- •2.Формені елементи крові і процес кровотворення в онтогенезі.
- •3.Функція нирок у внутрішньоутробний період.
- •Поняття про біологічний і фізіологічний вік
- •Вікова періодизація постнатального онтогенезу
- •Значення травної системи у антенатальний період
- •Поняття про ріст і розвиток. Вплив середовища на ріст і розвиток.
- •2.Становлення системи кровообігу
- •3.Ендокринна система у різні вікові періоди.
- •1.Ріст і розвиток у антенатальному онтогенезі
- •2 Загальна вікова динаміка структури і росту нирок.
- •3.Скоротлива здатність серця. Електрична активність серця в умовах онтогенезу
- •1.Переломні етапи постнатального розвитку.
- •10. Похилий вік. Ч. 61-74. Ж.55-74
- •2. Вікові зміни режимів дихання. Зовнішнє дихання та надходження кисню та його транспортування в онтогенезі.
- •3.Вікові зміни координації рухів. Рефлекторні реакції у різні вікові періоди.
- •2. Розвиток секреторної функції підшлункової залози
- •3. Вікові особливості нервово-гуморальної регуляції нирок
- •Критичні періоди антенатального онтогенезу (пренатального)
- •Зміни у будові судин та гемодинаміки у процесі онтогенезу.
- •Вікові особливості регуляції дихання
- •Вікова динаміка секреції слини.
- •Особливості обміну речовим у різні вікові періоди.
- •Зміни структури та функції м’язів з віком. М’язева працездатність і вік.
- •Розвиток залозистого апарату, кислотоутворення та зимогенних реакцій шлунку.
- •Вікова динаміка основного обміну.
- •Онтогенез аналізаторних систем.
- •Вікові особливості нервово-гуморальної регуляції функціонування шлунку
- •Співвіднощення нервових і гуморальних механізмів регуляції на різних етапах онтогенезу.
- •Уроджені рефлекси з різних аналізаторів
- •1.Критичні періоди антенатального розвитку.
- •2.Печінка. Вікові зміни її функцій та регенаративних можливостей.
- •3.Вікові особливості вищої нервової діяльності.
- •Формування і фізіологічна роль плаценти у внутрішньоутробному розвитку.
- •Вікові зміни структури слизової оболонки кишечнику та його функцій порожнинне та мембранне травлення.
- •Становлення іі сигнальної системи у онтогенезі людини.
2 Загальна вікова динаміка структури і росту нирок.
.До моменту народження в нирках ссавців ще не завершені морфологічні і функціональні перебудови. Причому їхній ступінь і терміни остаточного дозрівання у різних видів істотно відрізняються. Нирки людини належать до групи незрілих і повільно дозрівачих органів. Проте, вже на ранніх етапах постнатального існування вони здатні задовільно підтримувати гомеостаз. Однак, їхні функції більш вразливі, ніж у дорослого, не тільки при захворюваннях, але й при змінах звичайних умов існування, особливо помітно це при зміні характеру харчування.
В нирках людини утворення нефронів завершується приблизно на 20-му дні постнатального життя. І подальше збільшення маси нирок відбувається вже не за рахунок нових функціональних структур, а за рахунок росту вже існуючих. До моменту народження фільтруюча поверхня клубочка значно знижена. Канальці відносно короткі, петлі Генле не розвиті, і, крім того, АКТ також значно нижче (як відомо, що основною рушійною силою фільтрації є кров'яний тиск).
Процеси реабсорбції в онтогенетично незрілій нирці також відстають від рівня дорослого. Так, наприклад, реабсорбція глюкози складає у щенят всього 20-25% від цієї величини дорослих собак. Реабсорбція глюкози в дитини теж знижена, і досягає рівня дорослих лише до 2 років життя, тому глюкозурія може спостерігатися у дітей при найменшому навантаженні нефрона цукрами. На відміну від цього реабсорбция Na+ відповідає рівневі дорослої людини, що є основною причиною схильності дитини до набряків і інших проявів гиперсаліємії.
Онтогенетично незріла нирка відрізняється від органа дорослого і за здатністю підтримувати кислотно-лужну рівновагу. Ефективність такого процесу до початку постнатальнго життя менша, ніж у дорослого. Так, наприклад, нирки дорослої людини виводять за 8 годин 20% від загальної кількості уведеної кислоти, а дитяча - 10%. Цим пояснюється схильність дітей до ацидозів.
Також знижена в онтогенетично незрілій нирці здатність концентрувати сечу, що свідчить про незрілість структур нефронів, і в першу чергу, петлі Генле і збірних трубочок. У зв'язку з обмеженням здатності концентрувати сечу дитина втрачає приблизно вдвічі більше води, ніж доросла людина, на виведення тієї самої кількості осмотично активних речовин.
У період посиленого росту організму значна частина речовин, що уводяться з їжею, витрачається на синтез, побудову органів і тканин, не перетворюючись як у дорослого в кінцеві продукти обміну, що підлягають виділенню нирками. Отже, переважання процесів асиміляції як би розвантажує діяльність нирок. Характерним також є для ростучого організму й позитивний баланс калію, кальцію, фосфору, азоту та інших елементів.
Таким чином, нирки немовляти повноцінно функціонують лише за певних умов. Всі основні показники ниркової функції в дитини знижені і досягають рівня дорослого приблизно до 2 років, потім зберігаються на цьому рівні до 45-50 років, після чого починають знижуватися. При цьому однією з істотних причин є, очевидно, поступове порушення системи кровопостачання нирок.
При досягненні дефінітивного рівня, ріст і розвиток нирок встановлюються на плато, а потім спостерігається регрес. Регрес обумовлений, в першу чергу, порушенням кровопостачання з наступною атрофією окремих функціональних одиниць. При цьому паралельно відбувається замісна гіпертрофія елементів, що залишилися, але це не повністю компенсує втрату.