3. Психологія відповідальності в організації

Відповідальність – усвідомлення індивідом, соціальною групою , народом свого обов’язку перед суспільством, людством, розгляд крізь призму цього обов’язку суті і значення свої вчинків, діяльності, узгодження їх із обов’язками і завданнями, що виникають у зв’язку з потребами суспільного розвитку.

Об’єктом відповідальності можуть бути не тільки соціальні норми поведінки і рольові функції, а й схильність людини приписувати відповідальність як зовнішньому середовищу, так і власним намаганням, властивостям. Певні стратегії поведінки , які формуються залежно від цього, називають локусом контролю.

Локус контролю –якість, яка характеризує схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам чи власним здібностям і зусиллям.

За своїми спрямованістю і функцією він буває зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній локус контролю означає, що людина сприймає своє життя як контрольоване зовнішніми силами, випадком, а внутрішній локус контролю – це контроль із середини за допомогою власних сил і зусиль.

Мотиваційну сферу відповідальної поведінки керівників-підприємців з погляду ієрархії потреб утворюють такі групи мотивів:

1. Прагматичні мотиви.

2. Соціальні мотиви.

3. Мотиви самопізнання, саморозвитку, самоаналізу, саморегуляції, самореалізації.

4. Мотиви морального самоствердження.

5. Правові мотиви.

6. Мотиви спілкування і взаємодії.

7. Мотиви егоїстичного самоствердження.

8. Мотиви, пов’язані із специфічними особливостями особистості керівника.

Існує принаймні 4 мотиваційних джерела осмислення відповідальності в управлінні:

1. Завдяки здатності й можливості пізнання вічних і конкретно історичних цінностей особистість у структурі управління осмислює свої обов’язки, завдання, доручення тощо.

2. Система моральних цінностей, норм і принципів, совість як внутрішні спонукі і цінності, сформовані в ранньому віці завдяки сім’ї та найближчому соціальному середовищу, задають напрям осмислення відповідальності.

3. Задоволення учасниками спільної діяльності актуальних потреб у самоствердженні, самовираженні, самореалізації в процесі виконання завдань сприяє поглибленні особистісного сенсу обов’язків в управлінні.

4. Актуальні та потенційні впливи інших людей ( груп, організацій) та управлінської культури.

До важливих показників відповідальності відноситься совість.

Совість – це здатність особистості здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов’язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати самооцінку вчинку.

Предметом відповідальності є сукупність різноманітних зовнішніх і внутрішніх духовних, матеріальних, соціальних та психологічних потреб та інтенцій, котрі особистість реалізує у спільній діяльності. Зміст відповідальності передбачає обов’язки, завдання, доручення, способи їх виконання людиною. Обсяг відповідальності визначають якість і кількість доручень, завдань і обов’язків.

Відповідальність керівників та підлеглих в організації виявляється втаких сферах:

• відповідальність особистості за власні дії та вчинки, за становлення і саморозвиток, професійне і духовне зростання;

• відповідальність керівника за дії та вчинки персоналу;

• відповідальність керівника за дії та вчинки організації загалом;

• відповідальність працівників за стан справ в організації.

Усвідомлення відповідальності – відображення в суб’єкті буття соціальної необхідності, тобто розуміння смислу і значення дій і їх наслідків