення Климент потребував авторитетного вчителя, якого після довгих подорожей по різних містах і країнах він найшов у Пантені. Пантен - сіцілійский філософ навернутий на християнство, був першим вчителем Олександрійської школи. До школи Пантена Климент вступає між 180 і 190 і стає його помічником. Після того, як Пантен відправився на місію до Індії, Климент бере на себе відповідальність керівництва школою.
Раніше вважалося, що Олександрійська школа як катехитичний осередок перебувала у функціонуванні до єпископа. Модерні дослідження показують, що тут йдеться про самостійну християнсько-філософську школу (подібно до школи Юстина в Римі), котра як звичайно не тільки підготовляла катехуменів, а розвивала християнські догмати на основі спільного досвіду християнського життя. Добре знання давньогрецької культури, літератури, міфології, народних вірувань і містерій дозволяють Климентові утверджувати новий тип християнсько-філософського просвітництва, започаткованого ще Пантеном.
Климент не міг не познайомитися із юдейською культурою. Адже Олександрія на той час була містом із могутньою юдейською діаспорою, тут діяла велика рабінська школа. Климент вивчає твори свого попередника юдейського богослова Філона Олександрійського. Філон був першим, що зробив одну із найбільших спроб об’єднати філософію із біблійним переданням. Філон справив вирішальний вплив на Климента в застосуванні алегоричного смислу Святого Письма.
На початку переслідувань Септимія Севера (202/203) Климент скривається в Палестині (можливо в Кападокії) у свого товариша Олександра - пізнішого єпископа Єрусалима. Помер приблизно 215/216, так і не повернувшись до Олександрії.
Климент навертається на християнство і присвячується його проповідуванню, тому що бачив в ньому найбільш прогресивну і розумну філософсько-релігійну систему вчення. Для обґрунтування християнства Климент широко послуговується філософією платоніків і стоїків. Використовуючи у своїй катехизі поганські джерела він звертається, як до освічених поган, намагаючись подати їм сенс життя, так і до простих християн, для яких філософія мала би послужити засобом для захисту і поглиблення їхньої віри. Твори Климента «Заохочення до греків», «Педагог» і «Килими» є чудовим прикладом автентичності віри Климента та його високої культури. Дата написання творів не є точно відомою. Євсевій говорить про 203, хоч історичні події із «Килими» доходять тільки до смерті імператора Коммода в 192.
