39. Сутність функції і класифікації форм навчання

Форми органiзацii навчання  Навчальний процес у вищих навчальних закладах здiйснюється у таких формах: навчальнi заняття, виконання iндивiдуальних завдань, самостiйна робота студентiв, практична пiдготовка, контрольнi заходи.  Основнi види навчальних занять у вищих навчальних закладах: - лекцiя; - лабораторне, практичне, семiнарське, iндивiдуальне заняття; - консультацiя. Iншi види навчальних занять визначаються у порядку, встановленому вищим навчальним закладом.(так сказано в законе)

У процесі організації навчання у вищій школі можна виділити наступні форми.

Очна форма навчання (іноді її називають денний, але таке прив'язання навчання до часу доби стає все менше виправданим). Навчання здійснюється, як правило, з відривом від виробництва і основним акцентом на аудиторні заняття в умовах безпосереднього контакту учнів з викладачами і між собою. Переваги такого навчання полягають в максимальному обсязі "навчально-виховують" взаємодій всіх учасників освітнього процесу, в можливості використовувати всі види педагогічного контролю, в широкій представленості групових методів навчання і, нарешті, в можливості дати максимальний обсяг змістовного матеріалу.

Заочна форма навчання - пряма протилежність очній формі - обсяг безпосередніх контактів учнів і викладачів різко знижений (домінують самостійні форми роботи), присутній в основному рубіжний і випускний контроль, обсяг досліджуваного матеріалу неминуче скорочений. Специфіка заочного навчання в тому, що для деяких видів освіти (наприклад, медичного) вона практично непридатна.

Очно-заочна (вечірня) форма - за всіма параметрами займає проміжне положення між очної та заочної формами.

Екстернат - повністю самостійна підготовка з присутністю тільки випускного контролю.

До цього переліку можна додати "дистанційне навчання" (діалог між викладачем і студентом здійснюється через електронну пошту або Інтернет), а також документальне навчання (за листуванням) [141].

До організаційних форм навчання, які одночасно є способами безперервного управління пізнавальною діяльністю студентів, відносять:

· Лекції,

· Семінари, просемінари, спецсемінари,

· Колоквіуми,

· лабораторні роботи,

· Практикуми та спецпрактикуми,

· Самостійну роботу,

· Науково-дослідну роботу студентів,

· Виробничу,

· Педагогічну;

· Дипломну практики та ін.

 Серед перерахованих форм роботи у вузі найважливіша роль відводиться лекції, яка одночасно є найскладнішим видом роботи і тому доручається найбільш кваліфікованим і досвідченим викладачам (як правило, професорів і доцентів).

40. Лекція як форма організації і як метод навчання.

Навчальна лекція (лат. lectio - читання) - логічно завершений, науково обґрунтований, послідовний і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності на­очністю та демонструванням дослідів

Лекція (лат. lectio - читання) - систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки.

Види лекції як форми організації навчання:

Вступна лекція зорієнтована на те, щоб дати студен­там загальне уявлення про завдання і зміст усієї навчаль­ної дисципліни, розкрити її структуру й логіку розвитку конкретної галузі науки, техніки, культури, взає­мозв'язок з іншими дисциплінами, а також сприяти заці­кавленості предметом.

Настановчу лекцію використовують для студентів за­очної форми навчання. На такій лекції, роблять детальний огляд наявних підручників та навчальних посібників, дають методичні поради студен­там, як самостійно працювати над курсом.

Тематична лекція. Вона є основним видом лекції у вищій школі; висвітлює конкретну тему навчальної програми з певної дисципліни. Такі лекції поділяють на вступні і підсумкові. 

Оглядова лекція. Передбачає систематичний аналіз найважливіших наукових проблем курсу, які пов'язані з практичним досвідом студентів, завданнями професійної діяльності. Таку лекцію читають перед виробничою практикою, написанням дипломних (магістерських) робіт або складанням державних іспитів.

Консультативна лекція. Вона доповнює і уточнює матеріал оглядової, висвітлює розділи курсу, які викликають труднощі під час самостійного вивчення.

Лекційний спецкурс. Виходить за межі навчальної програми, значно розширює і поглиблює наукові знання, полегшує їх творче осмислення, "вводить" студентів у проблематику певної наукової школи. Найчастіше спецкурси ґрунтуються на матеріалі науково-дослідної роботи викладача.        

За способом викладу навчального матеріалу виок­ремлюють такі види лекції: проблемні лекції, лекції-візуалізації, бінарні лекції, або лекції-дискусії, лекції із зазда­легідь запланованими помилками, лекції-прес-конференції (А. Алексюк).

Найдоцільніша форма запису лекції - тези, які звичайно викладач виділяє інтонацією, при цьому сповільнюючи темп мовлення, повторюючи сказане двічі.

В той же самий час лекція відноситься до групи словесних методів навчання, тобто паралельно із формую є і методом навчання. Метод лекції передбачає ознайомлення студентів з її планом, що допомагає їм стежити за думкою вчителя, послідовністю розкриття теми. Важливо навчити в тезисно занотовувати зміст лекції, виділяти в ній головне. Доцільно хоча б вибірково перевіряти конспекти лекцій, знайомити з допустимими скороченнями слів. Лекція як найважливіший общедидактический метод навчання використовується перш за все у вищій школі, але з деякими корективами застосовується і в старших класах навчальних закладів середнього рівня. Лекція відрізняється від інших видів навчальних занять кількістю інформації, що повідомляється, вона присвячується, як правило, опису складних систем, зв'язків, залежностей причинно-наслідкового характеру. Її тривалість зазвичай становить дві академічні години.