- •Види організацій в Україні.
- •Визначити організаційно-розпорядчі методи управління: регламентація, інструктування.
- •Визначити основні напрямки вдосконалення організації управлінської праці.
- •Визначити основні риси організації.
- •Делегування прав і відповідальності.
- •Економічні методи управління: планування та економічне стимулювання.
- •Етапи обміну інформацією.
- •Класифікація організаційних структур. (вопрос 73)
- •Історичні віхи розвитку менеджменту.
- •Класифікація змістовних мотиваційних теорій.
- •Класифікація управлінських рішень.
- •Класифікація управлінської інформації.
- •Комплексне забезпечення процесу розробки та реалізації управлінських рішень.
- •Лінійні і функціональні структури управління.
- •Методы аттестации персонала
- •Методика вироблення та реалізації управлінських рішень.
- •На конкретних прикладах розкрити елементи культури менеджменту: умови праці.
- •На прикладі конкретної організації розкрити процедури наймання та адаптації нових працівників.
- •Обґрунтувати вплив чинників внутрішньої середи на конкретну організацію.
- •Обґрунтувати вплив чинників зовнішньої середи на конкретну організацію.
- •Обґрунтувати економічні методи управління: госпрозрахунок.
- •Обґрунтувати загальні функції управління: планування, координація.
- •Обґрунтувати методи управління, що використовує конкретна організація. Методи управління організацією
- •Обґрунтувати необхідність правових методів управління.
- •Обґрунтувати процес колективного управління.
- •Обґрунтувати процес ухвалення рішень в умовах ризику.
- •Обґрунтувати роль соціальних методів управління.
- •Обґрунтувати терміни “влада і способи її реалізації”.
- •Обґрунтувати функції і обов'язки керівника.
- •Організаційно-правові форми підприємств та установ.
- •Організаційно-розпорядчі методи управління: нормування.
- •Організація набору кадрів.
- •Основні підходи до формування організаційних структур.
- •Основні елементи культури менеджменту.
- •Основні напрями забезпечення ефективності контролю.
- •Охарактеризувати види управлінської інформації, які функціонують у конкретних організаціях.
- •Охарактеризувати внутрішнє середовище організації.
- •Охарактеризувати загальні функції управління: стимулювання, облік, аналіз.
- •Охарактеризувати комунікаційну структуру і комунікаційні мережі.
- •Охарактеризувати лінійно-функціональні структури.
- •Охарактеризувати метод «дерево рішень».
- •Охарактеризувати основні аспекти менеджменту.
- •Охарактеризувати основні види колективів.
- •Охарактеризувати основні види організацій.
- •Охарактеризувати основні елементи систем управління.
- •(84) Охарактеризувати переговори як спосіб вирішення конфліктів.
- •Охарактеризувати показники «ентропія і тезаурус».
- •Охарактеризувати процес управління конфліктами. (84)
- •Охарактеризувати стилі управління: одномірний.
- •Визначити цілі ділової кар’єри.
- •Порівняти етапи розвитку теорії управління: вітчизняний та американський досвід.
- •Провести аналіз адаптивних організаційних структур.
- •Функциональная структура управления
- •Процесні мотиваційні теорії.
- •Розвиток управлінської науки в Україні.
- •Розкрити зміст законів і принципів управління.
- •Розкрити зміст схеми р.Скотта.
- •Розкрити модель стратегічного планування.
- •Розкрити основні елементи процесу планування реалізації стратегії.
- •Розкрити основні закони організації.
- •Визначити особливості дисциплінарних методів.
- •Розкрити принципи а.Файоля.
- •Розкрити роль психологічних методів управління.
- •Розкрити стратегії подолання конфліктів.
- •Розкрити чинники зовнішнього середовища організації.
- •Розподіл операцій в процесі управління.
- •Розробити етапи ділової кар’єри для конкретних працівників.
- •Соціальна відповідальність менеджера.
- •Соціальні аспекти поведінки особи.
- •Стилі управління: багатомірний.
- •Технологічна структура особи.
- •Ухвалення рішень в умовах визначеності.
- •Ухвалення рішень в умовах невизначеності.
- •Формування цілей і відносин в процесі управління.
- •Функції управління: організація та контроль.
- •Характер і темперамент особи
- •Характеристика метода прогнозування: «наївні моделі».
-
Охарактеризувати показники «ентропія і тезаурус».
Тезаурус - запас знаний, используемый приемником информации. Если тезаурус приемника не совместим с передаваемой информацией или очень мал, то самая новейшая информация не будет им воспринята.
Энтропия
- неопределенность информации (греч.
«энтропос» – обращение). Это количественная
мера неопределенности и информативности
сообщения. Понятие «энтропия»
ввел Клод Шеннон в 1948 г. в своей теории
информации.
![]()
-
Охарактеризувати процес управління конфліктами. (84)
Специалисты выделяют несколько стратегий поведения участников конфликта. Так, когда обе стороны мало заинтересованы в разрешении конфликта, но пытаются сохранить между собой видимость хороших отношений, они могут использовать стратегию ухода от конфликта. Если последний имеет субъективные причины, такая стратегия благоприятна, ибо дает им возможность успокоиться, осмыслить ситуацию и прийти к выводу, что для противостояния нет основ и его продолжение бессмысленно. Если же конфликт объективен, то стратегия ухода от конфликта ведет к проигрышу как участников, так и организации в целом, поскольку затягивается время и сохраняются, а также могут усугубиться и причины, вызвавшие конфликт.
Если одна из сторон в предмете конфликта не заинтересована, а ранг ее оказывается более высоким, то она может придерживаться стратегии приспособления, предоставив другой стороне получить то, что для нее важнее, а самой оставаясь без выигрыша, но и не в проигрыше. Эта стратегия также ослабляет накал страстей и дает возможность лишний раз осмыслить ситуацию и сохранить на перспективу хорошие отношения.
В случае, когда более высоким оказывается ранг у заинтересованного оппонента, у него возникает соблазн использовать стратегию решения конфликта силой в свою пользу, в результате чего другой, более слабый оппонент оказывается в проигрыше. Поскольку, как правило, проигравшая сторона с поражением не смиряется, конфликт в любой момент может вспыхнуть с новой силой и неизвестно чем впоследствии закончиться. Таким образом, при проигрыше одного оппонента явного выигрыша для другого, а, следовательно, для организации в целом, быть не может.
Если ранг оппонентов одинаков, и они в равной мере заинтересованы в преодолении конфликта, то могут применять стратегию примирения через поиск компромисса, то есть соглашения, в рамках которого выгоды и потери делятся примерно поровну. Компромисс позволяет сохранить отношения и что-то приобрести, вместо того чтобы все потерять.
Идеальной же является стратегия окончательного разрешения конфликта. Суть ее состоит в поиске и устранении его причин в рамках добровольного сотрудничества сторон. Руководители для управления конфликтом могут использовать две стратегии: предупреждения и разрешения, причем последняя в зависимости от особенностей ситуации реализуется двумя способами — принуждением и убеждением.
Стратегия предупреждения конфликта представляет собой совокупность мероприятий в основном организационного и разъяснительного характера. Речь может идти об улучшении условии труда, справедливом распределении ресурсов, вознаграждения, изменении структуры организации, системы управления ею, введении дополнительных интеграционных и координационных механизмов, обеспечении строгого соблюдения правил внутренней жизни, традиций, стандартов поведения, служебной этики.
Стратегия разрешения конфликта направлена на то, чтобы заставить или убедить конфликтующие стороны прекратить враждебные действия и, начав переговоры между собой, найти приемлемое решение проблемы. Реализуя данную стратегию, руководитель определяет причины возникновения конфликта, его границы и совместно с участниками пытается найти пути выхода из него, применяя административные методы воздействия, если стороны не желают следовать убеждениям и разумным доводам.
