2. Розвиток секреторної функції підшлункової залози

Частково перетравлений вміст шлунка надходить у початковий відділ тонкого кишечника - дванадцятипалу кишку, де під дією кишкового соку, вироблюваної печінкою жовчі та соку підшлункової залози білки, жири і вуглеводи розщеплюються на складові, готуючи їх для подальшого усмоктування.

Підшлунковий сік - безбарвна, прозора рідина лужної реакції, що містить ферменти трипсин і хімотрипсин, що розщеплюють білки і пептиди до амінокислот, ліпазу, яка активується жовчю і розщеплює жири до гліцерину і жирних кислот, а також мальтазу, що перетворює вуглеводи в моносахариди ряду глюкози.

У людини до моменту народження підшлункова залоза ще остаточно не сформована і продовжує розвиватися. Найбільш інтенсивний розвиток залози відбувається в перші місяці життя. Вона здатна до секреторної діяльності вже безпосередньо після народження, однак рівень цієї діяльності ще досить невисокий. За даними Аршавского (1967) відразу після народження в слизовій кишечника утворюється секретин і холецистокінін - основні гормональні стимулятори панкреатичної секреції. Важливим є факт, що стимулятором утворення секретину є молочна кислота. Отже, панкреатичну секрецію може підтримувати молочна кислота, що є у шлунку в ранньому постнатальном періоді, коли HCl там відсутня.

Онтогенетичний розвиток синтезу ферментів у підшлунковій залозі вивчено ще недостатньо. Деяку, досить приблизну вікову характеристику цієї діяльності у людини може дати дослідження ферментативної активності дуоденального вмісту.

Амілолітична активність підшлункового соку на першому році життя низька, а потім вона перевершує рівень дорослого, ліполітична - не досягає рівня дорослого і до 12 років, протеолітична активність у період дитинства навіть вище, ніж у дорослих, і до 12 років знижується до цього рівня.

В міру старіння в підшлунковій залозі зростає кількість сполучної тканини, збільшується кількість жиру, спостерігаються склеротичні явища в секреторних елементах. Настає зниження загальної ваги залози. Після 80 років спостерігаються склеротичні явища, що іноді поєднуються з ожирінням залози. Показано, що в старечому віці знижується функція підшлункової залози.

3. Вікові особливості нервово-гуморальної регуляції нирок

Діяльність нирок регулюється нервовими і гуморальними механізмами і знаходиться в тісному функціональному взаємозв’язку зі всіма іншими системами організму. Парасимпатична нервова система викликає розширення кровоносних судин, збільшення фільтрації і зменшення реабсорбції. Симпанична нервова система здійснює протилежний ефект. АДГ \гормон гіпофізу – збільшує реабсорбцію рідин, що призводить до зменшення кількості сечі. Альдостерон/гормон наднирників – збільшує реабсорбцію натрія і секрецію калія в ниркових канальцях. На процес сечоутворення і виділення сечі впливають емоціональні фактори та фактори навколишнього середовища: температура повітря, вологість, кількість і якість їжі, випитої рідини. З моменту народження у дітей нирки виконують свою основну видільну функцію. Нирки дітей перших тижнів життя не здатні концентрувати сечу, в них недостатньо канальців системи нефрона. Інтенсивність сечовиділення залежить тільки від фільтрації. В перші місяці після народження нирки відстають в своєму розвитку від інших внутрішніх органів. З віком найбільш інтенсивно росте кірковий шар нирки. У грудних дітей сечоутворення на 1м2 поверхні тіла в 2-3 рази більше ніж у дорослого. У новонароджених недостатньо розвинені фільтрація, секреторна та реабсорбна функціх нирок.З віком вони посилюються – фільтрація наближується до рівня дорослих до 12-14 років, секреція – до 7-14 років.

Всі основні показники ниркової функції у дитини знижені і досягають рівня дорослого до початку 2 року життя. Це пов’язано з порівняно слабким розвитком звивистих канальців і декілько недостатнім розвитком коркового шару нирки, а також недосконалістю регуляторних механізмів. Діяльність нирок регулюється ЦНС і функціонально взаємопов’язана з іншими системами в організмі. Виведення сечі – процес рефлекторний. Сеча, що поступає в сечовий міхур, викликає підвищення тиску, что в свою чергу активує рецептори, що знах в стінці міхура. Виникає збудження, що доходить до центру сечовиділення в нижній частині спинного мозку. Звідси імпульси поступають до мускулатури міхура, і відбувається скорочення. При цьому сфінктер розслаблюється – виникає довільне виділення сечі.

БІЛЕТ №7