Аварії на пожежо – та вибухонебезпечних об’єктах.

В Україні діє понад 1,5 тисяч пожежо–та вибухонебезпечних об’єктів, на яких сконцентровано близько 13 млн. тон твердих і рідких небезпечних речовин.

Вибухо-та пожежонебезпечні об’єкти – це об’єкти, на яких виробляються, зберігаються і транспортуються вибухо – і пожежонебезечні речовини. До них відносяться підприємства,у виробничому процесі яких використовуються вибухо – та пожежонебезечні речовини, а також залізничний і трубопровідний транспорт.

Медичні наслідки аварій на вибухо–та пожежонебезечних об’єктах можуть бути наступні:

• термічні опіки;

• механічні травми;

• баротравма органів дихання;

• розрив барабанної перетинки;

• черепно-мозкова травма;

• баротравма органів шлунково – кишкового тракту.

Основними чинниками ураження на вибухонебезпечних об’єктах є:

- повітряна ударна хвиля, що супроводжується метальним ефектом – відкиданням людей на декілька метрів, що призводить до виникнення у них закритих ушкоджень внутрішніх органів, черепа та опорно – рухового апарату;

• “вторинні сняряди” (уламки скла, будівель, обладнання) із високою кінетичною енергією, які спричиняють множинні поранення за характером близькі до вогнепальних;

• перекриття будинків, що зруйнувались, призводять до стиснення і закритих ушкоджень внутрішніх органів, черепа та кінцівок;

• обставини, що супроводжують катастрофу та обумовили її раптовість, масштаби, особливості руйнацій та загибель людей, викликають психічні травми, що проявляються у формі психозу чи депресії.

Серйозне занепокоєння в Україні викликають склади з пальним, широка мережа бензо-і газозаправних станцій, нафто-і газопроводів, аварії на яких важко передбачити і усунути.

Пожежо- і вибухонебезпечними в Україні продовжують залишатися склади з боєприпасами і твердим ракетним паливом, яких нараховується понад 150.

Аварії на шахтах.

В Україні на даний час експлуатується майже 200 шахт, більшість з яких не рекоструювалася більше 20 років і вимагають заміни вентиляційного та іншого обладнання. Не всі шахти мають апаратуру оповіщення при аварії, пожежі та вибуху. Не достатня забезпеченість засобами індивідуального захисту (ізолюючими протигазами). Крім того, висока вологість, зміни температури довкілля, зниження рівня кисню в атмосфері, обтяжують прояв дії токсичних речовин і пилу. Ці фактори формують високий рівень травматизму у вугледобувній галузі, підвищують ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій.

Безпечність українських шахт:

• 90,0% шахт – газонебезпечні;

• 30,0% шахт – небезпечні через раптові викиди вугілля, породи, газу;

• 70,0% шахт – небезпечні через вибухи викидів вугілля;

• 30,0% шахт – небезпечні через самозаймання вугілля.

Вибухи метану та вугільного пилу, обвали породи – основні причини виникнення аварійних ситуацій у шахтах. Протягом секунди, вибух створює колосальні руйнування, отруює атмосферу та уражає гірників на значній відстані шахтових виробіток. Вибухи виникають, як правило, в результаті накопичення метану, порушення техніки безпеки, поломки машин та обладнання. Вибух супроводжується виникнення потужної ударної хвилі повітря, полум’ям з високою температурою, утворенням високих концентрацій монооксиду вуглецю та інших газів. Таким чином, при аваріях на вугільних шахтах уражаючими факторами можуть бути механічні чинники, полум’я, висока температура повітря, висока концентрація оксидів вуглецю (СО і СО₂ ) і низька концентрація кисню.

При аваріях, пов’язаних з вибухами метану, структура санітарних втрат може бути наступною:

• механічні травми – 2,0 –3,0%;

• отруєння оксидом вуглецю (чадним газом) – 40,0%;

• механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 15,0%;

• термічні опіки (10,0-60,0% тіла ІІ-ІІІ Б ступеня) плюс механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 10,0 – 12,0%;

• опіки верхніх дихальних шляхів 50,0-60,0%.

Треба враховувати, що стан постраждалих буде погіршуватись в разі довгого періоду ізоляції і незручності транспортування під землею.

Перша медична допомога постраждалим при надзвичайних ситуаціях (І частина)