2.2. Еволюція концепцій глобалізації

Слово «глобалізм» по ходить від англійського global – всезагальний, латинського globus terrae – земна куля.

Синонімом терміна виступає французька версія цього поняття – мондіалізм.

Спрощено глобалізм розглядається як система поглядів на сукупність найважливіших проблем, що постають перед людством, і шляхів їх розв’язання.

Глобалізм, вважає відомий український вчений Т.В. Кальченко, є ідеолого-політичною платформою, своє рідною доктриною, надбудовою, змістовним центром процесів глобалізації, тією точкою відліку, звідки виходить уся множина векторів сучасного світового економічного розвитку.

Формування сучасних характеристик глобалізму як ідеології відбулося на тлі історично ї перемоги прибічників

геополітичної стратегії талассократії (могутності моря)

над прибічниками

стратегії теллурократії (могутності суші).

Взагалі ж залежно від домінування тієї чи іншої стратегії глобалізм може набувати тих чи інших модифікованих ідеологічних форм.

Теллурократія є історично обумовленою фіксованим простором, стійкістю якісних орієнтацій і характеристик.

На цивілізаційному рівні це знаходить відображення у певній консервативній державно-політичній моделі, її жорстких юридичних нормативах.

Твердість Суші відбивається у твердості етичних і соціальних традицій, колективізмі та ієрархічності.

Талассократія, на відміну від теллурократії, ґрунтується на протилежних базисах і демонструє більший динамізм, рухомість, схильність до технологічного розвитку.

Її пріоритетами є індивідуалізм як вища цінність, розмитість юридичних і етичних норм.

Такий тип цивілізації швидко розвивається, активно еволюціонізує, легко змінює зовнішні культурні ознаки, зберігаючи незмінною лише внутрішню ідентичність загальної установки.

Континентальна геополітична традиція пов’язує глобалізацію з наступом талассократії. О.С.Панарін зазначає, що

світові війни XX ст. представляють одну історичну подію, що розгортається у часі. Ця «Велика світова війна» й створила умови реалізації глобалізаційного проекту.

Існує також оцінка глобалізації як

тотального наступу атлантизму

з метою

остаточного руйнування континентального типу цивілізації.

Цінністю такого підходу є насамперед підкреслення залежності розвитку глобалізації від територіального імперативу розвитку суспільства та від конфігурації співвідношення сил у світі.

Засновник геополітики – британський географ, дипломат і політичний діяч, один із засновників Лондонської школи економіки Х.Макіндер вважав протистояння між талассократією і теллурократією об’єктивним історичним процесом.

Сутність континентального глобалізму.

У 60–80-х рр. ХХ ст. набув розвитку континенталізм, завданням якого було на ідеологічному рівні протистояти атлантизму.

Атлантистська лінія геополітики.

Розвиток американської (атлантистської лінії) геополітики після 1945 р. являв собою розвиток теорії Х.Макіндера, А.Мехена, Н.Спікмена. Американський вчений С.Коуен запропонував розподіляти

основні геополітичні реалії

на «ядра» і

«дисконтинуальні пояси».

Яскравий представник

«ліберального антифундаменталізму»

Дж.Сорос у своїй праці

«Криза глобального капіталізму.

Відкрите товариство під загрозою»

виступає перш за все як

палкий прихильник Карла Поппера і його теорії про відкрите суспільство та його ворогів.