11. Класифікація видів методологічних знань

-знання про знання (цілі, завдання), знання про незнане, знання про процес пізнання.

У структурі методологічного знання Е.Г. Юдін виділяє чотири рівні: філософський, загально-науковий, конкретно-науковий, технологічний.  Зміст вищого- філософського рівня методології складають загальні принципи пізнання і категоріальний апарат науки в цілому. Методологічні функції на цьому рівні виконує вся система філософського знання: філософські категорії, закони, закономірності, підходи.

Другий рівень - загально-наукова методологія - представляє собою теоретичні положення, які можна застосувати до всіх або до більшості наукових дисциплін.

Третій рівень - конкретно-наукова методологія - це сукупність методів і принципів, що застосовуються в тій або іншій науці.  Четвертий рівень - технологічна методологія - складають методика і техніка дослідження, тобто набір процедур, які забезпечують одержання достовірного емпіричного матеріалу та його первинну обробку. На цьому рівні методологічне знання носить чітко виражений нормативний характер. 

Всі рівні методології взаємопов'язані і мають певне саморух. При цьому філософський рівень виступає в якості загальної методології та змістовної підстави всякого методологічного знання. 

12.Змістовні характеристики загальнонаукових та конкретно-наукових методологічних підходів.

1. Теорія системного підходу (Афанасьєв, Юдін). Розгляд об*єкта, як систему. Встановлення її елементів, впорядкування зв*язків між ними, системо утворюючі чинники. З*єднання елементів у цілісну ситему. Розгляд системи з точки зору теперішнього, минулого, майбутнього. 2. Антропологічний підхід (Блонський). Орієнтація на людину, як біо-соціокультурну, псих істоту. Орієнтація на людську діяльність у всіх її вимірах. Пошук способів і умов становлення людини як сам ост об*єкта.

3. Культурологічний підхід (Рогіна, Соколова, Крилова). Розгляд досл об*єкта, як певного культ явища або процеса. Певний феномен культури. Системна реконструкція культури, облік суб*єктів культ розвитку. Єдність аксіологічного, творчого потенціалу тощо. Залучення студентів до культ аспектів.

4.Теорія діяльнісного підходу. Емоційний, інтелектуальний, діяльнісний компоненти розвиваються тоді, коли людина включена в діяльність.

5. Аксіологічний підхід (Фродов). Вивчення об*єкта з певних ціннісних позицій, з боку її психологічної структури. Форми ідеалів, переконань, джерел мотивації людини.

6. Особистісно-орієнтований підхід (Ананьєв). Пріоритетність мети у педаг процесі. Глибоке пізнання структури дослідження людини. Виявлення факторів, які мають вплив на розвиток людини.

7. Суб*єктний підхід. (Божович, Петровський). Врахування суб природи особистості. Перетворення своєї життєдіяльності. Всі свої зовнішні впливи пропускає через внутр «я»- визначення суб*єкта розвитку.

8.Компетентнісний підхід. Цільовий, змістовний рівень на кінцевий результат. Формування проф. компетентностей майбутнього фахівця.

9. Діалогічний підхід. Діалог забезпечує обмін інформацією і людськими цінностями. Засіб розумового розвитку. 10. Соціально-педагогічний підхід. Вивчення, облік індивід особливостей людини, особливостей розвитку вливів зовн факторів середовища.

13. Сутність, функції та умови використання методів наукового дослідження Загальнометодологчні та філософські принципи наукового пізнання впливають на методи конкретно-наукового пізнання, тому науковий метод повинен обиратись відповідно до галузі, у якій відбувається науковий науковий пошук. Тобто, в залежності від ступеня складності дослідження змінюються і методи його вирішення, види експерименту, прийоми і засоби.

Метод-це підхід (прийом, засіб) теоретичного дослідження або практик втілення явища (процесу).

Метод-система прийомів, що застосовуються для здобуття певних матеріалів дослідження.

Основна функція методу - внутрішня організація і регулювання процесу пізнання або практичного перетворення того або іншого об'єкта.

Методи, що застосовуються у науковому дослідженні залежать не лише від самого предмету, а й від рівня дослідження- емпіричного чи теоретичного.

Для емпіричного рівня характерні такі методи, як спостереження, експеримент, опис, статистика тощо.

Для теоретичного рівня- методи аналізу-синтезу, індукції-дедукції, аналогії, тощо.

Основні вимоги до використання методів.

1. Детермінованість підходу, тобто обумовленість закономірностями як об*єкта, так і пізнавальної діяльності.

2. Заданість методу ціллю дослідження, тобто відповідність усіх компонентів методу цілі дослідження.

3. Результативність та надійність методу. Наявність результату з високим ступенем достовірності.

4. Ефективність. Як умова досягнення мети з мінімальними зусиллями та макс результатом.

5. Економічність. Можливість досягнення конкретних результатів без впровадження додаткових зусиль.

6. Доступність у розумінні та застосуванні.

-обгрунтування методики наук дослідження. Методика- сукупність засобів, умов, пов*язаних у систему логікою досягнення результатів. Система досл діяльності. Компоненти- теоретико-методологічна частина, історико-теоретична частина, практична частина.

Умови. –встановлення всіх складових елементів явища. –визн зв*язків, залежності всіх елементів від всіх інших. –побудова моделі, що характ організованістю, ієрархічністю. –розкриття залежності системи від зовн умов.