9.1 Умови для організації модульного навчання

Модульне навчання — прогресивний підхід до навчання, що дозволяє досягти високої ефективності педагогічного процесу, але в той же час потребує створення певних умов для його організації. Такими умовами, передусім, виступають: 1) забезпечення процесу навчання модулями; 2) комп'ютеризація навчання; 3) оснащення дидактичними засобами навчання.

Забезпечення процесу навчання модулями. Найскладнішим у підготовці модулів є формування їх змісту з одночасним створенням нових навчальних і методичних матеріалів. Цей процес здійснюється в такій послідовності.

Формулюється інтегрована дидактична ціль виходячи зі структури комплексної дидактичної цілі. Назва модуля буде відповідати цій інтегруючій цілі.

Установлюються часткові дидактичні цілі, кількість яких буде відображати структуру модуля.

За частковими дидактичними цілями формуються цілі навчання, які вказуються в навчальному елементі модуля.

Визначається базова підготовленість, яку повинен мати студент на початку роботи з модулем (визначається вхідним контролем).

Розробляються характеристики, що контролюються для кожного навчального елемента і для всього модуля, які представлені як конкретні знання і вміння.

6. Формується власне зміст навчання.

7. Проектується процес управління навчальними діями студе нта. Паралельно підбираються методи і засоби навчання.

8. Розробляється система вхідного, поточного, проміжного, підсумкового і узагальнювального контролю.

Важливою умовою ефективності побудови модулів є компетентність їх творців. Розробка модульної програми потребує об'єднання зусиль спеціалістів, що знають зміст предмета, а також педагогіку і психологію.

Комп'ютеризація модульного навчання. З метою підвищення ефективності та продуктивності модульного навчання доцільно забезпечити навчальний процес комп'ютерними засобами. При цьому необхідно перерозподілити педагогічні функції в системі «педагог— модуль—студент». Педагог за умов широкої комп'ютеризації може реалізовувати консультативну, контролюючу, комунікативну і виховну функції. Студенту в суб'єкт-суб'єктній взаємодії належатимуть функції самоуправління навчально-творчою діяльністю, самоконтролю, комунікації, самоаналізу. Система комп'ютеризації за модульним навчанням охоплюватиме такі функції, як інформаційно-вибіркова, інформаційно-пред'являюча, інформаційно-ілюструюча, управління навчальними діями, тренажерна, контролююча.

Широка комп'ютеризація модульного підходу особливо важлива в дистанційному навчанні, де необхідно забезпечити надійний інформаційно-дидактичний зв'язок. Однак не слід абсолютизувати використання комп'ютерних програм, оскільки ефективність і продуктивність модульного навчання помітно підвищуються, якщо пізнавальна діяльність студентів реалізується через різноманітні форми її організації.

Дидактичні засоби модульного навчання. У процесі модульного навчання значну роль відіграють дидактичні засоби (ДЗ). Ними є предмети, що полегшують студентам безпосереднє пізнання дійсності. Дидактичні засоби є важливим джерелом знань, вони сприяють формуванню умінь, розвивають пізнавальні здібності, полегшують навчальну працю. Використання цих засобів сприяє реалізації загально дидактичного принципу наочності навчання, а також пов'язаного з ним принципом різносторонності методичного консультування. На підставі дидактичних характеристик дидактичні засоби модульного навчання можна поділити на класи (табл. 9.1).

Якими критеріями необхідно керуватися, підбираючи дидактичні засоби для конкретного етапу модульного навчання? Безсумнівно, що тут діє головний критерій — якість навчання. Крім того, при підборі дидактичних засобів необхідно виходити з дидактичних цілей, а також керуватися принципом оптимізації педагогічного процесу. Бажано для кожного конкретного випадку підбирати такі дидактичні засоби навчання, які в реальних умовах максимально сприяли б досягненню намічених дидактичних цілей з найменшими витратами часу і непродуктивних зусиль.

Застосування методів у модульному навчанні. Методи навчання можна розподілити на методи набування знань; формування вмінь і навичок; здійснення творчої діяльності; закріплення і перевірки знань. Методи навчання поділяються на: 1) односторонне подання матеріалу (лекція, доповідь, звіт, пояснення); 2) ознайомлення з досвідом роботи інших суб'єктів (обмін досвідом, стажування, практика, експеримент, інтерв'ю, зустріч з колегами); 3) проблемне навчання (аналіз подій, дослідження ситуацій; 4) спонукання до творчого пошуку (дидактичні ігри, рольове моделювання виробничих ситуацій тощо); 5) активізація слухачів (дискусія, диспут, ділова гра, моделювання та ін.); 6) надання додаткової інформації (реферат, опис експерименту, складання звітів тощо); 7) контроль (семінар, консультації, колоквіум, залік, екзамен, опитування); 8) самостійна робота (наукові і курсові роботи, доповідь на конференції тощо,); 9) виховне спрямування (відвідування театру, кіно,

виставки з наступним обговоренням).

Таблиця 9.1 Класифікація дидактичних засобів навчання

Клас ДЗ	Дидактичні характеристики	Дидактичні засоби
Натуральні об 'єкти	Для безпосередньої передачі інформації	Конкретні об'єкти пізнавальної діяльності
Макети і моделі	Для віддаленої передачі інформації	Моделі конкретних об'єктів
Друковані на­вчальні матері­али	Для режиму безпосереднього модульного навчання	Модульні програми, підручники, інші методичні матеріали
Дошки	Для передачі інформації у вигляді символів, схем, рисунків	Дерев'яні, пластмасові та ін.
Засоби для світлопроекцїг	Для показу рухомого і нерухомого зображення	Діапроектори, епідіаскопи, мультимедійні проектори
Засоби для від­творення звуку	Для запису і відтворення звуку у навчальних приміщеннях	Мікрофони, звукопідсилювачі, магнітофони
Аудіо та візуа­льні засоби	Для запису звуку і динамічного зображення	Відеокамери, відеомагнітофони
Дидактичні машини	Для передачі інформації і закріплення знань	Інформаційно-навчальні системи, тренажери
Засоби обчислю­вальної техніки	Для проведення обчислювальних операцій	Мікрокалькулятори
Комп 'ютери	Для інформаційної підтримки, вирішення різноманітних складних навчальних і науково-дослідних завдань, зв'язку з іншими суб'єктами модульного навчання	Комп'ютери, мережні системи, програмне забезпечення
Засоби масової інформації	Для передачі поточної та іншої інформації, реалізації навчальних програм	«Інтернет», телебачення, газе­ти, журнали, збірники науко­вих праць
Дидактичні прилади	Для підвищення продуктивності навчання і активізації навчально- творчої діяльності студентів	Електронні прилади для проведення дидактичних ігор, алгоритми активних методів навчання

Інформаційні методи навчання спрямовані на формування педагогом у студентів нових знань. Наприклад, «бесіда» передбачає вплив педагога за допомогою системи питань, що поступово підводять студентів до закономірних відповідей і як результат — до засвоєння понять, закономірностей. Лекція пропонує усне викладення навчального матеріалу, що відрізняється більшою місткістю, складністю логічних побудов, доказів і узагальнень. У модульному навчанні лекція із засобу передачі інформації перетворюється на навчальне заняття, основна мета якого — дати установку студентам до самостійної роботи. У зв'язку з цим лекція повинна плануватися таким чином, щоб викликати у слухачів цікавість до проблеми, збагатити їх інформацією в конкретній галузі, визначити місце даної проблеми в суміжних галузях.

Операційні методи навчання призначені для формування вмінь і навичок студентів. Наприклад, метод «Роби як я» призначений для навчання трудовим діям, придбання навичок і вмінь. При цьому студент спостерігає за діями педагога (розрахунки, креслення, моделювання тощо), а потім копіює їх. Метод «Алгоритм» передбачає надання студентам не­обхідних інструкцій, які подаються у вигляді дерева цілей і використовуються студентами для виконання практичних завдань. Алгоритм — це план, у якому рішення розбивається на декілька простих операцій і вказується, в якому порядку вони повинні бути здійснені. Пошукові (евристичні) методи навчання застосовуються для формування і розвитку вмінь і навичок в нетипових ситуаціях.

Метод «Ділова гра» передбачає імітаційне моделювання виробничих ситуацій, виконання типових операційних функцій керівників і спеціалістів віртуальних суб'єктів господарської діяльності і прийняття рішень з вирішення проблемних ситуацій.

Метод «Дидактична гра» реалізується у разі впровадження у навчальний процес моделей інтелектуальних ігор («Брейнринг», «КВК», «Що? Де? Коли?» та ін.), які використовуються для активізації навчально- творчої діяльності студентів за рахунок реалізації потреб молоді у змаганні, самовираженні, успіху.

«Мозкова атака». Для обговорення конкретної проблеми обирається група студентів, яка ділиться на дві підгрупи: «генератори ідей» та «критики». «Генератори ідей» висловлюють нові ідеї, а «критики» оцінюють ідеї. Головні принципи мозкової атаки: 1) не критикувати 2) стимулювати будь-яку ініціативу; 3) прагнути до найбільшої кількості ідей; 4) дозволяється змінювати, комбінувати, поліпшувати запропоновані ідей. Підгрупа «критиків» аналізує, оцінює, синтезує запропоновані ідеї і вибирає ті, які забезпечують рішення проблеми.

«Ділова корзина». Мета методу— активізувати діяльність студентів, зорієнтувавши їх на творче рішення проблем. У «діловій корзині», в ролі якої може виступати невелика скринька, помішуються завдання, написані на аркушах паперу. Частіше вони адресовані одній діючій особі, наприклад, керівникові підприємства. Студенти по черзі виймають з корзини завдання і самостійно виконують їх. Потім група, яка консультується з педагогом, колективно виконує всі завдання.

«Творчий діалог». Для організації навчання за цим методом викладач пише на дошці кілька запитань, які повинні спонукати групу до дискусії. Студенти самостійно формують підгрупи за спільністю думок щодо вирішення творчої проблеми. Через певний час відбувається творчий діалог між представниками різних підгруп. У кінці дискусії викладач

підводить підсумки.

«Бесіда за Сократом». При достатній підготовленості студентів можливі і навіть бажані бесіди, в ході яких вони під керівництвом викладача або самостійно відшукують відповіді на проблемні питання. Педагог може користуватися прийомом «запитання Сократа», тобто висувати студентам такий ланцюжок послідовних цілеспрямованих питань, які допомагають їм (не помічаючи допомоги) знайти правильні відповіді з існуючих проблемних ситуацій. «Запитання Сократа» можна використовувати і з іншою метою — завести студентів у кут, показавши неправильність їх суджень і тим спонукавши в них бажання дізнатися про необхідну для рішення проблеми нову інформацію.

«Оцінно-ситуаційний підхід в оволодінні професійними навичками». Студенти виконують науково-дослідну роботу на матеріалах оцінки виробничих ситуацій після проходження виробничої практики. Для цього, користуючись методикою оцінно-ситуаційного підходу, переліком і зміс­том оцінених ситуацій, кожен студент самостійно або за допомогою викладача вибирає бажану для себе тему навчально-дослідницької роботи. Тема повинна включати одну або декілька органічно пов'язаних за змістом ситуацій. Висвітлювати її необхідно на прикладі конкретного об'єкта господарювання. При цьому, виконуючи завдання, кожен студент стає автором оригінальних ідей, які мають певну практичну і наукову цінність. Кращі навчально-дослідницькі роботи заслуховуються на студентських наукових конференціях і семінарах, а ті з них, які мають наукову новизну, оформляються для публікації. Метод дозволяє активніше залучати студентів до навчально-дослідної роботи, що дозволяє в умовах виробництва у 6—8 разів підвищувати оперативність прийняття управлінських рішень.

Методи самостійного навчання. Наприклад, «слухання» — метод сприйняття інформації органами слуху, її усвідомлення, переробка і засвоєння. З метою підвищення ефективності методу «слухання», доцільно робити помітки на папері, виділяти найціннішу і важливу інформацію. Аналогічно, метод «читання» — сприйняття письмової інформації органами зору, її усвідомлення, переробка і засвоєння.

Метод «навчання за текстом модуля» передбачає послідовні дії студента для міцного засвоєння навчального матеріалу. Спочатку аналізуються дидактичні цілі. Потім вивчається структура модуля (схема послідовності елементів навчання). Після цього студенти переходять до розгляду змісту модуля і його елементів. При вивченні змісту модульної програми слід звертати увагу на методичне забезпечення змісту модуля. Якщо структура модуля індивідуалізується стосовно кожного студента, зміст модуля вивчається за рекомендованою (індивідуалізованою) структурою. Доцільно послідовно ознайомитися зі змістом навчальних елементів (мета, структура, зміст, завдання, методичні поради, контроль), але їх можна вивчати і окремо, якщо ці елементи незалежні. Залежними елементами називаються такі, вивчення яких можливе лише після попереднього аналізу одного чи кількох інших навчальних елементів.

Ознайомлення з кожним навчальним елементом починається зі з'ясування мети навчання. Якщо залишається деяка незрозумілість, необхідно звернутися до методичних вказівок і рекомендацій, у яких наводяться поради щодо вивчення даного навчального елемента. Кожний елемент модуля закінчується питаннями для самоконтролю. Самостійно відповівши на запитання, студент може перевірити правильність відповідей за ключем. У тому випадку, якщо якість засвоєння перевіряє педагог, правильні відповіді та методика перевірки якості засвоєння в модулі не вказуються.

Вибір методів для модульного навчання. Вибір методів повинен визначатися такими вимогами: 1) дидактичними принципами; 2) цілями і завданнями навчання; 3) змістом і методами даної галузі знань; 4) пізнавальними можливостями студентів за рівнем освіти; 5) особливостями зовнішніх умов; 6) досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовки викладачів.

При виборі методів важливо враховувати мету і завдання розвитку особистості, а також чисельність групи. В процесі навчання відбувається поетапне сходження студентів за рівнями засвоєння навчальної інформації. Тому в процесі модульного навчання для засвоєння змісту конкретного модуля необхідно підбирати цілий комплекс методів, що застосовуються в конкретному дидактичному середовищі.

Індивідуалізація процесу навчання за модульно-рейтинговою технологією. Індивідуалізація головним чином пов'язана з урахуванням ін­дивідуальних відмінностей студентів, таких як характер протікання процесів мислення, рівень знань і вмінь, працездатність, рівень пізнавальної і практичної самостійності, рівень вольового розвитку тощо.

У процесі модульного навчання найбільш повно розкриваються можливості індивідуалізованого впливу на особистість. Індивідуалізація навчання проводиться раціоналізацією педагогічного процесу, що забезпечується системою модульного навчання. Модульне навчання до­зволяє індивідуалізувати педагогічний процес у таких аспектах.

Зміст навчання. Індивідуалізація змісту може проводитися за індивідуальними цілями навчання або базовою підготовленістю студента.

Темп засвоєння. Модульні програми дозволяють студенту самостійно працювати в будь-який для нього час.

Методи навчання. У модулях найчастіше надаються альтернативні варіанти управління навчальними діями, тому студенти самі легко можуть вибирати методи діяльності.

Контроль і самоконтроль. Кожний модуль забезпечується системою зворотного зв'язку, важливе місце в якій зазвичай займає тестовий

самоконтроль.

Безпосередній вплив педагога на студента. Передача деяких своїх функцій модулю дозволяє педагогові глибше реалізувати індивідуальний контакт зі студентом. Цілеспрямоване спілкування є одним з найважливіших компонентів педагогічного процесу, тому взаємодії педагога і студента необхідно приділяти особливу увагу.

Індивідуалізуючи навчальний процес, необхідно приділити увагу комунікативній і виховній функціям. Виховна функція спрямована на формування й розвиток якостей особистості, а комунікативна — на безпосереднє спілкування педагога зі студентом, метою якого є реалізація решти функцій педагога, в тому числі й виховної.

Особливості організації самостійної роботи студентів у системі модульного навчання. У процесі модульного навчання гнучке управління навчальними діями через модуль, яке нерідко переходить у самоуправління, позитивно впливає на формування вмінь і навичок само­стійної роботи студентів. При цьому відбувається формування як змістовної, так і організаційної самостійності. Велике значення для підвищення рівня самостійності має високий рівень систематизації знань і вмінь; проблемне викладання навчального матеріалу, а також акцент на формування методів діяльності. Тому модульне навчання є ефективним засобом, що забезпечує плідну самостійну діяльність студентів.

Представлення навчального матеріалу з будь-якої дисципліни сукупністю модулів зумовлено необхідністю розкладання інформації на модулі, усередині яких матеріал має завершений логічний зв'язок. Ця вимога пов'язана з механізмом функціонування короткочасної пам'яті людини. При цьому засвоєння навчального матеріалу здійснюється студентами самостійно в процесі поетапної переробки інформації з наступним її закріпленням у довгостроковій пам'яті у випадку кількаразового повторення.

Виконуючи самостійну роботу за модулем, студентам спочатку необхідно розібратися з дидактичною основою навчального матеріалу: визначити цілі, завдання, розібратися з основними формулюваннями, термінами і поняттями. Після цього потрібно опанувати методичну складову досягнення цілей навчання. Студенти самостійно обирають відповідні методи і поопераційно досягають відповідного рівня сформованості творчого досвіду. На цьому шляху вони індивідуально виконують функцію самоконтролю, а в підсумку тестують свої знання, вміння та навички перед викладачем.

Оволодіння уміннями і навичками самостійної роботи є необхідною передумовою для якісного засвоєння навчальної програми. Перед тим як стати розумовими, тобто максимально узагальненими й засвоєними, дії проходять декілька етапів. Перший етап — попереднє ознайомлення з предметом, де студенти отримують необхідні пояснення про мету діяльності. Другий етап має назву матеріальної дії, що виконуються в розгорнутій формі з опорою на матеріальні об'єкти. На цьому етапі студенти засвоюють технологію діяльності. Третій етап полягає в перенесенні дії до плану голосної промови без опори на предмети, що забезпечує відбиток матеріальної дії в уявленні. Четвертий етап іменується етапом зовнішньої промови про себе. Тут відбувається перетворення дії за параметрами її узагальнення і згорнутості, у результаті чого виділяються головні моменти. П'ятий етап — розумовий. Дії на цьому етапі виконуються у формі внутрішньої промови. Внутрішня промова відбувається автоматично і в основному за межами самоспостереження.

За такої послідовності формування розумових дій студент має можливість опанувати нові знання і реалізувати їх на практиці. Найбільш важливу роль у цьому процесі психологи відводять етапу матеріальної дії, наявність якої істотно підвищує ефективність самостійної роботи. Тому за цих умов доцільно використовувати схеми, креслення, макети, моделі.

При організації самостійної роботи важливо враховувати не тільки особливості розумової діяльності, а й фізіологічні дані працездатності людини. Встановлено, що найбільша продуктивність розумової праці спостерігається з 9 до 12 години дня та з 16 до 20 години вечора. Доцільно використовувати ці інтервали часу для підвищення ефективності розумової діяльності. Для відновлення втрачених сил рекомендуються перерви в розумовій діяльності через кожні 45—90 хвилин роботи в умовах достатнього отримання свіжого повітря.