Рекомендована література

1. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів. – Харків: ОВС, 1990. – 164 с.

2. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: навч. посіб. / М.В. Артюшина, Л.М. Журавська, Л.А. Колесніченко та ін..; За аг. Ред. М.В. Артюшеної. – К.: КНЕУ, 2008. – 336 с.

3. Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рибалко. – СПб.: Речь, 2001. – 688 с.

4. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. – К.: Професіонал, 2004. – С. 283-302.

5. Щотка О.П. Вікова психологія дорослої людини: Навч. вид. – Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2001. – 194 с.

Практичне заняття № 9 Тема. Комунікації навчання та прийняття рішень.

Мета: визначити поняття «комунікація» та «спілкування», проаналізувати складові спілкування як діяльності: комунікативна, інтерактивна, перцептивна; обґрунтувати важливість застосування вербальних та невербальних засобів педагогічної комунікації в управлінні навчанням; розвивати в студентів уміння узагальнювати фактори навчання та їхні складові; виховувати об’єктивне ставлення до проблемно-педагогічних ситуацій та гуманних шляхів їх розв’язання.

План заняття

І. Дискусія на тему: «Комунікації та керівництво в навчальній діяльності».

1. Яке значення для людини та її навчання має спілкування? Проаналізувати компоненти комунікативного акту.

2. Чим відрізняються засоби вербального та невербального спілкування?

3. Які генеральні фактори Ви знаєте і чому вони так називаються?

4. У чому виражаються професійно важливі якості педагога як керівника? Проблемно-педагогічні ситуації та їх розв’язання.

ІІ. Творче завдання.

Навести приклади ситуацій у навчанні відповідно існуючих сигналів, що попереджають конфлікт, Серед них:

1. криза (в ході кризи звичайні норми поведінки втрачають силу, і людина стає здатною на крайнощі - в своїй уяві, іноді насправді);

2. непорозуміння (викликається тим, що якась ситуація пов'язана з емоційною напруженістю одного з учасників, що призводить до спотворення сприйняття);

3. інциденти (якась дрібниця може викликати тимчасове хвилювання або роздратування, але це дуже швидко проходить);

4. напруга (стан, що спотворює сприйняття іншої людини і вчинків його дій, почуття змінюються на гірше, взаємини стають джерелом безперервного занепокоєння, дуже часто будь-яке непорозуміння може перерости в конфлікт);

5. дискомфорт (інтуїтивне відчуття хвилювання, страх, які важко висловити словами).

ІІІ. Практична лабораторія майбутнього педагога.

Для реалізації установки на рішення конфліктів пропонується практикум обговорення педагогічних правил.

Правило 1. Не намагайтеся за кожним негативним вчинком школяра бачити тільки негативні мотиви.

Правило 2. Ретельно готуйтеся до уроку, не допускайте ні найменшої некомпетентності у викладанні свого предмета.

Правило 3. Школярі схильні охочіше виконувати розпорядження вчителів при опосередкованому способі впливу. Є два способи впливу на людину – прямий і непрямий, опосередкований. Перший спосіб - традиційний, ігнорує особливості особистості – заснований на вольовому тиску на психіку учня і тому найменш ефективний. Другий – це метод непрямого впливу; сенс в тому, що через порушення інтересів, потреб, мотивів поведінки людини від нього можна домогтися більшого.

Правило 4. Школяра можна змінити на краще з допомогою спеціальних прийомів оцінки його особистості. Важливий засіб формування особистості школяра – педагогічно грамотна оцінка його як особистості.

Правило 5. Спільна діяльність зближує людей і підвищує їх авторитет.

Правило 6. Передбачливість і коректність поведінки вчителя знижують напругу у спілкуванні. Важливим профілактичним засобом є так званий орієнтовний стиль поведінки, який передбачає передбачливість, коректність, люб'язність у спілкуванні зі школярами.

ІV. Підсумок заняття та завдання на наступне заняття.