Тема 12: Конкурентна стратегія розвитку України в умовах глобалізації

12.1. Позиціювання України в глобальній економічній системі

12.2. Транснаціоналізація та глобалізація українського бізнесу

12.3. Геоекономічні пріоритети України

12.4. Взаємодія із глобальними регулятивними інститутами

12.5. Інноваційно-технологічна модель розвитку економіки України

12.1. Позиціювання України в глобальній економічній системі

Глобальні трансформаційні процеси, що відбуваються в національній економічній системі України як елементі глобальної економіки та глобального ринку об’єктивно вимагають узгодження ринкових перетворень та національної економічної політики з глобалізованою світовою економічною системою, з її структурою, механізмами функціонування та регулювання (у т.ч. ринкового саморегулювання, корпоративного управління та взаємодії з глобальними наддержавними регуляторними інституціями, такими як ООН, МВФ, СБ, СОТ, МОП, ОЕСР та ін.), в напрямі та з метою адаптації національної економіки (і насамперед її структури, стандартів продуктивності та якості, рівня людського розвитку за індексом розвитку людського потенціалу, конкурентоспроможності товарів та послуг, науково-технологічного, інфраструктурного та інституціонального забезпечення) до стандартів, вимог, трендів та принципів функціонування модерної глобальної економічної системи, що має стати основою та запорукою поступового та взаємовигідного як для України, так і для світової спільноти інтегрування національного господарства в регіональні міжнародні та глобальну економічні системи.

12.2. Транснаціоналізація та глобалізація українського бізнесу

На сучасному етапі розвитку світової економічної системи, її трансформації у глобальну економіку особливого значення набувають процеси транснаціоналізації, які проявляються у створенні та розвитку транснаціональних корпорацій (ТНК), у посиленні ролі й мобільності світового капіталу в усіх його формах і особливо у формі глобальних прямих іноземних інвестицій (ПІІ).

Однак діяльність ТНК в Україні спричиняє й негативні наслідки: – держава стає фінансово залежною від стратегії діяльності ТНК;

– корпорації впливають на уряд, відстоюючи власні інтереси;

– придушення та знищення національних виробників, які мають низьку конкурентоспроможність продукції на світовому ринку;

– міжнародні компанії порушують певні права національної робочої сили, законодавство у сфері охорони навколишнього середовища тощо.

Слід зазначити, що ряд українських дослідників вважають, що ТНК в Україні не виконали своєї місії, не стали локомотивами її економічного розвитку.

Для подолання негативних наслідків діяльності ТНК українському уряду необхідно удосконалити законодавчу та нормативну базу щодо функціонування ТНК, здійснити модернізацію вітчизняних підприємств, підвищивши їх конкурентоспроможність, підтримувати національного товаровиробника, зменшуючи залежність від діяльності іноземних ТНК, створити сприятливий інвестиційний та бізнес-клімат для компаній як вітчизняного, так і іноземного походження.

У цілому можливості окремих держав протистояти тиску потужних ТНК доводиться визнати обмеженими. Тому основним завданням для держави є узгодження інтересів ТНК зі стратегічними інтересами економіки України [15, с. 205-206].

12.3. Геоекономічні пріоритети України

Визначення геоекономічних пріоритетів стало для України одним із найгостріших питань розвитку держави після здобуття нею незалежності.

Проблема вибору ефективної національної геоекономічної моделі, тобто схеми побудови механізмів співробітництва з іншими країнами, є однією з ключових для динамічного розвитку держав. Виходячи з цього, а також враховуючи своє об’єктивне місце в міжнародному співтоваристві, реальне оточення і рівень розвитку, різні країни обирають прийнятний для себе інтеграційний алгоритм, необхідне модульне співвідношення тих або інших геостратегічних напрямів зовнішньої орієнтації.

Визначення геоекономічних інтеграційних пріоритетів України має ґрунтуватися на особливостях її зовнішньоекономічної політики з урахуванням системи зовнішньої торгівлі, впливу зовнішніх інвестицій, вітчизняного потенціалу експортно-імпортної диверсифікації, міжнародного руху капіталів і валютних взаємовідносин.

12.4. Взаємодія із глобальними регулятивними інститутами

Необхідною умовою ефективного економічного розвитку України є її тісна взаємодія з глобальними регулятивними інститутами, найважливішими з яких є Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Всесвітній банк (ВБ).

Насамперед інтеграція України у світовий економічний простір пов’язана з керованою державою трансформацією торговельного режиму на засадах СОТ. Україна почала процес приєднання до системи ГАТТ/СОТ у 1994 році, а з травня 2008 р. є членом СОТ. Вміле використання переваг членства України в СОТ сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українських товарів, послуг, підприємств на зарубіжних ринках через застосування справедливих правил гри, сприятиме внутрішньому структурному оновленню.

У ході взаємодії із Міжнародним валютним фондом пріоритетними цілями названо узгодження програм фінансової стабілізації в Україні з нагальними завданнями структурної політики в країні, краща координація грошової, податкової політики та політики платіжного балансу, стабілізація співвідношення між пропозицією грошей та цінами, реальним ВВП, збільшення можливостей Національного банку України здійснювати ефективну кредитну політику, використовуючи інструменти грошової політики. Важливим напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Зокрема, за рахунок кредитів МВФ Україні вдалось успішно провести грошову реформу та ввести конвертованість гривні за поточними операціями