4.5 Методика підготовки і проведення лекції

Методика підготовки і проведення лекції у вищій школі підлегла задачам підготовки висококваліфікованих фахівців, особливостям профілю і дидактичних принципів навчання. У технічних вузах, покликаних готувати кадри всебічно утворених викладачів, зміст і методика проведення лекції повинні бути такими, щоб студенти не тільки глибоко засвоювали дисципліну, але й опановували методикою її викладання.

Структура лекції включає такі компоненти: вступну частину - назва, обґрунтування і вказівка на методи розкриття теми; виклад запланованих наукових знань; заключну частину - підсумки, завдання на будинок, відповіді на питання слухачів.

Методика проведення лекції повинна містити в собі наступні компоненти:

1. Тему лекції викладач визначає відповідно до програми.

Оголошена тема лекції повинна бути коротко обґрунтована з

погляду наукового і практичного значення. Якщо тема продовжується, то на початку лекції викладач нагадує про те, що вже розглядалося раніше, і визначає план даної лекції. Перед початком лекції доцільно проконтролювати засвоєння студентами матеріалу попередніх лекцій шляхом постановки декількох питань.

2. Ціль лекції - рішення освітніх і професійних задач.

До плану лекції додається перелік обов'язкової і допоміжної літератури, яку варто записувати па дошці за установленою формою. Це полегшує одержання її в бібліотеці і привчає студентів до бібліографічної культури.

3. Виклад матеріалу на лекції може бути побудовано по логічному чи історичному принципі.

Екскурси в історію науки сприяють глибокому засвоєнню її понять, законів і теорій, застерігають від помилок. Вибір принципу у викладанні навчального матеріалу залежить від характеру матеріалу і поставленої мети.

4. Вирішуючи ту чи іншу наукову проблему, лектор повинний виразно ілюструвати плодотворність обох методів наукового пошуку - індукції і дедукції.

Звичайно, не можна ототожнювати взаємну обумовленість індукції і дедукції в розвитку науки з їхніми функціями в навчальному процесі.

Звичайне створення проблемної ситуації лектором проходить наступні етапи:

• формулювання задачі (проблеми);

• обґрунтування необхідності її рішення;

• указівка на обставини об'єктивного чи суб'єктивного характеру, що перешкоджають досягненню мети;

• запрошення слухачів до пошуку шляхів, способів і засобів подолання перешкод для успішного досягнення поставленої мети.

Для масової аудиторії ефективної є також проблемна ситуація альтернативного характеру, у якій лектор підкреслює протиріччя між взаємовиключними можливостями в досягненні мети. Припустимо й інші варіанти структури проблемної ситуації.

6. Психологічні дослідження показують, що стійка увага студентів при словесному викладі навчального матеріалу утримується 10-15 хв, після чого необхідні визначена розрядка, відпочинок 2-3 хв чи ж зміна характеру викладу.

7. Майстерність лектора досягається насамперед серйозною його підготовкою до кожної лекції. Викладач повинний глибоко проробити тему по різних джерелах і відібрати для лекції найважливіший науковий матеріал, чітко визначити мету і форму викладу, передбачити проблемні ситуації, перевірити формулювання і математичні викладення, наочність, підготувати висновки і завдання студентам.

Другим етапом підготовки до читання лекції є надійна фіксація виробленої її структури. Практика свідчить, що при коротких виступах людин може утримувати план мови в голові. Для проведення двогодинних лекцій з непередбаченими відволіканнями на питання аудиторії надійною "пам'яттю" лекції є конспект. При першому читанні курсу вимагаються більш повні тексти лекцій, при повторних - у міру придбання навичок викладу матеріалу в конспектах можна відбивати їх у скороченому виді.

Наявність конспекту не означає, що проведення лекції повинне зводитися до його читання. Звичайно лектори звертаються до нього час від часу тільки з метою дотримання послідовності викладу матеріалу, для приведення довідкових даних, складних визначень, висловлень класиків науки і т.п. Звичайно, конспект лекції необхідно заздалегідь добре освоїти, що досягається шляхом репетицій з контролем точності змісту, культури мови, часу.

З метою удосконалення даної лекції при повторному читанні викладач повинний критично її проаналізувати, врахувати реакції і питання аудиторії, ради колег. Бажано в той же день зробити необхідні позначки в її конспекті.

8. На закінчення зупинимося на питанні взаємозв'язку лекції і підручника. Одні учені вважають, що лекція ні в якому випадку не повинна повторювати підручник.

На лекціях і в підручниках дійсно викладаються загальні наукові основи дисципліни, повторюються виклад формул, законів, теорій, математичних доказів. І все-таки лекція - це не копія підручника. На ній обговорюються найважливіші питання науки і її новітні досягнення, описи яких у підручнику можуть бути відсутніми і не бути; використовуються усілякі відступи і прийоми для роз'яснення того, що важко дається студентам; можуть здійснюватися інші досвіди і розглядатися інші об'єкти застосування науки, використовуватися наявні технічні засоби навчання; нарешті, на лекції викладач може більш предметно вводити слухачів у розумову лабораторію вченого і тим самим активізувати їхню розумову діяльність.

У підручнику можуть викладатися систематичні знання з більшою деталізацією, із залученням довідкового і цифрового матеріалу, у ньому приводяться схематичні малюнки й описи досвідів, математичні вираження і докази, зразки застосування науки. Однак це - усього лише мертві копії досягнень науки. Для того щоб за ними безпомилково побачити дійсну людську діяльність у науці, потрібні чималі зусилля і фантазія.

Підручник є важливим доповненням до лекції в організації самостійної роботи студентів.

Ми не торкалися питань мови, зовнішнього вигляду і поводження викладача на лекції, оскільки вони відносяться до загальних норм, освітленим у педагогічній літературі.