Критерії класифікації цілей

1. Ієрархічність є першим критерієм класифікації цілей. Відповід­но до цього критерію цілі поділяють на цілі вищого рівня і цілі нижчого рівня.

2. Другим критерієм класифікації виступає особа, яка висуває ціль. Відповідно до цього мета буває: внутрішня – висунута са­мою людиною як наслідок її потреб і мотивів (реалізація таких цілей ініціюється власною мотивацією людини) та зовнішня – задається іншою людиною і виражає суспільну потребу (забезпечується зовнішнім стимулюванням).

3. Масштаб, час – параметри, що характери­зують кількісно-якісну орієнтацію їх у просторі й часі. За масштабом виокремлюють стратегічні (довгоочікувані результати), тактичні (результат близького майбут­нього) і оперативні (бажаний поточний результат) цілі. За часом цілі поділяють на: довгострокові (5-10 років), середньострокові (1-5 років), короткострокові (до 1 року).

4. за рівнем конкретизованості формулювання цілі по­діляють на загальні – опис результату в загальних поняттях, орієнтовні – опис результату без можливостей його оцінювання (коли час і умови варіюють), точні – опис результату, якого можна досягти, коли час і умови константні й результат можна про­контролювати.

На сучасному етапі при визначенні змісту освіти виходять з того, що освіта – це сукупний процес і результат цілеспрямова­ного інформаційного окультурення людини, засвоєння нею куль­турного виробленого і нагромадженого досвіду. Проблема змісту освіти з такої позиції дістала відображення в концепції І.Я. Лернера, вихідне положення якої полягає в тому, що глобальною функцією навчання є передавання молодому поколінню змісту соціальної культури для її збереження (відтворення) і розвитку. Культура в її найширшому розумінні є єдиним джерелом зміст освіти. Тому, зміст освіти необхідно визначати як педагогічно адаптований соціальний досвід, що являє собою сукупність засо­бів і способів діяльності, створених у процесі суспільно-історич­ної практики для відтворення розвитку суспільства і здатних ста­ти надбанням особистості.

І. Я. Лернер обґрунтував наявність чотирьох елементів змісту освіти:

1. Інформація, що підлягає засвоєнню, тобто перетворенню на знання, і становить підґрунтя когнітивного (здатність до розумового сприйняття і переробки зовнішньої інформації) досвіду особисто­сті.

2. Способи здійснення діяльності, які в процесі засвоєння перетворюються на вміння і навички тих, хто навчається, і станов­лять досвід репродуктивної діяльності особистості.

3. Способи здійснення творчої діяльності: самостійного пере­несення раніше засвоєних знань і вмінь у нову ситуацію; виокремлення нової проблеми в знайомій ситуації або новій функції об'єкта; вирізнення альтернативних варіантів роз­в'язання проблем; комбінування раніше відомих способів у новий.

4. Ставлення до світу, діяльності, наукових знань, мораль­них норм, досвід емоційно-ціннісних ставлень осо­бистості.

Зміст освіти можна структурувати за мірою загальності:

• зміст освіти – узагальнене уявлення про основні компо­ненти соціального досвіду, які мають опанувати учні в процесі освітньої підготовки певного рівня і профілю, виражене у відпо­відних базових навчальних планах;

• зміст навчального предмета – узагальнене уявлення про основи будь-якої науки чи діяльності (психологія, педагогіка, підприємництво);

• зміст навчального матеріалу – конкретні інформаційні відомості, що засвоюються учнем, виражені у таких засобах його навчальної діяльності як підручники, посібники, методичні вказів­ки, збірники завдань тощо.

Відбір та формування змісту навчання – складне й відпо­відальне завдання в управлінні навчальним процесом, яке реалі­зується в процесі планування й організації навчального процесу і здійснюється за етапами:

1. Ознайомитися з відповідними навчальними планами і програмами, цілями підготовки і навчання, що були визначенні та розробленні у результаті цілепокладання та планування.

2. Продумати й систематизувати джерела відбору змісту навчання (носії інформації, які необхідно застосовувати під час збирання інформації).

3. Проаналізувати та врахувати чинники, що впливають на зміст освіти:

• поточні та перспективні потреби суспільства, а також окремих людей, членів цього суспільства;

• ідеологія (політика) – ще одна закономірність формування освіти, вплив якої пояснюється тим, що саме через зміст освіти протилежні сили намагаються поширити свій вплив на школу і, як наслідок, на все суспільство;

• державна стратегія розвитку освіти (національна і загально­людська);

• сукупність реальних можливостей системи навчання (оснащення навчального процесу, обмеження вікового);

• розвиток науки, техніки, виробництва також висувають певні вимоги до змісту освіти;

• рівень культури та культурні цінності, що переважають у суспільстві.

4. Визначитися з підходами до конструювання змісту осві­ти (що включати, чого не включати до змісту освіти і навчання), врахувавши низку вимог, які визначають зміст освіти – принципи й критерії відбору змісту освіти, а саме: гуманістичності, науковості, історизму, послідовності, систематичності, зв'язку з життям, доступності, доцільності, індивідуалізації та диференціації.

5. Здійснити перетворення інформації на зміст навчання з метою ефективного передання від джерела до того, хто навчаєть­ся, за допомогою таких процедур:

• фільтрація передбачає відбір інформації лише тієї, що сприятиме реалізації поставлених навчальних цілей;

• стиснення інформації – скорочення числа та розміру по­відомлень без істотної зміни їхнього;

• редагування інформації – зміна форми повідомлень з ме­тою підвищення ефективності засвоєння інформації;

• структурування навчального матеріал.

У сучасних психологічних концепціях планування (разом із ціллю, мотивом, переробкою інформації, оперативним образом, прийняттям рішень, діями, перевіркою результатів, коригуванням дій) є однією зі складових діяльності. Але зв’язок між діями мож­ливий лише в тому випадку, якщо людина має план діяльності, який організує її в часі та просторі.

Наприклад, щоб провести заняття, необхідно скласти його план, який має містити такі обов'язкові структурні компоненти: 1) дата проведення заняття, номер заняття за тематичним планом, клас, в якому проводиться заняття; 2) тема, цілі та завдання за­няття; 3) структура заняття з розкриттям послідовності його ета­пів та приблизного розподілу часу на ці етапи; 4) зміст навчаль­ного матеріалу; 5) методи та прийоми роботи вчителя й учнів у кожній навчальній ситуації; 6) перелік навчального обладнання, навчальних та наочних посібників та місце їх застосування на за­нятті; 7) плани розв'язування задач, вправ.

Ефективність навчальної діяльності багато в чому зале­жить від способів планування діяльності тих, хто навчає: найдо­цільнішим буде створення гнучких навчальних планів, які скла­дають з урахуванням особливостей самопланування (планування тих, хто навчається).