3.Вікові особливості вищої нервової діяльності.

Вища нервова діяльність включає безумовнорефлекторну та умовнорефлекторну діяльність. Існує багато безумовних рефлексів і способів їх класифікації. Від народження у дитини наявний комплекс безумовних рефлексів: смоктальний, хапальний Моро, підошовний рефлекс Бабінського (має зникати у дорослого). Із соціальних рефлексів, велике занчення для дитини мають ігрові. Зберігаючи свої біологічні основи, гра дітей набуває нових якісних особливостей – вона стає активним інструментом пізнання світу і, як і будь-яка інша людська діяльність, набуває соціального характеру. Гра є найпершою підготовкою до майбутньої праці та творчої діяльності. Ігрова діяльність дитини проявляється із 3-5 місяців постнатального розвитку та лежить в основі розвитку в неї уявлень про будову тіла та розвитку самосвідомості. У 7-8 місяців ігрова діяльність набуває “мавпувального та навчального” характеру та сприяє розвиткові мови, вдосконаленню емоційної сфери дитини та збагаченню її уявлень про оточуюче середовище. Із віку 1,5 роки гра дитини значно ускладнюється, до складу ігрових ситуцій вхадть мати та інші особи. Так створюються основи для формування міжособистісних суспільних стосунків.

Узагальнюючи цей незрозумілий текст можна виділити кілька значень ігрової поведінки для дитини

1.Під час ігор накопичується велика кількість сенсорної інформації, що, записуючись у синаптичних зв’язках між нейронами різних ділянок мозку, стає субстратом для диференціювання умовних рефлексів. Із нагромадженням сенсорної інформації зростає кількість конвергентних зв’язків і загальний інтелект.

2.У процесі мавпування дитина засвоює поведінку, яку інишими шляхами було б важко засвоїти. Нейрофізіологічною основою цього процесу є діяльність дзеркальних нейронів.

3.Велика кількість часу проведена у грі сприяє розвиткові диференціювального гальмування та збудження, коносолідації пам’ятних слідів.

Із 3-х років для вироблення умовних рефлексів у дитини провідне значення має харчове підкріплення. Із віком дедалі більшого значення набуває словесне підкріплення. Експерименти показали, що у дітей старше 5 років можна виробити будь-який умовний рефлекс за допомогою словесної стимуляції.

Дитина народжується із набором безумовних рефлексів, рефлекторні дуги, яких починають формуватися на 3-му місяці пренатального розвитку. Так, перші сисні та дихальні рухи з’являються у плода саме на цьому етапі онтогенезу, а активні рухи плода спостерігаються на 4-5 місяцях ВУР. На момент народження у дитини формується більшість вроджених безумовних рефлексів, що забезпечують нормальний гомеостаз.

Можливість простих харчових умовних реакцій, не дивлячись на морфологічну та функціональну незрілість мозку, виникає вже у 1-2 добу, а до кінця першого місяця утворюються сенсомоторні та вестибулярні умовні рефлекси. Усі ці рефлекси формуються повільно та легко гальмються.

Із 2-го місяця життя утворюються слухові, зорові та тактильні умовні рефлекси, а із 5-го місяця може вироблятися умовне гальмування.

На 2-му році розвитку дитини вдосконалюються усі види умовнорефлекторної діяльності та продовжується формування другої сигнальної системи. У віці 1 рік у дитини умовні рефлекси на семнсорні подразники утворюються у 8-12 разів швидше, ніж на слова. Надалі коефіцієнт співідношення цих показників починає наближуватись до 1.

У період до 3 років легко утворюються умовні рефлекси на сенсорні параметри предметів: розміри, вага, відстань, колір. У цей період легко формуються динамічні стереотипи. Формування динамічних стереотипів підвищує синаптичну пластичність, що є субстратом для формування нових стереотипів. Пам’ятні сліди швидко консолідуються.

У віці до 5 років домінуючого значення набувають процеси внутришнього гальмування, але запізнювальне та умовне гальмування виробляються важко.

До семи років дозрівають ділянки мозку, що входять до складу другої сигнальної системи: зона Брока, зона Верніке, дугоподібний шлях, асоціативні зони тім’яної кори, кутова звивина.

У пубертантний період зрівноваженість нервових процесів зменьшується. Баланс зміщується у сторону збудження. Сповільнюється приріст рухливості нервових процесів і процес диференціювання умовних рефлексів. Послаблюється гальмівна дія кори.

У страшому шкільному віці значно зростає вклад кори у вищу неврову діяльність.

У людей похилого віку, як правило, значно слабшають психічні процеси, умовні рефлекси виробляються важче, а їх згашення відбувається повільно. Знижується здатність до навчання, здатність до утримування, розподілення та перемикання уваги. Зменьшується об’єм короткочасної пам’яті, але не довготривалої.

Білет №12