9.4. Прогностичні сценарії розвитку глобалізації

Глобалізація за логікою

власного розвитку передбачає

інтегральний характер розвитку,

єдину мету і спільність

перспективи для світової системи.

Симптоми розвитку

багатьох процесів

за катастрофічним сценарієм

є достатньо очевидними.

Розвинуті країни,

сформувавши власний колосальний

військово-економічний потенціал,

утворили асиметричний,

нічим не компенсований

осередок напруги,

вільна енергія якого

є експансивною і

«розриває» світову систему

за лініями і шарами

соціально-культурної нерівності

і різноманітності.

Саме по кордонах

цих соціально-культурних розломів

накопичується напруга.

Можна сформулювати

такі прогнози

(помірно-оптимістичний варіант):

1) Як технологічний і

економічний процес,

глобальна інтеграція незворотня,

її не можна відмінити чи зупинити.

Це означає, що

процеси глобалізації

продовжуватимуться, хоча можливо

й не такими стрімкими темпами,

як останні 10–15 років.

Вплив глобалізації на

внутрішній стан втягнутих

до неї країн зростатиме,

супроводжуючись,

зокрема, і негативними ефектами,

пов’язаними з

проблемами імміграції,

міжетнічних суперечностей тощо.

2) Економічне зростання Китаю

і низки інших великих держав,

загострення міжнародної конкуренції

і боротьби за доступ до ресурсів

сприятимуть підвищенню ролі

регіональних інтеграційних об’єднань,

а також, можливо,

посиленню протекціоністських

чи навіть ізоляціоністських тенденцій

як з боку

провідних промислових держав,

так і інших країн,

зацікавлених перш за все

у розвитку внутрішнього ринку.

3) Явний і неявний

спротив політиці

неоліберальної глобалізації

на даному історичному етапі

посилюватиметься.

Мабуть,

транснаціональним корпораціям

і міжнародним

фінансовим організаціям

доведеться найближчим часом

мати справу

з подальшою активізацією

протестних рухів

як ліводемократичного,

так і ультраправого, націоналістичного штибу.

4) Західні держави і

міжнародні організації

змушені будуть більшою мірою

враховувати інтереси інших країн,

що втягуються в глобалізаційні процеси.

5) У результаті

спротиву «культурного середовища»,

дій супротивників неолібералізму

і змін в

управлінській політиці корпорацій

глобалізаційні процеси

більшою мірою

набуватимуть форми,

що віддзеркалюватиме

місцеві особливості,

звичаї та традиції.

У соціологічній літературі

це вже одержало

назву «локалізації» чи

«глокалізації»

(від об’єднання слів

«глобалізація» і «локалізація»).

6) Глобальна нерівність

зберігатиметься,

але поступово розширюватиметься

коло країн, в межах якого

збільшуватиметься

різниця за доходами

і за доступністю

елементарних життєвих благ

стабілізується чи

стане

зменшуватися в результаті

більш дієвих заходів

зі скорочення бідності та

створення для

менш розвинених країн

можливостей

більш ефективного використання

технічного прогресу,

а також внаслідок

завершення

демографічного переходу –

стабілізації чисельності населення.

7) Через загрози

екологічних катастроф

і вичерпання

невідновлюваних природних ресурсів

збережеться актуальність

принципу сталого розвитку,

більш того, вона буде зростати.

Єдина можливість усунути загрозу

виживанню людства –

це зменшення

глобального антропогенного впливу

на довкілля до межі,

що відповідає

регуляційному потенціалу біосфери.

Усвідомлення імперативів

сталого розвитку і взаємозв’язку

між стабільністю і глобалізацією

має спонукати

промислово розвинуті країни,

у їх власних інтересах,

прийняти норми і правила,

що регулюють і упорядковують

функціонування глобальних ринків.

Механізм досягнення цілей

стійкого розвитку має бути

запущений у цьому сторіччі –

більше часу людству не дано.

8) Створюючи все більш

щільну мережу

світових взаємозв’язків і

взаємозалежностей суспільств,

глобалізація посилить

шанси кооперативної системи

міжнародної безпеки і стабільності,

що спиратиметься на підтримку

США, Китаю,

Європейського Союзу

та інших великих держав.

У довготривалій перспективі

все більш виразно

видимі три головні сценарії

долі локальних цивілізацій в XXI ст.

– їхні розчинення,

трансформації

чи зіткнення.