Лекція.

Тема: Дослідження деформацій полоси в площині. Кутові деформації. Деформації при зварюванні листових та профільних конструкцій.

Кутова деформація при зварюванні полягає в повороті зварювальних листів на деякий кут відносно початкового положення.

При зварюванні стикових з’єднань основною причиною утворення кутової деформації є нерівномірність поперечного усадження різних шарів металлу по товщині шва внаслідок нерівномірного розігрівання. Найбільша кутова деформація проявляється при односторонньому зварюванні вільних пластин з V-подібним обробленням країв.

Величина β залежить від відносної глибини провару H/δ, відносної ширини провару В/δ, форми провару, механічних та тепло-фізичних властивостей та інших факторів.

При малій глибині провару не проварена частина чинить опір усадженню провареної частини. При великій глибині проварювання епюра пластичних залишкових деформацій достатньо рівномірна по товщині. У цих випадках кут β є малим. Однак при повному проварюванні часто виникає кут повороту β.

Література: http://studopedia.com.ua/1_16000_kutovi-deformatsii.html

Лекція.

Тема: Заходи попередження деформацій та виправлення виробів після зварювання.

Способи зменшення напружень і деформацій − це попереднє підігрівання деталі, а після зварювання − відпалювання, або нормалізація. Є й інші способи.

Попереднє підігрівання зменшує різницю температур між ненагрітим і нагрітим до високих температур основним та розплавленим присадним металом і цим сприяє зниженню внутрішніх напружень. Підігрівають ті деталі, метал яких чутливий до термічної обробки. Температура підігріву визначається властивостями металу. Так, при зварюванні різних сталей вона становить 100...600 °С, при зварюванні чавуну − 500...800 °С, алюмінію − 250...270 °С, бронзи − 300...400 °С. Підігрівання може бути загальним і місцевим.

Відпалювання після зварювання знімає внутрішні напруження і сприяє підвищенню пластичності зварних швів. Сталі, схильні до гартування, іноді піддають відпусканню після зварювання при температурі 300...400 °С. Цим знімають напруження від структурних перетворень.

Для зменшення деформацій застосовують так званий метод зворотних деформацій, зрівноважування і рівномірне розподілення деформацій, жорстке закріплення та інші заходи.

Метод зворотних деформацій полягає в тому, що деталі перед зварюванням установлюють з урахуванням наступної деформації (рис. 6.3, в) або деформують у зворотному напрямі (рис. 6.3, г) на величину а деформації, яку зумовить зварювання.

Зрівноважування деформацій застосовують у зварюванні Х-подібних або та врових з'єднань, а також зварюванні труб, наплавленні валів та інших деталей. При вказаній (цифрами) на рисунках послідовності накладання швів наступні шви спричинюють деформації, протилежні тим, що виникли у попередніх швах. У результаті такого методу зварювання деформації значно зменшуються.

Рівномірного розподілення деформацій досягають поділом довгих швів на окремі короткі ділянки, які зварюють зворотноступінчастим методом. У цьому разі деформація, що її мають при непереривчастому зварюванні, рівномірно розподіляється по всій довжині шва і стає зовсім незначною.

Жорстке закріплення звичайно використовують, зварюючи складні деталі. При цьому застосовують спеціальні пристрої. Жорстке закріплення перешкоджає коробленню деталей, тоді як зусилля, що виникають у процесі зварювання, спричинюють утворення пластичної деформації нагрітого металу. Після закінчення зварювання, незважаючи на великі внутрішні напруження, деформація не може значно зрости, оскільки вся система стає досить жорсткою. Для зняття внутрішніх напружень застосовують наступне відпалювання.

Література:http://elib.lutsk-ntu.com.ua/book/tf/m_ta_pfkm/2013/1338/page10.html

123