- •Методика викладання у вищій школі
- •1.1 Особливості вивчення спеціальних дисциплін
- •1.2 Основні елементи професіограми викладача вищої школи
- •1.3 Навчальний план
- •1.4 Робоча програма
- •Розділ 2 дидактичні принципи педагогіки вищої школи і їхнє відображення у викладанні дисциплін
- •2.1 Нормативні функції дидактичних принципів
- •2.2 Принцип науковості і філософського світогляду
- •2.4 Принцип з'єднання навчальної і науково-дослідної праці студентів
- •2.5 Принцип професійної спрямованості навчального процесу
- •2.6 Принцип з'єднання абстрактності мислення з наочністю викладання
- •3.1 Предмет і задачі
- •3.2 Зв'язок методики викладання вузівських дисциплін з іншими науками
- •3.3 Джерела розвитку методики викладання дисциплін
- •3.4 Методи викладання
- •4.1 З історії викладання природних дисциплін у вищих навчальних закладах
- •4.2 Ведуча роль лекції в навчальному процесі вищої школи
- •4.3 Направляюче значення вступної лекції
- •4.4 Передумови ефективності лекції
- •4.5 Методика підготовки і проведення лекції
- •4.6 Використання наочності на лекції
- •4.8 Підручники і навчальні посібники
- •Розділ 5 методика проведення практичних занять
- •5.1 Освітньо-виховне і професійне значення рішення задач
- •5.2 Методика організації і проведення практичних занять
- •5.3 Організація самостійного рішення задач студентами
- •7.1 Мета і зміст лабораторного практикуму
- •7.2 Направляюче значення вступних занять до лабораторного
- •8.1 Організація і контроль самостійної роботи студентів
- •8.2 Заліки й іспити
- •9.1 Умови для організації модульного навчання
- •9.2. Модульно-рейтингова технологія навчання
- •9.3. Кредитно-модульна технологія навчання
- •9.4. Документація по кредитно-модульній системі, яка прийнята в Дніпродзержинському державному технічному університеті
- •9.4.1 Основні терміни і визначення
3.2 Зв'язок методики викладання вузівських дисциплін з іншими науками
Становлення і розвиток методики викладання дисциплін відбувається в плідному зв'язку з іншими науками, у тому числі і з філософією. Тільки в їхньому розвитку і взаємозв'язках можна по-справжньому сформувати у свідомості студентів наукові знання про природу. З огляду на досягнення інших наук, методика викладання дисциплін успішно вирішує питання теорії і практики навчання, серед них і розвитку мислення студентів.
Методика викладання органічно зв'язана із сутністю дисципліни. Задача методики викладання полягає в тому, щоб досягнення сучасної базисної науки були використані для удосконалювання як змісту і структури дисципліни, так і навчального процесу в цілому.
Методика викладання тісно зв'язана з педагогікою. Творчо використовуючи дидактичні принципи навчання, вона розробляє форми і методи реалізації їх у навчально-виховному процесі. Відомо, що теорія перевіряється практикою. Узагальнюючи досвід викладання дисциплін, методика збагачує педагогіку практичними даними і сприяє подальшому її розвитку.
У рішенні навчально-виховних задач методика викладання спирається на закономірності розумової діяльності і психологічні якості студентів, їхні пізнавальні інтереси і моральні стимули, використовуючи при цьому досягнення психології навчання. Вона бере на озброєння навчання І. П. Павлова про умовні рефлекси і закономірності їхнього утворення як фізіологічну основу процесу навчання людини, його навчання про взаємодію першої і другий сигнальних систем; навчання І.М. Сєченова про процес засвоєння знань як злиття чужого досвіду з результатами власного. Без психолого-педагогічних обґрунтувань методики викладання носили б рецептурний характер.
3.3 Джерела розвитку методики викладання дисциплін
Методика викладання дисциплін повинна безупинно розвиватися, оскільки розвивається сама техніка і технологія і зростають її функції в становленні сучасного суспільства. З розвитком науки змінюється зміст дисциплін, зростає їхнє освітнє і виховне значення в системі вищої освіти. У таких умовах методика викладання повинна програмувати навчально-виховний процес з урахуванням перспектив на майбутнє, направляти зусилля викладачів на творчі пошуки шляхів його удосконалювання.
Які джерела, що сприяють безупинному розвитку методики викладання? Назвемо основні.
1. Заставою подальшого поглиблення методики викладання є глибоке осмислення проблем науки, культури, соціальних процесів. Вона повинна не тільки сприяти рішенню задач науково-технічних перетворень, але і використовувати їхні результати для підвищення наукового рівня навчання, поліпшення політехнічної підготовки майбутнього викладача й удосконалювання методів і технічних засобів навчання.
Скарбницею збагачення методики викладання дисциплін є науково-методична спадщина видатних натуралістів: М.В. Ломоносова, А.Г. Столетова, Д. И. Менделєєва, І.М. Сєченова, І.П. Павлова і багатьох інших. Їхні роботи варто глибоко вивчати і творчо використовувати в сучасній практиці.
Коштовними джерелами поповнення методики викладання є навчальні курси, посібники по лабораторному практикумі і практикуму рішення задач, авторами яких у більшості випадків - відомі вітчизняні і закордонні вчені - викладачі у вузах. Проводячи порівняльний аналіз викладу якого-небудь питання програми різними авторами, викладач може скласти мотивований план власного викладу, творчо використовуючи досвід автора.
В удосконалюванні навчально-виховного процесу обов'язковими є вивчення й узагальнення кращого досвіду викладання, організації виховної і науково-дослідної роботи студентів, формування їхніх професійних якостей як у вітчизняних, так і в закордонних вузах. Для цього корисні безпосередні відвідування занять кращих викладачів, вивчення матеріалів науково-методичних конференцій, статей у відповідних збірниках і періодичній пресі.
Удосконалювання методики викладання вимагає педагогічного експериментування. Однак для його планування і способу проведення потрібна більш серйозна підготовка, чим для фізичного експерименту, оскільки об'єктом дослідження тут виступає студентська молодь.
Методика викладання повинна спиратися на новітні досягнення педагогіки і психології, які необхідно уважно вивчати і впроваджувати в практику.
Розвитку методики викладання й удосконалюванню навчального процесу сприяють постійно діючі фактори, головні з який:
постійний ріст самосвідомості молоді, обумовлений розвитком культури і підвищенням соціальної активності членів суспільства;
зростаючі темпи розвитку науки, що сприяють перетворенню навчальної дисципліни в більш струнку логічну систему знань;
упровадження в усі сфери суспільства наукової організації праці;
розвиток техніки виробництва й удосконалювання на цій основі лабораторного устаткування і технічних засобів навчання;
ріст пізнавальних здібностей молоді, обумовлений удосконалюванням системи утворення;
удосконалювання засобів і методів масової наукової інформації й
ін.
Плідність цих факторів спростовує існуюча думка про можливість виникнення в майбутньому нездоланних перешкод у вивченні навчальної дисципліни, обумовлених зростаючим потоком наукової інформації.