Фізико-технічні умови роботи рентгенівської діагностичної апаратури у безперервному режимі

 

Назва апарата	Анодна напруга	Робоче наван-таження мА
Рентгенофлюорографічний апарат	100	4000
Рентгенодіагностичний апарат з рухомим столом—штативом і столом для знімків	100	2000
Рентгенодіагностичний апарат з рухомим (і нерухомим) столом, інша апаратура для просвічування та прицільних знімків	100	1000
Рентгенівський комп’ютерний томограф	100	200
Рентгеномамограф	50	1000
Рентгенодіагностичний дентальний апарат	50	200
Панорамний томограф, апарат для панорамної рентгенографії	90	200

 

Під час проектування, а також у процесі експлуатації рентгенівських кабінетів, розрахунковий метод оцінки умов праці застосовується виключно для визначення ефективної товщини екранів та обгороджень. Для цих розрахунків визначають спочатку кратність послаблення у залежності від величини анодного току і відстані між фокусом та захисним екраном або огородженням. Потім за   спеціальною таблицею, у залежності від розрахунку даних кратності послаблення і напруги, при якій працює рентгенівська трубка, знаходять необхідну товщину захисту з свинцю. Якщо для захисного екрану або обгородження використовується інший матеріал, його товщину знаходять за таблицею свинцьових еквівалентів відповідних матеріалів. Так, наприклад, згідно з таблицею свинцьових еквівалентів свинцевий екран товщиною 2,7 мм відповідає екрану з цеглини товщиною31 см. Отже, цегляна стіна між рентгенологічним кабінетом і суміжним приміщенням повинна мати товщину не менше 31 см.

Радіологічне відділення, як правило, поділяють на відділення для дистанційної променевої терапії та відділення для застосування закритих і відкритих радіофармацевтичних препаратів.

Відділення для дистанційної терапії (телегамматерапії). Відділення оснащено установкою «Агат—1». Радіоактивний кобальт знаходиться у контейнері, расташованому в самому апараті. В зв’язку з тим, що g—випромінювання має велику проникаючу здатність, указаний контейнер не забезпечує повного поглинання g—випромінення. Тому g—аппарат в рабочому стані являє собою певну  небезпеку  для осіб, які знаходяться у приміщенні процедурної кімнати. Потужність дози, яку створює g—апарат при закритому затворі, не повинна перевищувати 3 мР/год на відстані 1 м від кожуха апарату. Під час перезарядки приладу та ряду інших обставин потужність дози може досягти значно більш високих величин. Тому хворого попередньо навчають, як він повинен лягати, обкреслюють колом ділянку,  яка підлягає опроміненню з таким розрахунком, щоб укладка хворого не займала понад 2 хвилини На період здійснення опромінення хворого випромінювач автоматично висувається з контейнера і радиаційна небезпека, звичайно, збільшується.

Установлені такі розрахункові граничні рівні опромінення для різних категорій опромінюваних (за протипроменевим захистом) — 1,4—2,8 мР (140 мкЗв)/год. (для категорії А: 1,4 — у разі постійного перебування персоналу протягом усього робочого часу, 2,8 — у разі роботи не більш, як 18 год, на тиждень). Граничні рівні опромінення за умови безпосередньої роботи працівників з джерелами іонізуючого випромінювання: для персоналу лабораторії радіонуклідної діагностики (категорія А) — 3,4 мР (340 мкЗв)/год, для інших працівників (категорія Б) — 0,12 мР (12,0 мкЗв)/год.

Для забезпечення радіаційної безпеки головним є улаштування стаціонарного захисту та оптимальний вибір місця розміщення радіолонічного відділення і, насамперед, приміщень процедурних. Проектування стаціонарних захисних пристроїв здійснюється виходячи з розрахункових гранично допустимих рівнів випромінювання, які встановлені для зовнішньої поверхні радіаційного захисту або для фактичних робочих місць. Розрахунок слід проводити, зважаючи на максимально допустиму для даного приміщення активність радіонукліда (табл.5).

Таблиця 5