6. Характеристика методів психології управління

Метод дослідження – спосіб, шлях одержання необхідної інформації про психологічні явища у сфері праці й управління, психологічні особливості управлінської діяльності та учасників управлінського процесу.

Сукупність наукових методів збирання, оброблення й аналізу фактів у сфері управління забезпечує реалізацію цілей та завдань психологічного дослідження.

До психологічних методів психології управління належать:

• психологічні методи вивчення особистості в системі управління;

• соціально-психологічні методи вивчення організації в структурі управління;

• методи, спрямовані на розв’язання управлінських завдань та прийняття управлінських рішень.

Психологічні методи вивчення особистості в системі управління

Метод самоспостереження.

Самоспостереження – безпосереднє спостереження людиною за власними психічними процесами.

Самоспостереження, самоаналіз передбачають вияв здатності особистості усвідомлювати себе, свої якості, дії, вичинки, ставлення до суспільства, до інших людей, до себе. Однак сучасний розвиток психологічної науки показав неспроможність цього методу дослідження психіки, неможливість за його допомогою відкрити закономірності психічних явищ. Тому самоспостереження не може бути основним методом вивчення психіки.

Метод спостереження.

Метод спостереження – навмисне, систематичне цілеспрямоване сприймання і фіксація психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов, їх аналізу й використання у практичній діяльності.

Спостереження дає змогу одержати цікаві відомості про людину, манеру її поведінки, характер взаємин з іншими людьми, особливості її спілкування, впливу на інших тощо. Значення і цінність цього методу полягає у безпосередньому спостереженні за психічною діяльністю людей.

Крім спостереження як наукового методу існує і життєве спостереження.

Методи опитування.

Метод опитування – отримання інформації про об’єктивні чи суб’єктивні факти із слів респондентів ( опитуваних) ці методи передбачають збирання інформації, джерелом якого словесні повідомлення, судження опитуваного, і ґрунтується на безпосередній ( бесіда, інтерв’ю) чи опосередкованій ( анкетування) соціально-психологічній взаємодії дослідника і опитуваного. Сукупність цих методів становлять: соціологічне опитування, соціально-психологічне опитування, бесіда, анкетний метод, метод тестування.

Метод експерименту. Він є основним методом дослідження психології, найнадійнішим засобом одержання вірогідної інформації, перевага його полягає в тому, що дослідник не чекає на явища, які його цікавлять, а викликає їх, організовуючи взаємодію між досліджуваними та експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірності цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить.

Психологічний експеримент має такі різновиди: природний ( базується на управлінні поведінкою досліджуваних у природних умовах) та лабораторний ( передбачає проведення дослідження в штучних умовах, з використанням вимірювальної апаратури, приладів та іншого експериментального обладнання).

Метод вивчення документів. У психології управління документами вважають спеціально створені предмети, призначені для передавання та збереження інформації, а також будь-яку інформацію, що містить дані про зміни у змісті праці особистості, обсяг виконаних нею робіт, відносини в організації тощо.

Документи умовно поділяються на типи:

За статусом: офіційні( урядові матеріали, постанови, статистичні звітні архіви, накази) та неофіційні ( анкети, скарги, мемуари, листи, фотографії)

За формою: письмові тексти ( друковані, машинописні, рукописні); фонетичні ( магнітні записи, платівки, лазерні диски); іконографічні ( кіно- , відео-, фотодокументи, твори живопису);

За джерелом інформації: первинні ( створені на основі прямого спостереження чи безпосереднього опитування); вторинні ( оброблена й узагальнена первинна інформація);

За ступенем персоніфікації: особові ( автобіографія, особові картки, характеристики, заяви, скарги); безособові ( звіти, протоколи, архівні документи).

Методи вивчення документів поділяються на якісні ( неформалізовані) та кількісні ( формалізовані). На практиці використовуються різні методи вивчення документів або їх сукупність. Найпоширенішими є контент-аналіз і біографічний метод.

Контент-аналіз. Його сутність полягає у виокремленні в тексті документа певних одиниць змісту для їх статистичного оброблення ( розрахунок частоти вживаних одиниць: термінів, оцінок тощо).

Біографічний метод. Він є ефективним під час вивчення особистих документів ( листів, щоденників, автобіографій тощо).

Соціально-психологочні методи вивчення організації в структурі управління.

Методи впливу. Оскільки управлінська діяльність не існує поза спілкуванням і взаємодією, то головною детермінантою взаємовпливу людей є її змістова характеристика. Методи впливу спрямовані на те, щоб виявити зміну поведінки і діяльності партнера по спілкуванню. Серед методів впливу розрізняють:

• переконання ( вплив на свідомість особистості через звернення до її критичного судження);

• навіювання ( процес впливу на психічну сферу людини, пов'язаний із зниженням свідомості та критичності сприймання інформації);

• наслідування ( вплив на психічну сферу людини з метою свідомого чи несвідомого повторення нею чиїхось вчинків, жестів, манер, стилю життя тощо);

• зараження ( вплив на емоційну сферу людини).

Метод соціометрії. Розроблений Дж. Морено метод застосовується під час дослідження емоційно-психологічних взаємин у групі ( організації). Соціометрична методика має на меті вивчення групової диференціації. Кожному пропонують дати відповіді, приміром, на такі запитання : Кого б Ви хотіли обрати керівником? З ким би Ви хотіли розв’язати групове завдання? Метод дає змогу виявити реальне місце особистості у групі за її діловими якостями, популярністю, міжособистісними стосунками.

Метод групового оцінювання особистості. Цей метод базується на феномені групових уявлень про кожного як результат взаємопізнання в процесі спільної діяльності, спілкування і дає змогу отримати характеристики особистості через взаємо оцінювання.

Методи спрямовані на розв’язання управлінських завдань і прийняття управлінських рішень.

Метод «гарної ідеї». Це найдавніший метод розв’язання завдань у психології управління, який передбачає вияв інтуїції. Оскільки проблема формулюється не завжди чітко, на основі інтуїції часто приходить блискавичне її формулювання та розв’язання.

Метод «мозкового штурму». Сутність його полягає в генерації ідеї учасниками творчої групи, очолюваної фахівцем. Рішення приймають інші фахівці ( - осіб). Вони знайомляться з висунутими ідеями і вибирають ті, що варто реалізовувати ( як правило, приблизно 10 % висунутих ідей).

Метод синектики. Він має багато спільного з методом «мозкового штурму», а відрізняється він від нього організацією роботи творчої групи, підібраної для розв’язання конкретної ідеї. Процедура його застосування охоплює 4 фази:

1. обміркування всіма учасниками творчої групи проблеми і намагання знайти шляхи і розв’язання з фіксацією міркування на бланках;

2. спільне обрання лідера групи, який детально викладає свою думку щодо вирішення завдань;

3. висловлення учасниками свого розуміння з приводу можливого способу розв’язання проблеми;

4. аналіз запрошеними спеціалістами – експертами висунутих творчою групою оцінок проблеми і запропонованої нею моделі її вирішення.

Метод щоденників. Якщо управлінське завдання є дуже складними і для свого розв’язання вимагає значної напруги творчих зусиль протягом тривалого часу, створюють спеціальну групу експертів, учасникам якої дозволяють працювати колективно, а також порізно. Кожен із них щоденно протягом 1-2 тижнів записує в блокнот спостереження і формулює висновки з проводу можливого розв’язання завдань. Результати роботи обговорюють на спільній дискусії.

Метод Дельфа. Застосовують його, коли вирішенні завдання передбачає висунення та обґрунтування альтернатив. Він має кілька основних етапів:

• оцінювання кожним учасником висунутої альтернативи за ступенем суб’єктивної переваги за 10 бальною системою;

• порівняння учасниками своїх оцінок із середніми величинами (за 10 бальною системою вказують, якою мірою оцінки збігаються), підрахунок другої середньої величини;

• перемноження двох середніх величин з кожної альтернативи і визначення найкращої ( альтернативи з найменшою величиною).

Метод «635». Це один із методів «мозкового штурму», який передбачає поступове вироблення нових рішень і зосереджується тільки на основних ідеях. Метод «635» реалізується в такий спосіб: основні ідеї надходять пл. черзі до осіб групи; вони додають свої думки з приводу можливого розв’язання проблеми.

Метод голосування «за – проти». Сутність його полягає в тому, що з кількох варіантів вибирають окремі, оцінюванні в балах експертною групою ( журі). Голосування відбувається поетапно:

• щодо кожного обговорюваного варіанта визначають по два представники концепції «за» ( захисників варіанта рішень) і «проти» ( що відкидають цей варіант); усі висувають свої аргументи, котрі експерти фіксують на спеціальному табло;

• представники концепції «за» і «проти» міняються місцями і наводять додаткові докази «за» і «проти» стосовно розглянутих варіантів, що також фіксуються на табло;

• експерти обговорюють усі докази і, якщо необхідно, доповнюють їх.

Метод утопічних ігор. Цей метод передбачає активну участь творчої групи в розв’язанні сформульованої проблеми. Кожен учасник висловлює неарелістичні ( утопічні) твердження у вигляді ідей. При застосування такого методу слід дотримуватися таких умов:

• не орієнтуватися на дію конкретної організації, особливості її функціонування тощо;

• не брати до уваги порядку планування в організації;

• прийняті раніше рішення ( цільові настанови, директиви тощо) не повинні впливати на роботу творчої групи;

• орієнтуватися на перспективу.

Метод Дальбека. Він застосовується для вирішення завдань, що вимагають знань у різних галузях, і передбачає активний творчий підхід до розв’язання проблем групи кожною особою. Метод охоплює кілька етапів:

• визначення проблеми;

• виявлення чинників, що сприяють і перешкоджають виконання мети, і встановлення зв’язку між ними;

• пошук варіантів розв’язання проблеми і вибір найоптимальнішого варіанта.