22. Тоталітарний політичний режим

Тоталітарний режим характеризується абсолютним контролем держави над всіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі й пануючій ідеології. Тоталітарні режими найчастіше виникають у надзвичайних умовах: наростаючої нестабільності, глибокої економічної й політичної кризи в суспільстві, необхідності швидкого рішення стратегічних завдань. Його встановлення розглядається як спосіб подолання зазначених проблем і досягнення певних цілей. Ознаки: 1. Занадто централізована структура влади, що має пірамідальну форму, вершину якої вінчає вождь (лідер). Пануюча група не несе відповідальності ні перед яким виборним органом, концентруючи у своїх руках законодавчу, виконавчу й судову владу. 2. Монопольний державний контроль над економікою, засобами масової інформації, культурою, релігією. 3. Повне безправ'я людини. Політичні права й свободи зафіксовані формально, але реально відсутні. Закони захищають тільки інтереси правлячої еліти, представлені як інтереси держави. 4. Поліція й спецслужби поряд з функціями забезпечення правопорядку виконують функції каральних органів і виступають як інструмент масових репресій. 5. Володарювання однієї партії, фактичне зрощування її професійного апарата з державою, заборона опозиційно настроєних сил. 6. Домінуючими методами керування є примус, насильство, терор.

23. Авторитаризм

Авторитари́зм — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. Характерною рисою є зведення нанівець місцевого самоврядування,застосування репресій і терору. Авторитаризму властиві наступні характерні ознаки: 1. У центрі й на місцях відбувається концентрація влади в руках одного або декількох, тісно взаємозалежних органів при одночасному відчуженні народу від реальних важелів державної влади. 2. Політичні права й свободи громадян значною мірою обмежені. Закони захищають переважно інтереси держави, а не особистості. У законодавчій сфері діє принцип: “усе, що не дозволено – заборонено”. 3. Відсутній чіткий поділ влади. Значна концентрація виконавчої й найчастіше законодавчої влади – у руках глави держави. 4. Існує частковий плюралізм, опозиція не допускається, може існувати лише імітація багатопартійності. 5. Формування органів влади не демократичним шляхом, а за допомогою призначення "зверху".  6. “Силові” структури суспільству практично непідконтрольні й часом використовуються в сугубо політичних цілях. Можна виділити наступні основні типи авторитарних режимів: партійні, військові, національні й ін. Особливість партійних режимів полягає в здійсненні монопольної влади якою-небудь партією або політичним угрупованням. (Марокко, Непал).