7. Перспективи розвитку психології управління

Тенденції розвитку світових соціально-економічних процесів переконують , що психологічні проблеми сучасної системи управління вже не вирішують на основі чітко диференційованих дисциплінарних підходів , а традиційний стиль управління нині не дає позитивних результатів .

У постсоціалістичних країнах ще існує управління радянської моделі. Головними ознаками його є надмірна централізація адміністрування , бюрократизація, дефіцит та боязнь ініціативи , недовіра до ринкових принципів та ринкового середовища . Це одна з причин того , що більшість підприємств і організацій , які сповідують такий тип управління , переживають глибоку кризу.

Має перспективу розвитку управління на основі здорового глузду , наявне здебільшого у нових приватних компаніях , фірмах , підприємствах , керівники яких є не професіоналами – управлінцями , а , як правило, спеціалісти конкретних видів діяльності .

Ринковий тип управління в Україні представлений західними фірмами , які несуть із собою наукову , зорієнтовану на економічну ефективність культуру управління , відповідно сприяють підвищенню рівня професіоналізації управління в Україні як через персонал своїх фірм , так і через взаємодію з партнерами .

На сучасному етапі окреслилися такі перспективні проблеми психології управління :

1. Зміст та форми управління . У ХХІ ст. очікуються ґрунтовні зміни змісту та форм управління . Передусім вони стосуватимуться стилів управління , зменшенню кількості рівнів управління переважно за рахунок ліквідації деяких посад і постійних переміщень на рівні середньої ланки управління . Розширяються практика делегування повноважень підлеглим, а сувора підзвітність персоналу поступиться місцем значно ширшій його діловій свободі.

2. Роль керівника в управління. У багатопланових психологічних концепціях управління актуальною стає постать людини , її психофізіологічний, професійний , моральний потенціал , знання , здібності , стиль , культура ділових відносин .Особистість керівника у них розглядають як найвищу цінність , як носія національного світогляду , а обдарованих працівників – як найцінніший капітал.

3. Підготовка керівника . Вивчення психологічних особливостей продуктивного використання людського чинника в управлінні , колективних суб’єктів управління робить підготовку , навчання , всю систему освіти керівників ключовим чинником ділового успіху.

4. Розв’язання проблем, пов’язаних із соціокультурними та етнопсихологічними особливостями управлінської діяльності. Ця проблема донедавна залишалася поза увагою теоретиків та практиків управління . Хоч цілком очевидним є те, що ні техніка , ні організація , ні новітні методи управління неспроможні існувати поза соціокультурним, етнопсихологічним середовищем. Отже , національні традиції, поведінка, національний стиль спілкування ,організаційна культура безпосередньо впливають на ефективність управлінської діяльності та розвиток організації .

5. Виявлення та аналіз проблем , пов’язаних із психологічною готовністю керівників до роботи в умовах нововведень , стресових ситуацій , непередбачуваних подій . За таких умов керівник та керована ним організація мають бути здатними до реструктуризації , подолання психологічних та інших бар’єрів , роботи в екстремальних ситуаціях .

6. Актуалізація комунікативної підготовки керівників нового типу . Перегляд професійного стандарту в управлінській діяльності , розроблення базової психологічної моделі особистості керівника передбачають готовність його до подолання стереотипів традиційного управлінського мислення , оновлення процесу спілкування і взаємодії в управлінській системі .

7. Вивчення проблем інтернаціоналізації управління , колективного осмислення нових реальностей , що постають у зв’язку з поглибленням міжнародного поділу праці , створенням міжнародних систем інформації. Завдяки поширенню програм навчання управління , узагальнення управлінського досвіду різних країн , розгалуженим контактом учених у галузі економіки , соціології , психології управлінська мудрість все більш стає набутком багатьох , хто її потребує. Серед суттєвих чинників , що впливають на розвиток керівників та організацій , є глобалізація як передумова суттєвого підвищення стандартів якості управлінської діяльності , врахування ї транснаціональних та міжнародних особливостей дотримання етичних правил в управлінській культурі тощо.