15. Політика як специфічна діяльність

Політична діяльність — специфічний вид людської діяльності, спрямований на регулювання і збалансування інтересів та відносин між соціальними (національними) групами, політичними суб’єктами, що відображають їх інтереси, з одного боку, та між ними і державними інституціями. з іншого, досягнення в суспільстві злагоди та консенсусу”

Під час вивчення політичної діяльності та її конкретної ланки — політичної дії — потрібно враховувати такі їх особливості:  — по-перше, специфічний зв'язок діяльності й бездіяльності, позитивних політичних дій, зміст яких полягає у тому, щоб "зробити щось" задля досягнення певної мети, і негативних політичних впливів, суттю яких є те, щоб "перестати щось робити" і "дозволити трапитися певним подіям". У політичному житті конкретні наслідки може мати як активність, дія, так і пасивність, утримання від дії. Існує навіть спеціальний термін "абстенціонізм", який застосовують на означення свідомого невтручання у перебіг подій для отримання конкретних політичних наслідків;  — по-друге, особливе співвідношення вмотивованої цілеспрямованої активності політичного суб'єкта і різних форм неусвідомленої, спонтанної участі людей у політиці, раціональних та ірраціональних сполук і чільників політичної діяльності (рис. 4.3);  — по-третє, так звана парадоксальність наслідків політики. За певних ситуацій нібито продумана і цілеспрямована політична діяльність призводить до вкрай інших, часто протилежних, неочікуваних і небажаних результатів.

За визначенням українських політологів політична діяльність — невід’ємна складова загальної людської діяльності, специфічна сутність якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп (класів, партій, суспільних організацій тощо), спрямованих на реалізацію їх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади

16. Структура властивості та рівні організації політики

Політична діяльність — специфічний вид людської діяльності, спрямований на регулювання і збалансування інтересів та відносин між соціальними (національними) групами, політичними суб’єктами, що відображають їх інтереси, з одного боку, та між ними і державними інституціями. з іншого, досягнення в суспільстві злагоди та консенсусу”

Під час вивчення політичної діяльності та її конкретної ланки — політичної дії — потрібно враховувати такі їх особливості:  — по-перше, специфічний зв'язок діяльності й бездіяльності, позитивних політичних дій, зміст яких полягає у тому, щоб "зробити щось" задля досягнення певної мети, і негативних політичних впливів, суттю яких є те, щоб "перестати щось робити" і "дозволити трапитися певним подіям". У політичному житті конкретні наслідки може мати як активність, дія, так і пасивність, утримання від дії. Існує навіть спеціальний термін "абстенціонізм", який застосовують на означення свідомого невтручання у перебіг подій для отримання конкретних політичних наслідків;  — по-друге, особливе співвідношення вмотивованої цілеспрямованої активності політичного суб'єкта і різних форм неусвідомленої, спонтанної участі людей у політиці, раціональних та ірраціональних сполук і чільників політичної діяльності (рис. 4.3);  — по-третє, так звана парадоксальність наслідків політики. За певних ситуацій нібито продумана і цілеспрямована політична діяльність призводить до вкрай інших, часто протилежних, неочікуваних і небажаних результатів.

За визначенням українських політологів політична діяльність — невід’ємна складова загальної людської діяльності, специфічна сутність якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп (класів, партій, суспільних організацій тощо), спрямованих на реалізацію їх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади