14. Політика як суспільне явище

У найзагальнішому вигляді політологію, як правило, трактують як науку про політику. У Стародавній Греції під словом "політика" розумілося все те, що відносилося до державної діяльності. В.І.Ладь підкреслював, що "політика" - це наука державного управління, види, настрої, цілі государя, образ його дії, нерідко приховує мети. Політик - це розумний, спритний (не завжди чесний) державний діяч, що вміє "нахиляти справи на свою користь, до речі мовити 'і вчасно змовчати").

Макс Вебер зазначає: "Кажуть про валютну політику банків, про дисконтну політику Імперського банку, про політику профспілки під час страйку; можна говорити про шкільну політику міської або сільської громади, про політику правління, керівного корпорацією, нарешті навіть про політику розумної дружини, яка прагне управляти своїм чоловіком ". І в самому широкому сенсі слова, за зауваженням М. Вебер а, політика охоплює "всі види діяльності по самостійному керівництву".

Французький мислитель Поль Валері, оцінюючи політику, зазначав, що "політика - це мистецтво не давати людям займатися тим, що для них є головним". Німецький дослідник Н. Ноак у книзі "Що таке політика? Введення в науку ", виданої в Мюнхені, полемізуючи з П. Валері, підкреслював, що політика, навпаки, повинна бути мистецтвом схиляти людей до того, щоб вони дбали про те, що для них є головним. Американський політолог, професор Стенфордського університету Д. Хелд в книзі "Політична теорія і сучасна держава. Нариси про державу, владу і демократії трактує політику в найбільш загальному вигляді як боротьбу "за організацію людських можливостей". .

"Політика (від грецького" політика "- державні або суспільні справи) - сфера діяльності, пов'язана з відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, ядром якої є проблема завоювання, утримання і використання державної влади".

Відомо, що велику увагу дослідженню політики приділялася в марксизмі. В. І. Ленін, зокрема, розкриваючи різні грані політики, зазначав, що політика-це "пристрій державної влади", "участь у справах держави, напрям держави, визначення форм, завдань, змісту діяльності держави", що вона "є область відносин усіх класів і верств до держави і уряду, область взаємовідносин між усіма класами ", що" політика є концентроване вираження економіки ".

Розуміння політики: а) інтерпретація держави (і політики) в класових категоріях (марксизм); б) інтерпретація держави (і політики) в категоріях діяльності уряду (американська "наука про політику" і французька "політична наука"). Зрозуміло, така класифікація навіть основних тенденцій аналізу політики не є вичерпною. Наприклад, деякі автори, підкреслюючи пріоритет суспільних та індивідуальних Інтерес над державними, вказують, що необхідно уникати однобічності.

Представляється, що в підходах (про що свідчать також і польські вчені) зарубіжних і вітчизняних політологів в більшості своїй збігається головне - вказівка ​​на політику як область, сферу діяльності, відносин з приводу державної влади. Саме відносини з приводу державної влади виступають "ядром" всієї політичної сфери життя суспільства. Це трактування допоможе зняти протиріччя ряду точок зору. У її руслі політика може розглядатися і під кутом зору взаємодії народу з урядом, особистостей і мас, і як взаємодія соціальних груп з приводу влади і т.д.

У марксистській традиції в якості суб'єктів політики, це виявляється вже і з наведених вище положень, розглядаються переважно класи, соціальні групи, нації. Західна політична наука більшою мірою акцентує увагу на індивідах, їхній поведінці (підтримці, участі і т. Д.) У відношенні до інститутів влади, до політичної системи, хоча і не виключається розгляд таких груп, як правляча еліта, групи тиску.