Організація надання та заходи першої медичної допомоги.

Перша медична допомога - це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці ураження, переважно у порядку само - і взаємодопомоги особовим складом аварійно-рятувальних формувань немедичного профілю, бригадами швидкої медичної допомоги, лікарсько-сестринськими бригадами і медичними бригадами постійної готовності першої черги, з використанням табельних і підручних засобів.

Основною метою першої медичної допомоги є рятування життя постраждалих, усунення дії уражуючих факторів, попередження чи зменшення тяжких ускладнень і якнайшвидша евакуація з осередку ураження.

Заходи першої медичної допомоги:

• введення знеболюючого засобу за допомогою шприца-тюбика з аптечки індивідуальної (АІ-2);

• профілактика або усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, сторонніх предметів; фіксація язика;

• штучна вентиляція легень за допомогою S- подібної трубки, методом “ рот у рот”, “рот у ніс”, мішків Амбу;

• непрямий масаж серця;

• тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі шляхом накладання кровоспинного джгута (стандартного чи імпровізованого), закрутки або тугої пов’язки, пальцевого притискання магістральних судин;

• накладання асептичної пов’язки на рану та опікову поверхню;

• накладання оклюзивної пов’язки при відкритому пневмотораксі з використанням обгортки індивідуального перев’язувального пакета;

• іммобілізація пошкодженої кінцівки найпростішими способами з використанням табельних та підручних засобів;

• одягання протигазу при знаходженні на місцевості, забрудненій СДОР;

• введення антидотів ураженим СДОР;

• часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри та дегазація прилеглого до них одягу з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8);

• застосування антибіотиків, протиблювотних та радіозахисних засобів із аптечки індивідуальної (АІ - 2);

• накладання джгутів на кінцівки при синдромі тривалого стиснення та розчавлення;

• гасіння палаючого одягу;

• виніс уражених з важкодоступних місць, вогнищ пожежі та з- під завалів, з осередків хімічного, радіоактивного та бактеріального забруднення;

• штучне викликання блювоти при потраплянні хімічних або радіоактивних речовин у шлунок;

• беззондове промивання шлунка;

• забезпечення спокою;

• виніс постраждалих до місць збору, завантаження їх на транспортні засоби та евакуація у лікувальні заклади.

При наданні першої медичної допомоги, у першу чергу повинні використовуватись медичні засоби, наявні у особового складу аварійно-рятувальних формувань, формувань цивільного захисту та інших, залучених для проведення рятувальних робіт.

Для надання першої медичної допомоги може залучатися особовий склад санітарних дружин та санітарних постів, створених на об’єктах господарювання, адже альтернативи цим формуванням на початковому етапі рятувальних робіт поки що немає.

Термін надання першої медичної допомоги не повинен перевищувати 30 хв.

1. Природні катаклізми – землетруси, виверження вулканів, зливи, повені, тайфуни, лавини, селі, зсуви, лісові, торф’яні пожежі та інші, їх вплив на санітарно-гігієнічні умови для тимчасового компактного проживання населення та умови праці військових, цивільних формувань – учасників ліквідації катастроф. 

2. Техногенні катастрофи – аварії на промислових підприємствах, транспорті, їх вплив на санітарно-гігієнічні умови проживання населення та умови праці рятувальних формувань 

3. Соціальні катаклізми – неврожаї (голод), епідемії, епізоотії, збройні конфлікти, війни, їх вплив на санітарно-гігієнічні умови тимчасового компактного проживання населення, військових формувань та формувань цивільної оборони. 

4. До соціальних небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництвом, проституція, п’янство, алкоголізм, злочинність тощо.

5. Першоджерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, низький духовний та культурний рівень суспільства у цілому або окремих його представників.

6. Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, між партійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

7. І все ж більшість небезпек мають комбінований характер, тобто:

8. ■ природно-техногенні небезпеки– смог, кислотні дощі, порушення озонового шару, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель, деградація лісів та ландшафтів, забруднення Світового океану, посилення парникового ефекту, зменшення біологічного різноманіття та інші явища, породжені людською діяльністю;

9. ■ природно-соціальні небезпеки – наркоманія; епідемії інфекційних захворювань (грип, туберкульоз, вірусний гепатит тощо); венеричні захворювання; СНІД та інші;

10. ■ соціально-техногенні небезпеки – професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання,викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія тощо.

11. 15

12. Коли говорять про такі джерела небезпеки, як професійна захворюваність, професійний травматизм тощо, то мають на увазі не захворювання однієї особи, конкретний вид хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до зменшення продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруженості, підвищення загальної захворюваності населення, а інколи і до соціальних конфліктів, які вже своєю чергою є носіями різного роду небезпечних та шкідливих факторів.

13. Конкретні види перелічених вище небезпек, причини їх виникнення, можливі наслідки будуть розглянуті далі.

14. Як вище було вже зазначено, небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдати шкоду самій матерії.

15. Отже, слід чітко усвідомлювати, що до матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров’ю, смерті або іншої шкоди призводить конкретний вражаючий фактор.

16. Під в р а ж а ю ч и м и ф а к т о р а м и розуміються такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам їх життєзабезпечення, приводять до матеріальних збитків.

17. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути:

18. • фізичні— повітря, водна чи сейсмічна хвиля; метеоумови (атмосферний тиск, вологість, температура, швидкість повітря); електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання; електричний струм; надмірний тиск, висока температура, підвищена швидкість руху об’єктів та ін.;

19. • хімічні— токсична дія хімічних елементів, речовин, сполук на людей, тварин і рослин;

20. • біологічні— укуси, уколи, удари, опіки тощо макроорганізмів; токсична дія отруйних тварин, рослин, грибів; патогенність мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків, рикетсій);

21. • психофізіологічні— фізичні та нервово-психічні перевантаження.

22. Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.

23. 16

24. Ш к і д л и в и м и ф а к т о р а м и прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

25. Н е б е з п е ч н и м и ф а к т о р а м и називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.