Методика дослідження рівня забруднення продовольства та води радіактивними речовинами.

Дослідження рівня забруднення продовольства та води радіактивними речовинамипроводиться за допомогою приладів ДП-5А або ДП-5Б.

Спочатку проводять пiдготовку приладу до роботи. Для цього перемикач дiапазонiв переводять з положення “Викл” у положення “Реж”, ручкою “Режим” встановлюють стрiлку гальванометра на чорний трикутник і прогрiвають прилад протягом 2-3 хвилин. Під час використання приладу ДП-5Б стрiлка повинна самостiйно установитися в межах чорного сектора.

Для визначення природного фону приладу зонд з датчиком встановлюють у положення гама-випромiнювання, а перемикач дiапазонiв переводять у положення “0,1”, або iнше, якщо стрiлка вiдхиляється до кiнця шкали. Через 1-2 хвилини реєструють показники шкали, помножуючи їх величини на значення конкретного дiапазону.

Для вимірювання рівня забруднення продовольства та води радіактивними речовинами зонд з датчиком розташовують на вiдстанi 1 см вiд зразка дослiджуваної проби. Перемiщуючи його уздовж поверхнi знаходять найбiльше забруднення. Через 1-2 хвилини реєструють результати вимірювання, помноживши їх величину на значення дiапазону і вiднявши природний фон приладу. Пiсля дослiдження прилад приводять у вихiдне положення.

Методика дослідження рівня забруднення продовольства та води отруйними речовинами.

Для індикації рівня забруднення продовольства та води отруйними речовинамивикористовують прилад ПХР-МВ, який дозволяє виявити у харчових продуктах зарiн, зоман, V-гази, iприт та люiзит, у водi – отруйні речовини, якi вмiщують миш’як, алкалоїди, солi важких металiв. Крім того, прилад дозволяє провести відбір проб продовольства та води для подальшого бактерiологiчного дослiдження.

Індикація проводиться пiсля вивчення даних хiмiчної розвiдки. Слід відмітити і те, що перед взяттям проб харчових продуктів або води, необхiдно дослiдити об’єкт з метою виявлення зовнiшнiх ознак забруднення.

Пробу продукту необхiдно брати з поверхнi у мiсцях передбачуваного найбiльшого забруднення з глибини 2-3 см, використовуючи пiнцет або лопатку. Пробу вмiщують у банку приладу (вона повинна заповнювати 2/3 її об’єму) з нагвинчуваною кришкою та трубками.

Пробу води уміщають в дрексельну пробiрку, наповнюючи її до позначки (1, 2 або 3 мл), в залежностi вiд виду отруйних речовин.

Iндикаторну пробiрку готують до дослiдження, надрiзаючи обидва її кінці. Маркiрованим кiнцем трубку приєднують до банки з пробою, а іншим – до насосу. Здійснюють певну кiлькiсть плавних качань насосом, що визначена для кожної отруйної речовини заздалегідь, і порiвнюють колiр реактивiв в iндикаторнiй трубцi з еталоном на касетi.

Катастрофа — це непередбачена, несподівана ситуація, що виникає раптово або є розтягнутою у часі і супроводжується серйозною загрозою для здоров’я та життя окремих груп або великих контингентів населення, порушеннями звичного стереотипу життя та цілісності навколишнього середовища.

Отже, під катастрофою доцільно розуміти надзвичайну ситуацію, яка викликана силами природи або діяльністю людини, супроводжується масовим ураженням населення, виведенням із ладу частини медичних закладів і потребує для ліквідації її наслідків втручання сил та засобів ззовні району стихійного лиха.

Надзвичайна ситуація — це ситуація, що викликана природною або техногенною катастрофою, при якій виникає різка диспропорція між потребою потерпілих в екстреній медичній допомозі і можливістю її забезпечення наявними силами та засобами охорони здоров’я з використанням повсякденних форм і методів роботи.

Для забезпечення об’єктивного підходу до оцінки катастроф та надзвичайних ситуацій, розроблення гігієнічних основ профілактики та усунення їх наслідків використовують різноманітні сучасні класифікації, що наведені у таблицях 1-4.

Таблиця 1  Класифікація катастроф за походженням  (запропонована Всесвітньою організацією охорони здоров’я) 

Види катастроф	Найбільш характерні явища
Метеорологічні	Бурі, урагани, смерчі, циклони, бурани, морози, надзвичайна спека, засуха тощо.
Топологічні	Повені, снігові обвали, зсуви тощо.
Телуричні та тектонічні	Землетруси, виверження вулканів тощо.
Аварії	Вихід з ладу технічних споруд (гребель, тунелів, будівель шахт тощо) пожежі, корабельні аварії, аварії потягів, літаків.

Таблиця 2  Медико-соціальна класифікація катастроф 

Стихійні (природні) Катастрофи	Технологічні (рукотворні) катастрофи	Соціальні (специфічні) катастрофи
Землетруси	Вибухи, руйнування	Епідемії
Повені	Пожежі	Голод
Урагани	Витік високотоксичних отруйних речовин	Тероризм
Смерчі	Обвали на шахтах, рудниках, обвали будівель, великі транспортні аварії на залізничному полотні, на воді, на автомобільних дорогах, на авіаційному транспорті, в тунелях	Безладдя
Виверження вулканів	Викиди радіоактивних речовин	Війни
Селі		Епізоотії
Сніжні обвали
Зсуви
Засухи
Морози

Таблиця 3  Класифікація надзвичайних ситуацій за походженням 

Види надзвичайних ситуацій	Найбільш характерні явища
Виробничі	Визволення механічної, термічної, хімічної або радіаційної енергії
Транспортні	Автомобільні, залізничні, авіаційні, водні аварії
Стихійні	а) метеорологічні — бурі, морози, спека; б) топологічні — повені, зсуви, селі, урагани, тайфуни; в) тектонічні — землетруси, виверження вулканів.
Соціальні	Війни, епідемії, громадське безладдя, тероризм, екологічні негаразди (пересихання річок та озер, хвороби водоймищ, глобальні зміни клімату)

Таблиця 4  Класифікація надзвичайних ситуацій у залежності від кількості потерпілих 

Категорії надзвичайних ситуацій	Кількість потерпілих, що потребують госпіталізації
Малі	25 — 100 чоловік
Середні	101 — 1000 чоловік
Великі	понад 1000 чоловік

Слід підкреслити, що однією з найбільш характерних особливостей надзвичайних ситуацій та катастроф, викликаних силами природи або технологічною діяльністю людини, властивих для ХХ століття, є масовий травматизм серед населення.

В Україні Міністерство надзвичайних ситуацій в компетенції якого знаходяться питання щодо профілактики та усунення надзвичайних ситуацій створено шляхом об’єднання Міністерства з ліквідації наслідків Чорнобильської аварії та Державного Комітету цивільної оборони. У його складі організовані центральні та регіональні медичні формування швидкого реагування для надання допомоги потерпілим в аваріях і катастрофах та під час інших надзвичайних ситуаціях (додаток 1).

Слід відзначити, що для ліквідації наслідків катастроф завжди залучаються військові формування, у тому числі підрозділи медичної служби військ. Отже, багатовіковий досвід військової медицини і накопичений до сьогодні досвід медицини катастроф взаємно доповнюють один одного, дозволяють на практиці ліквідації наслідків катастроф удосконалювати знання і вміння військових медиків та більш ефективно готувати медичні кадри військ і цивільних формувань.

В Україні у наш час існує 4 групи формувань для участі у ліквідації наслідків катастроф: 

• корпус рятувальників; 

• медичні формування і установи Міністерства охорони здоров’я; 

• медичні формування Міністерства надзвичайних ситуацій; 

• формування медичної служби Збройних Сил України. 

Безпосередні заходи щодо ліквідації наслідків катастроф і, навіть бойові дії, виконуються, як правило, у масштабі військової частини (полку) або її окремих підрозділів (батальйонів, рот, спеціальних команд) тощо. Тому ї санітарно-гігієнічні заходи здійснюється, в основному, в масштабі зазначених частин і підрозділів.

Організаційно-штатна структура медичної служби полку і батальйонів представлена, відповідно, медичним пунктом полку (МПП) і медичним пунктом батальйону (МПБ), крім того, в структурі роти питаннями медичного забезпечення займається санітарний інструктор.

МПБ очолює фельдшер батальйону, МПП — лікар-хірург. До складу МПП входять також два лікарі загального профілю і лікар-стоматолог.

Спеціальних санітарно-протиепідемічних підрозділів та спеціалістів-гігієністів і епідеміологів в полку і в окремих підрозділах немає. У зв’язку з цим усі гігієнічні і протиепідемічні питання вирішують лікарі зазначених вище профілів, фельдшери батальйонів та санітарні інструктори рот.

Санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи, що проводяться у випадку надзвичайних ситуацій або бойових дій, поділяють на немедичні, у виконанні яких приймають участь спеціалісти декількох відповідних служб і на медичні, які вирішуються суто медичною службою.

У Збройних Силах України проведення немедичних санітарних заходів (розміщення особового складу, харчування, водопостачання, забезпечення одягом і взуттям, лазнево-пральне обслуговування, створення сприятливих умов праці і відпочинку) покладені на командування частин і підрозділів, служби тилу (продовольча, речова, квартирно-експлуатаційна, інженерна) і на усіх військовослужбовців.

До медичних (гігієнічних) заходів відносяться гігієнічне нормування (обґрунтування норм, правил і вимог до умов праці, побуту, відпочинку, питань життєзабезпечення військовослужбовців тощо) та цілий ряд інших заходів медичного спрямування, що регламентовані як положеннями військових Статутів (Статут Внутрішньої служби Збройних Сил та ін.), так і цілим рядом постанов, керівництв, санітарних правил і норм, інструкцій, наказів, вказівок та рекомендацій.

До медичних заходів також відносять проведення запобіжного і поточного санітарного нагляду, який забезпечує виконання розроблених гігієнічних норм і правил посадовими особами відповідних служб, гігієнічний аналіз захворюваності і оцінку рівня здоров’я, які визначають особливості впливу факторів довкілля в умовах надзвичайних ситуацій, бойових дій або військових навчань.

Крім того, у структуру медичних заходів входять: медичний нагляд за умовами обслуговування об’єктів озброєння і військової техніки, а також за дотриманням гігієнічних правил під час роботи зі шкідливими факторами військової праці; медичний нагляд за лазнево-пральним обслуговуванням особового складу, організація і проведення санітарної підготовки медичних підрозділів частин, проведення санітарно-освітньої та санітарно-виховної роботи серед особового складу тощо.  Об’єкти, завдання, етапи медичної експертизи  Об’єктами медичної експертизи продовольства у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та в умовах бойових дій є: 

• готова їжа та харчові продукти поточного споживання (хліб, борошно, макарони, крупи, м’ясо, жири, спиртні напої тощо); 

• продовольство тривалого зберігання (сухі пайки, харчові концентрати, польові раціони, консерви тощо); 

• харчові продукти місцевих заготовок від населення і зі складів в районі надзвичайних ситуацій; 

• трофейні харчові продукти; 

• імпортні продовольчі продукти. 

До основних завдань медичної експертизи продовольства необхідно віднести: 

• оцінку товарних якостей продовольства, його відповідність сертифікатам, санітарним нормам та термінам реалізації; 

• оцінку ступеня зіпсованості та наявності її окремих ознак продуктів з метою запобігання харчових отруєнь, інфекційних захворювань з харчовим механізмом передачі, а також гельмінтозів (планова, періодична, спорадична експертиза); 

• екстрену медичну експертизу продовольства під час розслідування причин харчових отруєнь та інфекційних захворювань, в умовах катастроф та інших надзвичайних ситуацій, при застосуванні противником засобів масового ураження у воєнний час тощо; 

• виявлення зараження або отруєння противником, що відступає продовольства з диверсійною метою; 

313. Чорно́бильська катастро́фа — техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території Української РСР. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім^[1]. На думку багатьох людей, зокрема тодішньої голови Президії Верховної Ради УРСР Валентини Семенівни Шевченко, ця подія так само як офіційна реакція, яка була продемонстрована у Москві, стала однією з причин розпаду СРСР.