9. Стандарти освітньої діяльності та вищої освіти. Типи внз

Стандарт освітньої діяльності – сукупність мінімальних вимог до кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчально-виховного процесу вищого навчального закладу.

Стандарти освітньої діяльності розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності та є обов’язковими до виконання всіма вищими навчальними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування.

Стандарт вищої освіти – сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної галузі знань та кожної спеціальності.

Стандарт ВО визначає вимоги: обсяг кредитів ЄКТС, перелік компетентностей випускника, нормативний зміст підготовки, форми атестації, вимоги до наявного внутрішнього забезпечення, проф стандартів.

Типи внз:

Університет- багатогалузеві(класичні, технічні), галузеві(техн, пед, гум, теол, мед, ек,)

Академія / Ін-т(техн, пед, богос, мед, юр, мист, агр, екон, культ)

Коледж – галузь внз., структ підрозділ. Включено до єдиної держ бази

Націонал внз. Статус – за пропозиц Нац агенства. Право отримувати кошти, визначати норми часу наук-пед працівн,розподіл держ замовлення.

Консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі мистецтва і культури ­музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін. Консерваторія проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Традиційно вищі навчальні заклади третього та четвертого рівнів акредитації мають свої підрозділи - інститути, факультети (3 кафедри), кафедри, бібліотеки, наукові лабораторії, філії

Ст-ра визначається статутом і полож про ст-ру

10. Методологія педагогіки вищої школи.

Методологія - це:

1)   сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в певній науці;

2)   вчення про методи пізнання та перетворення дійсності.

Методологія – система принципів і засобів організації та побудови теоретичної й практичної діяльності, а також вчення про цю систему.Вчення про принципи побудови, способи, методи науково-пізнавальної діяльності. -теорія наукового пізнання в конкретній науковій дисципліні (у вузькому розумінні).

-наука про головні підходи, форми, способи пізнання та зміни навк світу (Артинський). -предметом є процес пізнання навч-вих процесу. -описові знання-знання емпіричні. Фундаментальні знання-знання теоретичні.+ квазіметричні знання-методологічні знання.

-теоретичні дослідження (форм поняття, закони, закономірності, що стосуються процесу навчання і виховання. Розкривають локальні проблеми.).- загально теоретичні дослідження (при виборі оптимальних методів і прийомів. Спектр більш ширший. Виконують методологічну функцію.) -Методологічні установки (визначення мети дослідження. розгляд дидактичних, вих. Проблем з позиції багатьох наук про людину. Вивчення усіх процесів з їх зовн і внутр обумовленості їх розвитку. Орієнтація на системний підхід у досл-ні) -вивчення складних системних об*єктів.

Методологія дослідження педагогічних проблем вирішує насамперед стратегічні проблеми і включає в себе принципи й методи пізнання в педагогічній теорії та практиці.  Предметом методології дослідження проблем педагогіки є процес цього дослідження, а результатом – система правил, рекомендацій щодо його проведення. Під час вивчення процесу пізнання педагогічної дійсності акцентується увага на методах дослідження педагогічних проблем, їхніх особливостях та взаємозв'язках, співвідношеннях якісних та кількісних характеристик, змістових і формалізованих методів, наукових фактів і гіпотез, на типах і рівнях досліджень, методологічних проблемах прогнозування розвитку теорії та практики виховання й навчання тощо. Розрізняють три види методології:

1. Філософську або фундаментальну - систему діалектичних методів, які є найзагальнішими і діють на всьому полі наукового пізнання, конкретизуючись і через загальнонаукову, і через часткову методологію.

2. Загальнонаукову, яка використовується в переважній більшості наук і базується на загальнонаукових принципах дослідження: історичному, логічному, системному, моделювання тощо. Сучасні дослідники в наукових розробках віддають перевагу системно-діяльнісному підходу, тобто дослідженню комплексної взаємодії суттєвих компонентів: потреба -► суб´єкт -► об´єкт -► процеси -► умови -► результат. Це забезпечує цілісність, комплексність, структурність, взаємозв´язок з зовнішнім середовищем, цілеспрямованість і самоорганізацію дослідження, створює умови комплексного вивчення будь-якої сфери людської діяльності.

3. Частково-наукову - сукупність специфічних методів кожної конкретної науки, які є базою для вирішення дослідницької проблеми.