Лекція.

Тема: Технологія зварювання двошарових сталей.

Свої особливості має зварювання двошарових сталей. Найчастіше вони складаються з низько вуглецевої сталі, покритої шаром корозієстійкої сталі. В якості антикорозійного шару використовують аустенітні сталі марок 08Х18Н10Т, 08Х17Н13МЗТ та ін. За хімічним складом електроди повинні бути однорідні з металом плакованого шару. Наприклад, для сталі 08Х17Н16МЗТ використовують електроди з покриттям марки НЖ-16 і дріт марки Св-06Х19Н10МЗТ. Для зварювання аустенітними електродами застосовують постійний струм зворотної полярності. Найчастіше шов виконується спочатку з боку вуглецевої сталі, а потім наплавлений метал з боку плакованого шару захищається і зварюється вже плакований шар. Дугове зварювання двошарових сталей за технікою виконання швів аналогічне зварюванню одношарового металу.

Для економії дорогих високолегованих сталей використовують комбіновані конструкції, які виготовляють із декількох сталей. Зварювання високолегованих сталей з низько - або середньо легованими та вуглецевими не завжди забезпечує достатню міцність з'єднання. При зварюванні різнорідних сталей, які відрізняються між собою хімічним складом і властивостями, у шві можуть з'явитися тріщини, а в зоні сплавлювання часто проходить зміна структури з утворенням шарів, які суттєво відрізняються від структури зварюваних сталей. Ще однією особливістю є різний коефіцієнт лінійного розширення металів. Для вирішення цієї проблеми використовують зварювальні матеріали, які сприяють одержанню аустенітного металу шва з високим вмістом нікелю. Нікель має здатність забезпечувати стабільну зону сплавлювання металів. Вміст нікелю у металі шва залежить від температури експлуатації виробу.

Література: http://svyatik.org/ua/view.php?id=210

Лекція.

Тема: Характеристика алюмінію і його сплавів.

Алюмі́ній (також глинець) — хімічний елемент 3 групи періодичної системи, його атомний номер 13, відносна атомна маса 26,9815. В природі існує єдиний стабільний ізотоп 27Al. Третій за вмістом елемент (і найпоширеніший метал) земної кори (після кисню і кремнію), що становить приблизно 8 % від її маси.

Головне застосування алюмінію — виробництво сплавів на його основі. Алюміній — основа легких сплавів. Легуючі добавки (мідь, кремній, магній, цинк, манган) вводять в алюміній головним чином для підвищення його міцності. Широко розповсюджені дуралюміни, які містять мідь та магній, силуміни, в яких основними добавками є кремній, магналій (сплав алюмінію з 9,5-11,5 % магнію). Головними перевагами всіх сплавів алюмінію є їх мала густина (2,5-2,8 г/см³), висока міцність (в перерахунку на одиницю ваги), задовільна стійкість проти атмосферної корозії, порівняно мала вартість та легкість отримання та обробки. Алюмінієві сплави використовують в ракетній техніці, в авіа-, авто-, судно- та приладобудуванні та в багатьох інших галузях промисловості. Раніше використовували для виробництва посуду. За частотою використання сплави алюмінію займають друге місце після сталі та чавуна.

Література:https://uk.wikipedia.org/wiki/Алюміній#.D0.A1.D0.BF.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.B8_.D0.B0.D0.BB.D1.8E.D0.BC.D1.96.D0.BD.D1.96.D1.8E