1.Критичні періоди антенатального розвитку.

Критичні періоди — це періоди часу, в які відбуваються сильні корінні зміни організму. Послідовні корінні зміни розвитку відбуваються у моменти часу, що відносяться як: Ti/T(i-1)=e^е Де Ті — час перебудов, Т(і-1) — час попередньої перебудови, е — основа натурального логарифму. Таким чином, якщо для визначеної системи, що розвивається відомий деякий критичний період, то можна визначити відповідні попередні та наступні критичні періоди.

Від запліднення до народження проходить бизько 266 днів. 266/Т(і-1) = е^е = 15,154. Отже Т(і-1) = 18 день. Цей пей день відповідає гаструляції.

Найважливішим критичним періодом антенатального розвитку є гаструляція. Вона відбуважться на 18й добі після запліднення. У 18 добу відбувається гаструляція та закладка 3го зародкового листка. Найбільша частка викиднів припадає саме на 18 добу.

2.Печінка. Вікові зміни її функцій та регенаративних можливостей.

Источник1

Печінка в онтогенезі також набуває цілий ряд структурно-функціональних змін. Виділення жовчі починається з першого дня після народження (нагромадження жовчі в жовчному міхурі при дуже повільному її утворенні починається ще до пологів). Очевидно, кількості жовчі в ранньому дитинстві достатньо для здійснення травлення емульгованого жиру молока. В міру розвитку дитини концентрація жовчних кислот значно знижується і потім знову до 20 років підвищується. Таким чином, функціональні можливості печінки людини рано досягають високого рівня і надзвичайно повільно згасають до старості. Печінка, за своїми основними морфологічними, біохімічними і функціональними показниками - досить повільно старіючий орган.

Источник2

Печінка (hepar) 1,5 кг – одна з найбільших залоз тіла людини. Розміщена у правому підребер’ї, під діафрагмою (рис. 69). Зовні покрита капсулою. Розрізняють праву та ліву долі печінки. В клітинах печінки – гепатоцитах виробляється жовч за добу 500-1200 мл.

У заглибленні нижньої поверхні печінки розташований жовчний міхур (у вигляді мішечка об’ємом 40-70 мл), вивідний протік якого зливається із загальним жовчним протоком. Та частина жовчі, що депонується і концентрується в жовчному міхурі, використовується в міру необхідності, залежно від наявності та складу вжитої їжі.

Функції печінки: регулює обмін жирів, вуглеводів, білків, вітамінів (синтезує вітамін К) і мікроелементів; знешкоджує різні отруйні речовини, тобто виконує бар’єрну (захисну) функцію (за 1 хв. протікає 2,5 л крові) відкладає про запас поживні речовини, зокрема глікоген; бере участь у кровотворенні (здатна накопичувати залізо, збираючи його із загиблих еритроцитів) і процесах згортання крові (синтезує білки крові – протромбін і фібриноген, вітамін К); є одним з основних джерел тепла в організмі.

Печінка у дітей відносно більша, ніж у дорослого і її маса подвоюється до 8-10 місяців, найінтенсивніше росте печінка в 14-15 років, досягаючи маси 1300-1400 гр. Жовчевиділення спостерігається вже у три місячного плоду. Із віком жовчовиділення посилюється.

У новонародженої дитини печінка перебуває у стані функціональної недостатності, внаслідок чого частина жовчі надходить до крові. Перші місяці після народження печінка виробляє мало жовчі. Дитяча жовч характеризується малою кількістю жовчних кислот. Жовч активує ферменти підшлункового і кишкового соків, емульгує жири; натрієві солі жовчних кислот зменшують поверхневий натяг води та жирів, чим сприяють емульсії.

Регуляція жовчовиділення забезпечується нервовою системою і гуморально. Під час травлення секреція жовчі може збільшуватися вдвічі, що зумовлено секретином. Гуморально діють продукти гідролізу білків і жиру, які надходять у дванадцятипалу кишку, екстрактивні речовини їжі. Жовчогінні властивості має сама жовч, яка, всмоктуючись у кров, стимулює діяльність печінкових клітин. До травних соків, що надійшли з дванадцятипалої кишки, додається кишковий сік який утворюється в залозах слизової оболонки тонкої кишки, він містить комплекс ферментів, здатних закінчити гідроліз білків, вуглеводів і жирів.

Источник3

Із віком здатність печінки до регенерації зменьшується. У молодому віці регенерація печінки протікає на протязі декількох тижнів і з деяким надлишком (порядку 110%), а у похилих людей печінка відновлюється довше та тільки на 90% від попередніх розмірів.

Источник4

У дитини печінка дуже велика (4% маси тіла). Це пов'язане із навантаженням, що вона має. Утворює білки системи компліменту, глікоген, ліпіди. Впродовж 1 року маса печінки подвоюється. Суттєві зміни відбуваються у гепатоцитах: зростає кількість мітохондрій, зростає синтез глікогену. Часточкова будова печінки виявлюється лише у 5-річному віці, а остаточне завершення формування структури печінки – із 8 по 10 рік. Жовчоутворення спостерігається у плода. Нормальне функціонування печінки можна оцінити по кольору першородного калу (меконій). Він має бути чорний. Якщо так жовч вироблялась і виділялась у плода. Якщо світлий – гіпофункція печінки. У дітей до року – на 1кг маси тіла виділяється більше жовчі. В такій жовчі меньша концентрація жовчних кислот, холестерину та солей, але більше муцину та пігментів. Емульгуюча здатність меньша. В жовчі дітей більше таурохолевої кислоти ніж у дорослих. Бідність жовчі на жовчні кислоти є причиною стеареї. Жовчний міхур, що маєнакопичувати жовч, малий, вузький, із недорозвиненими сфінктерами. У 3місяної дитини об'єм 3 мл, у річної – 10 мл. Печінка – найменьш страіючий орган із добре вираженою регенерацією навіть у зрілому віці. Як за рахунок гіпертрофії гепатоцитів, так і за рахунок поділу (регенерація). В печінці багато стовбурових клітин. В страіючій печнці – інволютивні процеси: загибель гепатоцитів, заміщення їх сполучною жировою тканиною. Поліплоїдія. Більшість клітин молодої печінки – одноядерні. При старінні – зменьшується вміст глікогену, зменьшується детоксикаційна функція. Станріння пов'язане із зменьшенням кровопостачання печінки (особливо через ворітні судини). Причина – капіляризація синусоїдів. Капіляризація синусоїдів більш виражена при цирозі. Із 25 років печінковий кровотік зменьшується на 1% щорічно. Склеротизаця, звуження судин. Зменьшується площа дотику гепатоцитів із синусоїдами.