6.3. Дуалізм сучасного етапу глобалізації

Дуалізм сучасного етапу глобалізації

потребує розгляду з позицій

єдності

як матеріальних,

так і духовних засад

існування людства.

У переважній більшості праць,

присвячених проблемі глобалізації,

першочергова увага

приділяється

економічним та передусім

фінансовим проблемам глобального розвитку.

Дуалізм сучасного етапу глобалізації

акцентує увагу на

посиленні ролі

духовних факторів,

які ґрунтуються на світоглядних концепціях,

на системах цінностей,

що формують

ментальність та поведінку

різних народів нашої планети.

Очевидним стає те,

що розв’язання проблем засобами

лише матеріального стимулювання

і тим більше

економічного примусу

неможливо.

Тобто, логічно визнати,

що у XXI ст.

в умовах надзвичайного розвитку

науки і техніки необхідність

повернення до Бога та

збереження цивілізаційної ідентичності, самобутності держав,

унікальні традиції і цінності

яких стануть основною

для формування

континентальної моделі

постекономічного,

інформаційного суспільства,

покликаного

відтворити в нових умовах

гармонічні відносини людини,

суспільства і природи.

Тема 7: Парадоксальна природа глобальних трансформацій

7.1. Сутність поняття «парадокс» і його прояви в економіці

7.2. Парадокс глобалізації за Д.Родріком та іншими вченими

7.3. Особливості глобальних трансформацій в сучасному світі

7.4. Прояви парадоксів в глобальних трансформаціях

7.1. Сутність поняття «парадокс» і його прояви в економіці

Як зазначає

провідний український

економіст-міжнароднік А.С.Філіпенко:

«Феномен глобалізації,

до якого в кінці XX –

на початку XXI ст.

прикута пильна увага науковців,

політиків широкого загалу,

є чи не найбільш контроверсійним

у сучасній соціальній науці,

та прямо протилежно

оцінюється представниками

різних наукових шкіл,

політичних партій і рухів.

1. З одного боку,

здійснюються спроби

тлумачення глобалізації

як об’єктивного закономірного процесу,

що охоплює

економіку,

політику,

культуру та ін. сфери життя суспільства.

2. З іншого –

вона розглядається

як штучне, насильницьке явище,

що формується

під тиском розвинутих націй

та економічно могутніх держав,

особливо

транснаціональних корпорацій (ТНК),

із метою вирішення

власних проблем

та реалізації

в глобальному середовищі

егоїстичних інтересів».

Ця контроверсійність феномена

глобалізації

цілком логічно знаходить вираження

у парадоксах глобалізації,

які виявляються дослідниками у різних проявах глобалізації.

7.2. Парадокс глобалізації за д.Родріком та іншими вченими

Д.Родрік аналізує

причини парадоксу глобалізації,

який він також називає

трилеммою глобалізації,

припускаючи

наявність конфлікту

між демократією,

економічною глобалізацією

і необмеженою автономією

або суверенітетом держав.

Родрік стверджує,

що співіснування цих

трьох цілей політики

на рівні національної держави

є неможливим.

Квінтесенцією парадоксу він

вважає конфлікт між

демократичною системою

державного управління,

далекосяжною інтеграцією

економіки окремих держав

у світову економіку

(гіперглобалізація) і суверенітетом,

особливо щодо

економічної і соціальної політики.

На думку Родріка,

можна поєднати не більше двох

з вищезазначених політичних цілей,

на що досі в дискурсі

проблеми глобалізації

не звертають увагу.