4.1 З історії викладання природних дисциплін у вищих навчальних закладах

Лекція як форма і метод навчання практикується у вищій школі з часу її виникнення. Однак на різних історичних етапах її розвитку ефективність лекції і погляди на неї істотно мінялися. Слово "лекція" походить від латинського Іесйо - читання. У середньовічних університетах лекції в більшості випадків являли собою читання і коментування церковних першоджерел.

З розвитком виробництва і торгівлі зростали потреби в підготовці кадрів, що володіли б необхідними знаннями. На цьому етапі з важливими починаннями в справі поширення наукових знань у Росії виступив М.В. Ломоносов. Виявляючи велику турботу про утворення молодого покоління, він глибоко задумувався і над пошуками "найкоротшого шляху" оволодіння тими знаннями і досвідом людства. Основну роль у процесі утворення він відводив лекції і живому слову викладача.

20 червня 1746 р. професор хімії М.В. Ломоносов прочитав першу в Росії лекцію російською мовою (до нього лекції читалися на латинській, німецькій і французькій мовах). Його лекції по хімії і дисциплін супроводжувалися добре підготовленими досвідами, на них також визначалися лабораторні завдання, що потім виконувалися студентами під його керівництвом. Ломоносівські лекції по хімії мали великий успіх.

В історії викладання природних наук у вищій школі відомо чимало професорів, що своїми лекціями захоплювали молодь, будили думки і направляли її прагнення до знань. Корисно простежити особливості їхніх лекцій.

Н.Е. Жуковський виступав за розвиток лекційної форми навчання у вищій школі, вважаючи, що за силою враження вона коштує вище інших прийомів викладання і нічим не замінна, що цей спосіб самий ощадливий за часом. Такі судження про лекційну форму викладання він переконливо підтверджував власною працею в аудиторії.

Негативний ефект від поганих лекцій в умовах вільного відвідування занять приводив до численних їхніх пропусків і порушення послідовності у вивченні студентами предмета. Закінчувалося все штурмовою підготовкою до здачі іспитів. Зрозуміло, що така система лекційного викладання у вищій школі викликала критику з боку передових вчених і інтелігенції. В минулому були і такі, котрі виступали взагалі проти лекційного викладання дисципліни, особливо у випадку наявності підручника. Як аргументи приводилися наступні: прослуховування і конспектування лекції зменшує увагу до її змісту і веде до механічних записів; студент, що пропустив лекції через хворобу чи з інших причин, стає непідготовленим до подальшого їхнього прослуховування. Пропонувалося лекційну систему замінити різними практичними заняттями і лекціями-бесідами по важких запитаннях курсу. Висловлюючи ряд коштовних пропозицій щодо форм і методів навчання у вищій школі, супротивники лекційної системи не мали достатніх аргументів для її скасування.

4.2 Ведуча роль лекції в навчальному процесі вищої школи

1. Лекція є найбільш ощадливою формою навчання як по витраті і часу сил студентів, так і по використанню науково-педагогічних кадрів. Вона дає можливість їм за короткий час придбати великий обсяг знань, ознайомитися з методологією науки, її практичними застосуваннями.

2. Лекція дозволяє безпосередньо ввести студентів у творчу лабораторію вченого. По висновку професора Н.В. Кашина, на лекції можна вирішувати наступні навчальні задачі: знайти, показати і, по можливості, експериментально досліджувати досліджуване явище; установити якісні і кількісні залежності між явищами; на підставі прийнятих гіпотез побудувати теорію досліджуваної області явища; дати зіставлення теорії з дійсністю, що спостерігається, і практикою.

В органічному зв'язку з вищевказаним на лекції висвітлюються новітні досягнення науки і її проблеми. Лекція є своєрідною школою наукового мислення й організуючим початком самостійної роботи студентів.

Нерідко в процесі проведення лекції викладач визначає супутні завдання для студентів: підготувати доповідь, провести експериментальне дослідження, виготовити прилад і т.п., рекомендує літературу для заглибленого вивчення питання.

2. Лекція є активним методом навчання. Її прослуховування зв'язане з напруженою переробкою значної інформації, виділенням і конспектуванням основних положень, аналізом досвідів і формул. Той, хто затверджує протилежне, помилково ототожнює прослуховування лекції з довільним сприйняттям якої-небудь розмови без обов'язкового його засвоєння.

Лекція виховує уміння слухати інших: швидко уловлювати суть, критично оцінювати сказане, виносити про нього мотивоване судження. Для майбутніх фахівців ця якість має першорядне значення.

2. Лекція може робити значно більший психолого-педагогічний вплив на студента, чим книга. Продуманими мотиваціями до матеріалу, створенням проблемних ситуацій, логічним і упередженим викладом матеріалу лектор завжди здатний сконцентрувати увагу студентів на головному і з гарними результатами.

5. Лекція сприяє зближенню викладача зі студентами, що дозволяє враховувати їхній різний рівень розвитку і сприйняття; вона дає можливість лектору виявляти незрозуміле і відразу ж надавати відповідну допомогу, застосовувати способи активізації розумової діяльності слухачів.

Зрозуміло, що лекція не може задовольнити всі потреби навчання, особливо в придбанні практичних умінь і навичок. У викладанні дисциплін лекції органічно погоджуються з практичними заняттями студентів за рішенням задач і лабораторних робіт.