Самостійна робота (5 балів)

Контроль за самостійною роботою здійснює лектор на консультаціях. Студенти для виконання завдань самостійної роботи, зазвичай, заводять окремий зошит.

Семестровий залік

Якщо студент не відпрацював пропущені навчальні заняття, не виправив оцінки 0,1,2,3, отримані на навчальних заняттях; не виконав або виконав МКР, завдання самостійної роботи менше ніж на 60 % від максимальної кількості балів, виділених на ці види робіт, він вважається таким, що має академічну заборгованість за результатами поточного контролю.

Студенти, які не мають академічної заборгованості за результатами поточного контролю, отримують оцінки за результатами підсумкового контролю у формі заліку з кредитного модуля (навчальної дисципліни).

Студенти, які мають академічну заборгованість за результатами поточного контролю, отримують за результатами підсумкового контролю у формі заліку оцінку F за шкалою ECTS та „не зараховано”/„незадовільно” за нац. шкалою.

Студенти, які мають академічну заборгованість за результатами підсумкового контролю у формі заліку, зобов’язані ліквідувати її в терміни, визначені графіком ліквідації академічної заборгованості.

До індивідуального навчального плану студента результати підсумкового контролю у формі заліку заносяться за умови, якщо студент не має академічної заборгованості за результатами поточного контролю та його рейтингова оцінка є більшою або рівною 60 балів.

Рейтингова оцінка з кредитного модуля

Рейтингова оцінка з кредитного модуля – сумарна підсумкова оцінка за багатобальною шкалою рівня засвоєння студентом певного кредитного модуля (навчальної дисципліни) упродовж його вивчення.

Рейтингова оцінка з кредитного модуля	Оцінка за шкалою ЕСТS	Оцінка за національною шкалою
90-100 і більше	А (відмінно)	відмінно
82-89	В (дуже добре)	добре
75-81	С (добре)
67-74	D (задовільно)	задовільно
60-66	Е (достатньо)
35-59	FX (незадовільно з можливістю повторного складання )	незадовільно
34 і менше	F (незадовільно з обов’язковим проведенням додаткової роботи щодо вивчення навчального матеріалу кредитного модуля)

Рейтингова оцінка у балах знань, умінь і навичок студента на навчальних заняттях з навчального (змістового) модуля обчислюється після проведення цих занять та ліквідації студентом поточної заборгованості, пов’язаної з пропусками занять, непідготовленістю або недостатньою підготовленістю до них.

Тези лекцій з психології діяльності та навчального менеджменту Тема. Управлінський підхід до навчальної діяльності.

Дослідники у галузі соціальних систем давно помітили функціональну подібність між процесами управління та навчання. Те­орія управління та педагогічна теорія розвивалися на спільних засадах уявленнях про людину, її потреби, закономірності розвитку тощо. І управління, і навчання є видами людської діяль­ності, отже мають такі основні функціональні блоки, як мотив, ціль, планування, переробка інформації, концептуальна модель, прийняття рішення, дії, перевірка результатів і корекція дій (Б.Ф. Ломов). Подібно до менеджменту це розкриття потен­ціалу тих, хто навчається, але треба додати, яким чином – шля­хом формування певного кола знань, умінь та навичок. Як у педагогіці існують різні парадигми навчання, так і в менеджменті є різні погляди на способи досягнення цілей управління.

Так, у практиці управління персоналом відомими є три основ­ні теорії: теорія X, теорія Y, теорія Z.

Теорія Х виходить з того, що, по-перше, всі люди є ледачими, по-друге, людей треба примушувати до праці економічно, адміністра­тивно, психологічно (тобто застосовувати політику «батога і пряни­ка»), по-третє, більша частина працівників не здатна брати на себе відповідальність, є неініціативною і потребує постійного контролю.

Відповідно до теорії Y праця для людини є природною і бажа­ною. Люди прагнуть брати на себе відповідальність і зацікавлені в результатах. Працівники є ініціативними, винахідливими, здат­ними до творчості. Прагнення людини до праці безпосередньо залежить від винагороди.

Теорія Z ґрунтується на особливостях японських менеджерів сто­совно питань турботи про персонал, форм прийняття управлінських рішень, організації зайнятості, просування, відповідальності працівни­ків. Розв'язуючи проблеми піклування про персонал, японські менедже­ри орієнтуються на організацію піклування про людину загалом (побут, дозвілля, навчання дітей тощо).

У науці термін «управління» тлумачать з трьох позицій:

• управління як діяльність – це визначення є важливим з точки зору зорієнтованості у визначенні на отримання предмет­ного результату. Але воно не акцентує увагу на зміні в перебігу цієї діяльності суб'єктного досвіду учасників.

• управління як вплив однієї системи на іншу, однієї люди­ни на другу чи групу, за цього розуміння управління розгля­дають як цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт та зміну останнього. Активність визнається лиш за тим, хто управляє, а той, ким управляють, сприймається як пасивний виконавець, який суворо дотримується нав'язаних норм.

• управління як взаємодія суб'єктів, під взаємодією розумієть­ся складний різноманітний процес, в якому зміна сторін є не тільки взаємопов'язаною, а й взаємозумовленою. Взаємодія – це цілісна, внутрішню диференційована система, що самостійно розвивається. Таке розуміння управління зумовлює взаємні зміни тих, хто управляє, і тих, ким управляють.

Педагогічна система – це соціально зумовлена цілісність учасників педагогічного процесу, які взаємодіють на засадах співпраці між собою, навколишнім середовищем і його духовни­ми й матеріальними цінностями, яка є спрямованою на форму­вання та розвиток особистості. Педагогічну систему являє собою і освітній навчальний заклад, і цілісний педагогічний процес, в якому процес навчання є підсистемою і також розглядається як система. Своєю чергою, навчальне заняття теж є складною систе­мою і виступає підсистемою процесу навчання.

Узгоджен­ня спільних дій, організація взаємодії досягаються завдяки спілкуванню, через встановлення вертикальних і горизонтальних ка­налів формальних та неформальних комунікацій між учасниками педагогічного процесу. Управління навчанням являє собою ко­ординацію роботи учасників спільної навчальної діяльності для реалізації поставлених цілей.

Для ефективного управління будь-якою діяльністю слід зва­жати на її особливості. Схарактеризуємо навчальну діяльність як різновид спільної діяльності. Навчальна діяльність – це спе­цифічний вид людської діяльності, спрямований безпосередньо на зміну її суб’єкта (збагачення досвіду того, хто навчається).

Існують певні особливості, що дають змогу розглядати навчальну діяльність як специфічний вид діяльності. Ознаки навчальної діяльності:

• полісуб'єктність (наявність, як мінімум, двох рівноправних суб'єктів – того, хто навчає, і того, хто навчається);

• навчальна діяльність зумовлює зміни самого суб'єкта;

• вплив на розвиток особистості, навчальна діяльність залежить від розвитку та індивідуальних особливостей;

• навчальна діяльність є спеціально спрямованою на опану­вання навчального матеріалу і розв'язання навчальних задач;

• у навчальній діяльності засвоюються загальні способи дій, формуються уміння та навички;

• зміни психічних властивостей і поведінки, залежать від результатів власних дій особистості.

Концептуальною основою розгляду навчальної діяльності з позиції теорії управління в межах системного підходу є такі по­ложення:

1. якщо виховання та навчання розглядати як організовану форму соціальних впливів, тоді вони можуть бути описані з по­зиції теорії управління. Управління як механізм на­вчання розглядається як процес управління психічним розвитком людини;

2. у процесуальному плані навчання як єдність основних функцій (планування, мотивація, організація, контроль), що послідовно та циклічно змінюють одна одну і тим са­мим утворюють педагогічну технологію;

3. управління в навчанні має циклічний характер (послідов­ним переведенням учнів з одного психологічного стану до іншо­го), визначаючи цим постійний і поступовий процес їхнього пси­хічного розвитку;

4. позиція студента (учня) як суб'єкта діяльності (суб'єкта управління та самоуправління), є вирішальним чинником розвитку й саморозвитку його особистості;

5. критеріями ефективності навчання та виховання також є зміст і рівень сформованості у студентів основних функцій управління, що виступають як соціально та професійно значущі якості особистості.

Виходячи з цих положень, у результаті організації навчальної діяль­ності має бути створена система. Елементами цієї системи утворюють організаційно-психологічну структуру діяльності, що складається з двох груп елементів:

• організаційна: суб'єкт — процес — предмет — умови — продукт;

• соціально-психологічна: ціль — мотив — спосіб — результат.

Навчальну діяльність також можна проаналізувати з точки зо­ру типології, і тоді ми переконаємося, що вона є універсальною для реалізації особистості, оскільки поєднує ознаки всіх типоло­гічних особливостей (пропонуючи учням, студентам певну роботу чи завдання, доречно враховувати ці особливості).

Отже, навчання має такі складові:

• екстравертну (наприклад, робота в малих групах, активні методи навчання) та інтровертну (індивідуальна робота, домашні завдання, реферати, курсові, дослідницька діяльність);

• сенсорну (послідовне збирання інформа­ції, розв'язання практичних задач, наведення реальних прикладів, фактів) та інтуїтивну (визначення закономірностей, концептуальні, творчі завдання);

• розумову (об'єктивний контроль, логіч­ність, структурованість) та чуттєву (співпраця, емоційний контакт, мотивація);

• раціональну (чітка система вимог, визначені те­рміни виконання завдань, орієнтація на результат діяльності) та ірраціональну (завдання з невизначеними умовами, увага до процесу діяльності, гнучкість щодо адаптації мінливих умов).

Варто схарактеризувати індивідуальні стилі педагогічної діяльно­сті, пов'язані з орієнтацією на процес та результат.

1. Емоційно-імпровізаційний. Педагог орієнтується переважно на процес навчання, безпосереднє спілкування з учнями, обирає для лекцій найцікавіший матеріал, інші види діяльності подає для самостій­ного опрацювання студентів.

2. Емоційно-методичний. Педагог зорієнтований як на процес, так і на результат навчання. Тому він адекватно планує навчальний процес, поетапно відпрацьовує навчальний матеріал, закріплює, по­вторює, контролює якість знань учнів.

3. Розмірковувально-імпровізаційний. Орієнтація на процес та результат навчання, адекватне планування, оперативність, по­єднання інтуїтивності й рефлексивності. Консервативний при відборі методів навчання, віддає перевагу помірному темпу про­ведення занять, не любить колективних обговорень. Заохочує са­мостійність.

4. Розмірковувально-методичний. Орієнтується переважно на результати навчання, виходячи з яких і планує навчальний процес. Домінуванням репродуктивної діяльності. Не любить колективних обговорень, вважає їх марнуванням часу.

Сьогодення констатує поняття менеджменту, яке не просто увійшло, а міцно закріпилося в педагогічному словнику. У най ширшому тлумаченні під менеджментом розуміють загальне ми­стецтво управління процесами, що тривають у різних системах. Так, у системі освіти здійснюється освітній менеджмент – процес реалізації основних функцій та єднальних процесів управлін­ня освітою в конкретному закладі відповідно до цілей суспільст­ва, свого майбутнього. Організаційними структурами освіт­нього менеджменту виступають Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України, обласні та районні відділи освіти, а менеджерами освіти, відпові­дно, є міністр освіти і науки, молоді та спорту, інспектори міністерства, начальники й інспектори обласних і районних відділів освіти.

Але дедалі частіше і в нашій країні, і за кордоном застосову­ють поняття навчального менеджменту щодо діяльності вчителя, викладача, а менеджером навчання називають самого педагога.

Отже, якщо освітній менеджмент утілює вертикальний рівень управління в освіті (наприклад, ректорат — деканат — кафедра — викладач), то навчальний менеджмент є виявом горизонтального (учитель — учень, викладач — студент) рівня. Цей рівень пред­ставлений такою педагогічною системою – складовою цілісної освітньої системи, як процес навчання.

Взаємозв'язок діяльності педагога і тих, хто навчається, вті­люється у реальному процесі навчання, який має двобічний харак­тер. Процес навчання – спеціально організована відповідно до цілей взаємодія педагогів і тих, хто навчається, спрямована на розв'язання освітніх, виховних і розвивальних завдань.

Процес на­вчання як зміна станів взаємодії педагога та учнів (студентів) складається з певних етапів, кожен із яких характеризується умовами взаємодії, ціллю, змістом взаємодії, діями педагога в структурі діяль­ності викладання, діями учня (студента) в структурі навчальної дія­льності. Можна визначити такі компоненти процесу навчання:

• стимулювально-мотиваційний – педагог стимулює пізнава­льний інтерес тих, хто навчається, що викликає в них потреби і мотиви до навчальної діяльності;

• цільовий — усвідомлення педагогом і прийняття тими, хто навчається, цілей та завдань навчальної діяльності;

• змістовий – зміст найчастіше визначає та регулює вчитель (викладач) з урахуванням цілей навчання, інтересів і схильностей учнів (студентів);

• операційно-діяльнісний – найповніше відображає процесу­альний бік процесу навчання (методи, прийоми, засоби);

• контрольно-регуляційний – передбачає поєднання самокон­тролю тих, хто навчається, і контролю педагогів;

• рефлексивний – самоаналіз, самооцінка з урахуванням оцінки інших і визначення подальшого рівня своєї навчальної діяльності учнями (студентами) та педагогічної діяльності вчителями (ви­кладачами). Педагог має враховувати, що в процесі навчання як у процесі взаємодії існує не тільки навчально-педагогічна взаємодія педа­гогів і тих, хто навчається а й взаємодія учнів (студентів) між собою.

Отже, навчальний менеджмент – це процес реалізації основ­них функцій управління з відповідними комунікаціями, що за­безпечує ефективне, результативне та якісно-предметне навчання в певній освітньо-віковій групі конкретного закладу освіти.

Менеджер навчання – це особа, яка реалізує основні функ­ції управління навчанням: 1) якісно забезпечує комунікації; 2) приймає результативні й ефективні рішення; 3) виконує роль керівника, яка відповідає конкретній посаді у конкретній освітній установі та якою визначається його службова поведінка (вихователь, учитель, викладач, доцент, професор).

Розглянемо функції управління за класичною схемою, оскільки вони є фундаментом процесу управління навчанням і певною мірою виступають його інтегра­ційними складовими.

Планування – функція управління навчанням, що полягає в орієнтовному описі майбутнього процесу досягнення навчальних цілей. Отже, планування розпочинається з формулювання навчальних цілей. Правильно поставлена ціль навчання є описом дій уч­нів, які вони зможуть виконати після вивчення певного навчального матеріалу. Планування передбачає прогнозування перебігу і ре­зультатів діяльності. Сутність прогнозування полягає у тому, щоб заздалегідь оцінити можливу результативність за наявних конкретних умов.

Процес прогнозування у сфері на­вчання та виховання ще вивчений недостатньо. Разом із цим ві­домо, що недооцінювання прогностичних аспектів у теорії та практиці навчання й виховання заважає успішному розв'язанню значного кола теоретичних і прикладних питань, пов'язаних із підвищенням якості педагогічного процесу. Після прогнозування відбувається проектування роботи, що полягає в конструюванні моделі майбутньої діяльності, виборі способів та засобів, що да­ють змогу за заданих умов і у встановлений термін досягти цілі. Підсумковим документом процесу планування є план, в якому точно визначено кому, коли і що робити.

Мотивація – функція управління навчанням, що полягає у забезпеченні достатньої активності тих, хто навчається. Щоб на­вчання було по-справжньому ефективним, в учня (студента) має виникнути внутрішня потреба у знаннях, уміннях і навичках, що їх пропонує викладач, а також бажання активно діяти щодо їх на­буття.

Функція мотивації реалізується через сукупність усіх процесів, методів, засобів збудження тих, хто навчається, до навчальної діяльності. Під мотивацією навчання також розуміють рівень готовності суб'єкта напо­легливо досягати навчальних цілей, що сприймаються як обов'яз­кові.

Організація – функція управління навчанням, що полягає у забезпеченні системності й упорядкованості процесу навчання. Це процес створення системи всіх елементів організаційно-психологічної структури навчальної діяльності.

Контроль – функція управління навчанням, що полягає у пере­вірці й оцінюванні рівня досягнення поставлених навчальних цілей. Контроль потрібен для встановлення зворотного зв'язку в перебігу навчальної діяльності й стосовно її результатів.

Оператив­ний зворотний зв'язок сприяє застосуванню сучасних заходів, котрі надають педагогічній взаємодії необхідної гнучкості. Контроль дає змогу визначити не лише досягнення тих, хто навчається, а й вияви­ти причини невдач і помилок. Результати контролю можуть бути покладені як у майбутні дії тих, хто навчається, в плані вдоскона­лення вивчення матеріалу дисципліни, так і викладача з метою по­ліпшення процесу викладання та контролю знань.